Читати книгу - "Рудик, Mary Uanni"

Я відчув, як сили покидають мене. Мій зір почав затуманюватися, але я все ще бачив обличчя Єви. Вона плакала, її карі очі дивилися прямо на мене.

— Тримайся, Лука! — кричала вона, намагаючись вирватися з мотузок.

Я хотів сказати їй щось, але слова застрягли в горлі. Все, що я міг, — це ледь помітно посміхнутися.

Мій погляд зустрівся з командиром, який підійшов ближче. Я спробував кивнути йому, але тіло більше не слухалося.

— Терра-6... — прошепотів я майже беззвучно. — Ми... справилися.

І тоді все потемніло. Моє тіло піддалося втомі й болю, а свідомість поринула в темряву, в якій більше не було страху.