Читати книгу - "Давня історія України (в трьох томах). Том 2: Скіфо-антична доба"

і погіршення економічного становища Боспору[660]. Мета посольства Перісада II до Птолемея II Філадельфа полягала у врегулюванні питань, які стосувались хлібного експорту.

На противагу висловлена думка, яку останнім часом поділяє чимало дослідників, що ніякої конкуренції між Єгиптом і Боспором не існувало[661]. Навпаки Птолемеї прагнули встановити дружні стосунки з боспорцями (в той час вони воювали за свої переваги лише в Східному Середземномор'ї). У такій ситуації їм важливо було заручитись якоюсь підтримкою великої держави на Понті[662]. Про боспорсько-єгипетські зв'язки свідчать також різноманітні археологічні матеріали (персні «птолемеївського» типу, скульптура, кераміка).

Недавно знайдена німфейська фреска із зображенням єгипетського корабля «Ізіда» та графіто з іменем Перісад на ній (в числі багатьох написів) значно доповнюють різноманітні джерела про налагодження між Боспором і Єгиптом дружніх контактів і обмін посольствами[663]. Розквіт птолемеївського царства приваблював учених і митців. Сюди з'їзджалися в «пошуках щастя» мандрівники з усіх кінців античного світу. Наприклад, боспорський філософ-стоїк Сфер, учень Зенона з Кітіона і Клеанфа з Ассоса, «... досягнувши великих успіхів в науках, поїхав у Олександрію до Птолемея Філопатора» [Diod. Laert., VII, 177]. Однак це були спорадичні зв'язки, бо вони не внесли істотних змін у життя Боспору, який поступово і невпинно йшов до занепаду, незважаючи на всі зусилля Перісада II поліпшити економічний стан.

На час правління Спартокідів у першій половині III ст. до н. е. припадає грошова криза на Боспорі[664]. Для монетного карбування в цей час характерні брак монет з дорогоцінних металів, деградація ваги мідних монет, випуск великої кількості їх з накарбуванням, перекарбуванням, швидке знецінення, запровадження нових типів монет, недбалість у їх виготовленні. Причини цієї кризової ситуації в основному крилися у незадовільному зовнішньо- і внутрішньополітичному стані країни: посиленні конкуренції у торгівлі з Єгиптом, занепаді Афін, ускладненні відносин зі скіфами та міжусобній боротьбі синів Перісада, загальній слабкій економічній ситуації в античному світі через поширення золотих монет македонських царів, недостачу дорогоцінних металів і т. ін.

Грошова криза протягом першої половини III ст. до н. е. охопила всі північнопонтійські держави. Це наводить на думку, що, крім внутрішніх причин, існувала загальна спільна причина. Археологічні дані в багатьох регіонах фіксують майже повне припинення життя на сільськогосподарських округах, що було викликано екологічною кризою і, відповідно, тотальною зміною демографічної та воєнно-політичної ситуації у кочовому світі Степу в зв'язку з першими вторгненнями сарматів[665]. «Можна припускати, що саме різка дестабілізація ситуації у світі варварів, «світового коридору», яка призвела до розорення землеробських територій — основної економічної бази грецьких держав цієї зони — і викликала серйозні економічні труднощі, була тією головною причиною, яка призвела до грошової кризи. Характер і розвиток цих криз, а також їх подолання в різних центрах залежали від конкретних економічних і політичних обставин, які складались в окремих районах на фоні загальної для Північного Причорномор'я ситуації»[666].

Занепад сільської округи на Боспорі, а разом з цим і зменшення товарного зерна, яке було тут головним джерелом багатства, в результаті спричинилося до грошової кризи. У другій половині III ст. почався поступовий вихід з цієї кризи і налагодження грошового обігу в державі, яке, однак, не змогло вивести економіку на рівень її розвитку за правління ранніх Спартокідів. Але в цілому боспорці, на відміну від ольвіополітів, не зазнали катастрофічних збитків. Великі багатства, якими володіли крупні землевласники і купці, дали змогу розширити внутрішню торгівлю[667]. Крім того в III ст. до н. е. на Боспорі почали інтенсивно розвиватися ‘виноробство і ремесла.

За деякими даними складається враження, що саме в елліністичний час на Боспорі надавалося особливого значення спеціалізації окремих міст по виробництву певних продуктів і ремісничих виробів. Якщо в Пантикапеї були зосереджені кращі майстерні по виробництву кераміки, торевтики, зброї, скульптури і багатьох інших речей, то Мірмекій і Тіритака славилися своїм виноробством і рибозасольними комплексами. На території Мірмекію, наприклад, відкрито десять виноробних господарств, в одному з яких знаходилося три цистерни для вина загальною місткістю 7830 л. Периферійні міста і поселення займалися переробкою сільськогосподарських продуктів. Окрім того в більшості міст існували невеликі бронзо ливарні, залізообробні та керамічні майстерні. Історія Боспорської держави після смерті Перісада II у другій половині III — II ст. до н. е. на відміну від попередніх часів значно менше відома. Лише окремі згадки імен царів трапляються в епіграфічних документах[668]. Економічний спад, зменшення торгівлі спричинилися до втрати інтересу в античному світі до історії Боспору. Періодизацію подальшого правління боспорських царів точно не визначено. Щодо їх хронологічної послідовності існує низка гіпотез[669].

Рис. 55. Пантикапей. Царський курган. Реставрований вхід до дромосу: а — вигляд ззовні; б — вигляд зсередини.

Імовірно, що після Перісада II спочатку правив його син Спарток, якого Левкон вбив через Алкатею, яка згодом вбила Левкона [Schol. ad Ovid. Ibis., 310]. Останній відзначився енергійною діяльністю, спрямованою на подолання грошової кризи, і проклав надійний шлях для подальшого врегулювання монетної справи на Боспорі[670]. За його правління було випущено царську серію монет, можливо, внаслідок значних фінансових витрат на воєнні дії і збідніння міської казни.

Проте остаточний вихід із грошової кризи було знайдено за Гігієнонта, який правив близько 220—200 рр. до н. е. Його ім'я збереглося лише на монетах і клеймах, але тільки з титулом архонта, що значно вирізняє його серед представників династії Спартокідів, які іменувалися подвійною титулатурою: архонт-цар (починаючи з Перісада II майже традиційним став царський титул)[671]. Існує припущення, що Гігієнонт — не спадкоємець царського роду, а чоловік Алкотеї — першої дружини Спартока, яка відплатила Левкону II за його вбивство. Проте імовірніше, що він був одним із молодших братів, які найчастіше отримували нетрадиційні династичні імена. Інакше, враховуючи навіть умовне датування правління Спартока IV, Левкона II і Гігієнонта (близько 50 років), наслідування влади Спартокідами могло б порушитись.

Гігієнонт вперше на Боспорі випустив від свого імені золоті і срібні монети, чим повністю стабілізував стан у грошовій сфері[672]. Використання у титулатурі тільки звання архонта може свідчити також про його прихильність до полісно-демократичного правління, що могло відбитися як на титулі, так і на прагненні збільшити права боспорських полісів, тим паче, що варварські володіння, завдяки яким спочатку встановився царський титул, було повністю втрачено[673].

Далі протягом II ст. до н. е. правили різні царі, про яких ми маємо ще менше відомостей. Дослідники більш-менш одностайно поділяють думку, що на початку цього