Читати книгу - "Фаренго. Ч. 2. Гніздо"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Якщо вони почнуть сканувати болото за допомогою ГРЛ, то під острівцем — найнадійніше місце, — вирішила Пела. — Тут, у болоті, лежать мертві десантники у скафандрах, і сканери приймуть мене за одного з них. От лише кляті бульбашки. Бульбашки можуть мене видати. З іншого боку, ці болота постійно випускають різноманітні гази. Добре, що я у скафандрі. Уявляю, як тут смердить».
За вібрацією коріння вона зрозуміла, що на острівець висадилась евакуаційна команда. «Група захоплення», — виправила вона себе. Потім вібрація припинилась.
«Ясмін була права, — міркувала далі Пела. — Мені випав унікальний шанс. Якби не ґирги, Джи Тау перерили б усе болото і знайшли б мене. Рано чи пізно, але знайшли б. Але тепер у них обмежені можливості. Ґирги наступають, уся важка техніка задіяна на фронті. А болото зараз нашпиговане здохлими кіборгами і трупами. ГРЛ покаже їм купу всього і нічого конкретного».
Аналогічна думка не виходила з голови командира групи захоплення під час сканування болота гравірезонансним локатором: «Купа лайна і ніякої Махоніко». Його ГРЛ-сканер ряснів відмітками, але виділити з них гравітаційну тінь втікачки було годі сподіватись. Літальні апарати, спрямовані на пошуки Пели, повернулись ні з чим. Сканування боліт з орбіти також не дало жодного результату. В голосі командора Тавберга, що координував пошуки Махоніко, з кожною годиною зростав градус неприхованої люті. Перед закінченням сельвійського світлового дня він за службову невідповідність зняв з посади й відсторонив від пошуків керівника групи захоплення. А за годину й сам Тавберг здав справи новому координаторові. Офіцери Джи Тау, які служили на орбітальній базі, зі здивуванням побачили, що крісло за спиною оператора тактичного терміналу зайняла мініатюрна молода жінка у сіро-сріблястому комбінезоні й без військових знаків розрізнення. Вона наказала називати її Преподобною Хіосі. Всевідаючі техніки повідомили операторам бази, що ця жінка є не лише знаною піфійською телепаткою, але й законною дружиною легендарного «Бегемота» — контр-адмірала Алі Аннадіра.
Преподобна Хіосі довго вдивлялась у зображення боліт на центральній панелі, а потім мовила:
— Вона жива і вона там.
Оператори значуще перезирнулись: «Відьма!»
Хіосі зв’язалась із Со Лаєм і повідомила йому, що тепер головним завданням підлеглих йому підрозділів є пошук дезертирки Пели Махоніко, яка, не виключено, ховається у болотах разом зі своєю подружкою Ясмін Бехеште. Со Лай у відповідь зауважив, що на ввіреній йому ділянці фронту щодесять хвилин спалахують портали і кількість ґиргів, за оперативними даними, знову зростає. Піфійка запевнила капітан-лейтенанта, що до ранку він отримає додатково шість мобільних груп і десять важких дискоїдів, з яких половину потрібно буде спрямувати до того тактичного району, де загинула група Ґарсії.
— До ранку та ваша Махоніко буде бозна-де, — передбачив Со Лай.
— Капітан-лейтенанте, тепер я координую спецоперації Джи Тау у районі Озера Кларта, — нагадала йому Хіосі. — І я вам наказую спрямувати три мобільні групи і п’ять дискоїдів до району загибелі групи сержанта Ґарсії. Спрямувати негайно. Вам зрозуміло?
— Так точно, мем! — відкарбував Со Лай, а про себе подумав: «Знаємо-знаємо, навіщо вам Махоніко. Хочете зрозуміти, чому її не жеруть ґирги. Ще б пак! Я б також хотів про це знати…»
Зранку свіжі команди десантників розпочали нове прочісування боліт. Вони знайшли захованих Пелою кіборгів, передивились записи їхніх реєстраторів й остаточно встановили факт загибелі флайт-лейтенанта Бехеште. Невдовзі пошукові команди наштовхнулись на зграйки ґиргів і запросили допомоги з орбіти. Але з бази їм відповіли, що координатор Хіосі категорично заборонила використовувати променеві гармати у районі зникнення Махоніко. Як наслідок, вже за годину втрати десантників перевищили критичні, і Со Лай наказав продовжувати пошуки дезертирки виключно з дискоїдів. Година за годиною безрезультатно спливав другий світловий день. Під вечір на ділянку Со Лая прибула сама Преподобна. Дискоїд капітан-лейтенанта сів на плавучу платформу-базу, щоб прийняти її на борт.
Мініатюрна телепатка у супроводі кремезних охоронців виглядала дещо кумедно. Со Лай запросив піфійку до дискоїда, але та навіщось обрала для рекогносцування відкритий простір. Застороги капітан-лейтенанта Хіосі зігнорувала. Присівши на струменевий відсікач злітного майданчика, вона активувала позиційну панель планшета й впевнено окреслила на ній сектор у кілька квадратних кілометрів.
— Вона десь там, — заявила Знаюча тоном, що не передбачав заперечень. — Засіла у трясовинні. Треба тримати означений район під наглядом щонайменше ще кілька діб. Поки у неї не скінчаться запаси повітря.
— Оперативна ситуація, мем, змінюється щогодини, — нагадав Со Лай. — Ворог проявив здатність до зміни тактики. Слимаки тепер діють підступніше. Вони відкривають портали на мінімальній відстані від наших опорних пунктів. Там, де небезпечно застосовувати променеві гармати. Якщо портал спрацьовує за кілька метрів від наших постів, то «павуки» не встигають відреагувати. Ті резерви, що ви нам прислали, ледве компенсували ранкові втрати. У мене, мем, немає людей, щоб слідкувати за кожною болотяною норою.
— Це наказ, офіцере, — наголосила Хіосі й різко озирнулась. — Що там таке?
— Де? — не зрозумів Со Лай, але, на всяк випадок, променевик застрибнув у його праву руку.
Охоронці Знаючої також спрямували свої плагани в той бік, куди подивилась піфійка. Там, за краєм платформи, до самого горизонту простяглося болото, чорно-брунатне під зеленими променями Ахернару. Над поверхнею трясовиння де-не-де підносились пласкі куполи плавучих острівців та сплутане, обмащене слизом купиння. Вітерець ліниво ворушив високі руді рослини, що нагадували кактуси, схрещені з земним очеретом. Здавалось, нічого загрозливого не може виринути зі спокою рідкісного для Сельви сонячного надвечір’я.
Першим портал побачив Со Лай.
— Цільтеся туди! — крикнув він і першим стрілив у верхівку чорної блискучої кульки, що нагло надулась за бортом платформи. Лише її й було видно над зрізом злітного майданчика. Тому влучити в портал з променевика зміг би лише надзвичайно вправний стрілець. Со Лай не належав до чемпіонів. Він схибив, і вже за мить людей засліпив спалах.
Плагани охоронців спалили трьох із тієї зграї ґиргів, що вистрибнула з порталу. Проте ще два ксеноморфи дострибнули до жаданих харчових об’єктів. Один із хижаків кинувся на охоронця, другий — на Знаючу. Со Лай влучив ґиргові у пронотум. Промінь його пістолета прошив потвору наскрізь, але та вже встигла вистромити зубатий хобот, що навдивовиж легко пробив ферокарбонову броню і скафандр Преподобної. Другому ґиргові пощастило менше. Тренований охоронець підставив під смертоносний хобот захищену екзоскелетом ліву руку, а плаганом, який залишався у правій, випалив у тілі ксеноморфа ідеально круглу діру. І людина, і ґирг впали, але чужій істоті вже несила було угризтися в жертву.
До того як першого ґирга обернули на купку попелу, він устиг-таки пошматувати стегно Знаючої. Піфійка стекла би кров’ю, якби Со
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фаренго. Ч. 2. Гніздо», після закриття браузера.