Читати книгу - "Галка"

136
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 80 81 82 ... 135
Перейти на сторінку:
жаль, було дуже слабо. Рацію з позивним OPA чути набагато краще. І перша, і друга рації службову розмову з своїм кореспондентом вели з допомогою міжнародного радіожаргону. Схожий почерк радиста OPL і OPA не завжди чіткий, повторює групи, у яких є по кілька п'ятірок, тобто збивається на безперервних точках. Літери обох позивних можуть також засвідчити, що радист полюбляє О і Р. Є підстава гадати, що радисти розвідвідділу Ленінградського фронту самі визначають свої позивні.

Сказане вище дає підстави твердити, що OPA — та ж група, яка діяла під Плескау, на схід від лінії «Пантера». По розгрому цієї групи була проведена операція під керівництвом оберштурмфюрера Вундерліха. Двоє десантників було вбито. Захоплена карта і схема укріплень у смузі 25 кілометрів. Це сталося в останній день лютого цього року, про що нас і повідомив оберштурмфюрер Вундерліх. Рацію OPL ми більше не чули.

На ваше запитання, де може дислокуватися рація OPA, відповісти не можемо: надто велика територія на захід від Чудського озера, Плескау й Острова. Можливо, це район Гулбене, Алуксне, Валмієри, Цесіса, Валги, Виру. Таку територію промацати пеленгами можна лише зблизька, тобто після того, як наша контррозвідка натрапить на слід російських розвідників-парашутистів»..


«20 квітня.

Гер комендант!

Змушений повідомити вас, що опівночі над лісовим масивом ввіреного мені лісу пролітав радянський двокрилий літак. Він летів низько, і а ганку я не міг побачити, чи скинув парашути, чи ні…»


«21 квітня.

Гер комендант!

На вирубці знайшов слід від вогнища і незгорілий сірник фабрики з міста Лієпая. Хтось був на вирубці, коли літав двокрилий літак. Я боявся, що мене застрелять, коли нахилився, щоб узяти сірник…»


«7 травня.

Гер комендант!

Учора вночі над масивом знову гуркотів літак. Ще й крильми помахав. Парашутів я не бачив. Але чує моє серце, що він тут з'явився недаремно. Буду шукати слідів парашутистів. Сповіщаю, що я боюся. Здається мені, що сам у них на прицілі, як і вся моя садиба, як добро. Вистежити б їх і одним ударом знищити всіх… Я став боятися навіть свого пастуха: так наганяють на мене страху оці літаки. Мабуть, скидають їм бомби проти вас, гер комендант, і проти мене».


«18 травня.

Гер комендант!

Як ви і наказували, стежу за просіками і лісовими дорогами. Ходжу в ліс дерти лико, вибраковую окремі дерева. Біля шосе щодня зустрічаю німецьких солдатів. Важко дізнатися: справжні вони німці чи російські парашутисти?

Я просив свого пастуха, щоб він слідкував, обіцяв йому нові черевики, пальто. Та я йому не вірю. Не гнівайтеся на мене, гер комендант. Я слабий чоловік».


«28 травня.

Гер комендант!

Учора на просіці зустрів двох, одягнених у німецькі френчі. Обидва з пістолетами-кулеметами: ложе дерев'яне, а під стволом колесо. Один добре говорить естонською мовою.

Цей білявий, на обличчя вродливий. Очі так і нишпорять. Другий привітався по-німецькому і запитав дорогу на Апе. Цей дивився на мене підозріло. Якби я сам знав німецьку мову, я б з ним поговорив більше Вони теж погано розуміють латиську мову. Я їх боюся. Вночі думаю: ще зустрінуся, і вб'ють мене.

У якому секторі їхній табір — не знаю. Може, їх четверо і переховуються вони на хуторах: Анітенес, Апшалас, Кранці. Там усі люди, які ждуть Червону Армію».


«10 червня.

Гер комендант!

Знову зустрів двох. Один без шапки, кучерявий, світло-русий, схожий на німця, очі голубі. Другий брюнет, високий, обличчя сердите, а одвислою губою. Я пригостив їх своїм тютюном. Першому здалося смішно, як я їм показував дорогу.

Ви називаєте мене, гер комендант, «ґаволовом». Для мене це образливо. Але я служитиму вам вірно, бо боюся і тому ненавиджу більшовиків. Як ви і вимагаєте, повідомлятиму через кожні десять днів про обстановку в лісі. Якщо знайду місце табору парашутистів, сповіщу негайно письмово і телефоном».


«20 червня.

Гер комендант!

Поки що не довелося зустріти ні естонця, ні його брюнета-напарника, ні схожого на німця кучерявого, ні четвертого з одвислою губою.

Відданий вам…»


«29 червня.

Штаб армій групи «Норд», командуючому охоронними військами генералу Боту.

Змушені звернутися до вас з прикрим повідомленням: на ризькому шосе в останні дні червня зникли два телефоністи з 212-ї, солдат з 215-ї, лейтенант а 126-ї дивізій, які передислоковувалися в район Даугавпілса, де російські фронти розпочали велику наступальну операцію.

Солдати, які щезають з військових частин, не диво на війні. Однак поява згаданих частин трьох дивізій під Даугавпілсом не виявилася

1 ... 80 81 82 ... 135
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Галка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Галка"