Читати книгу - "Риль. Любов дракона"

нікчемних магів Кестірона мало цікавила. Кого може цікавити доля трупів?

Ті, хто сьогодні охороняли таверну, тримаючи під наглядом зовнішній периметр, не помітили, як обережно ворухнулася тінь в темному провулку, куди виходили вікна залу. У метушні, що почалася, коли від магічного напруги електризувалося волосся на голові, ще один відкритий портал залишився непоміченим. Фігура в темному плащі ковзнула в нього, впевнено взявши свіжий слід чужого порталу. Занадто часто за цей час йому доводилося ось так, ховаючись, слідувати за цим магом. І чужорідні плетіння стали йому майже рідними.

За знаком Кесті два асхалута підняли Ластірана, готуючись переправити його в Гніздо, як тільки цілитель відкриє портал. Поранений слабо застогнав, повиснувши між ними.

— Ми можемо допомогти, — раптом подав голос один з магів. У відповідь дракони дружно оскалились, асхалути зробили крок вперед, демонстративно граючи створеними структурами заклинань.

Кестірон лише посміхнувся на цю пропозицію допомоги, прикидаючи, чи не розважитися трохи, власноруч прикінчивши хоча б одного з мерзотників. Стан брата важкий, але стабільний. Пара хвилин зволікання не зіграють ролі. В руках цілителя спалахнув багряний згусток сили. Маг трохи зблід, але погляд не опустив. Створене драконом заклинання він бачити не міг, але полум'я, що жадібно спалахнуло в очах цілителя, говорило багато про що. Маг застиг, намагаючись навіть моргати рідше, щоб не спровокувати спраглих крові драконів. Адже і портал відкривати не треба, щоб зрозуміти — як тільки пораненого віднесуть в безпечне місце, замість п'яти уявних торговців в таверні залишиться п'ять обвуглених тіл.

— Добре, добре, — маг примирливо посміхнувся, — але я тобі не ворог.

— Не ворог, кажеш, — зло примружився Кестірон, вже прикидаючи, куди він заметне заклинання і як воно вріжеться в нахабну людинку, підриваючи живу плоть, — готовий це довести?

Маг знизав плечима, мовляв, легко, і тільки попросив:

— Мої люди залишаться поза цим. Моє життя проти їх життів.

Дракон не відповів. Лише в глибині душі щось шанобливо здригнулося, швидкоплинно, майже непомітно. Але все ж він розвіяв заклинання, створивши замість нього інше. Маг спокійно ступив вперед, знімаючи захист, спокійно глянув в люто бушуюче полум'я в очах дракона. Кестірон ледь чутно загарчав, відчуваючи, як гнів поглинає його розум. Мить — і згусток сили відправляється в сторону мага, по дорозі розпадаючись на дрібні вогняні краплі. Червоні точки осідають на лівому рукаві піджака лже-торговця, просочуються крізь тканину і, потрапляючи на шкіру, залишають за собою глибокі рани.

По підлозі тарабанять краплі крові, стікаючи з руки мага. Ось їх стає все більше. Обличчя мага біліє, губа закушена, але погляд не втрачає і частини рішучості. Личина сповзає з нього, немов друга шкіра, відкриваючи справжнє обличчя. Немає більше сенсу витрачати силу на підтримку маскування.

Запах свіжої крові розбурхує. Кестірон із задоволенням вдихає його, відчуваючи, як всередині починає розгоратися полум'я, полум'я безумства, гніву і ненависті. Цей чоловічок заплатить за все, за брата, за Риль, і його смерть не буде швидкою, о ні. Сміливість і нахабність гідні своєї нагороди, і нагорода вже клубочився темрявою в його руках. Ще трохи і вона відправиться прямо за призначенням.

— Друг, — прогарчав дракон, — друзі не приховують своє обличчя.

— Ні, — слабкий стогін, лише натяк на слово. Кестірон різко обертається. — Риль йому довіряє, — ледь чутно шепоче дракон, насилу ворушачи губами.

— Довіряє? — Кесті оглядає скептичним поглядом мага, що вже похитується від крововтрати. Який же він молодий, і при цьому лускато упертий.

Раптово Ласті посірів і обм'як. Наплювавши на здоровий глузд, зі свого місця зірвався один з магів і кинувся до знепритомнілого дракона. Асхалути дружно вдарили по безумцю, і чотири щита, що прикривали мага, заграли кольоровими сполохами. Втім четвертий був відверто слабкий, стікаючи кров'ю лже-продавець не зміг поставити сильний захист.

— Усім стояти, — рикнув Кестірон. Завмерли всі, крім…

— Колега? — брови дракона поповзли від подиву вгору. Але цілитею було зовсім наплювати на навколишню агресію. Весь світ для нього зараз вміщувався в одному драконі, який раптово вирішив піти за межу, причому без дозволу. Маг лише кинув стривожений погляд на командира, але той хитнув головою, підтверджуючи, що без миттєвої допомоги цілком ще протягне. І правда, кров лише рідкісними краплями оновлювала темно-червону калюжу, що повільно розтікалася по підлозі і вбиралася в дощату підлогу таверни.

Кестірон не міг бачити накладених магом плетінь, але їх вплив на стан брата був помітний і без магічного зору. Обличчя Ласті перестало лякати своєю мертвотною блідістю, дихання вирівнялося, і скоро дракон занурився в глибокий, цілющий сон.

Глава 29

Маг-цілитель ступив назад, окинув критичним поглядом накладені плетіння, щось підправив.

«А хлопчисько знає свою справу», — відзначив про себе Кесті, скануючи стан брата. І мимоволі посміхнувся, побачивши дві розгублені фізіономії асхалутів, на плечах яких солодко сопів Ласті. Обидва були в повному невіданні. З одного боку, робота цілителя, будь він людиною чи драконом — священна, з іншого — перед ними ворог, якого треба знищити, ну, а по-третє, була команда «стояти!», а не вбивати. Поки асхалути мучилися, вирішуючи нелегке питання, поранений маг ще раз спробував налагодити хоч якесь спілкування.

Він акуратно витер об явно дорогий піджак забруднену кров'ю долоню.

— Тарк, — простягнув емзеспівець руку дракону. Той покосився на відкриту долоню. Дивний спосіб у людей демонструвати свою дружелюбність. Як можна всім без розбору пхати свою кінцівку? У драконів, наприклад, існує аж три ступеня довіри: кивок головою для малознайомих, відкрита долоня, піднята вгору — знак поваги і побажання чистого неба для польоту, і долоня, притиснута до серця — для найближчих друзів і рідних, чий образ назавжди в твоєму серці.

Кестірон зітхнув — зціливши брата, маги заслужили ввічливого поводження. Принаймні доти, поки їх провина не буде доведена. Дракон з незадоволеним виглядом потиснув простягнуту йому руку.

— Кестірон сет Регірмаф.

Тарк обернувся, махнув своїм людям, точніше одному з них. Дракон мимоволі зачепився поглядом за мага, який зробив крок до них. Той був ще молодший за Тарка, і риси його обличчя, очі, в них було щось невловимо знайоме.

— Познайомтесь, Корін — брат Риль.

Брови Кестірона вдруге за сьогоднішній вечір покинули місце свого звичного проживання і поповзли вгору.

— Трихдир дак сор, — вилаявся дракон, недовірливо уточнив: — Брат Риль?

Хоча… сумнівів бути не може. Брат.

Маг вітально посміхнувся, але тут же погасив усмішку.

— Не можна втрачати часу, потрібно якомога швидше знайти Риль.

— Ніхто нікуди не вирушить, — втрутився Заран, підійшовши до них, — поки ми не розберемося, хто ви і що тут сталося. Кесті, пропоную до мене, не тягнути ж цих