Читати книгу - "Фауст"

що знаходяться у взаємодії: матеріальний (земний), небесний і духовний.

21

Як все тут діє в колі вічнім, / У многоликій красоті… — «штюрмери» приставали до думки Г. В. Лейбніца (1646–1716) про панування у Всесвіті «напередустановленої гармонії».

22

…Ткання мінливе, /Життя бурхливе… — У Гете часто трапляється образ природи як велетенського ткацького верстата. Цим складним філософським образом натхне на і знаменита сцена, що зображає Гретхен за прядкою («Кімната Гретхен»). Незайве згадати, що прізвище прадіда Гете було Weber («ткач»), яке він пізніше замінив на латинську форму Текстор.

23

…За те й палили, й розпинали їх… — На думку Фауста, істина має особистісний, ціннісний (т. зв. потенційний) характер, про що свідчить той історичний факт, що її «провидці» нерідко важили заради неї власним життям. Просвітники-раціоналісти, навпаки, стверджували, що істина завжди актуальна, тобто заздалегідь наявна незалежно від свідомості.

24

«Було в почині Слово!» — Фауст перекладає Євангеліє від Іоанна. Грецьке слово????? має значення «слово» і «першопричина, закон». Отже, Фауст приходить до думки, що першозаконом буття була «дія» (die Tat). Звертає на себе увагу, що Фауст полемізує з Лютеровим перекладом цього місця в Біблії. Зберігся переказ, що, коли Лютер перекладав Євангеліє, з'явився чорт, але богослів кинув в нього чорнильницею. Лютер пишався тим, що, на відміну від Фауста, встояв перед спокусами диявола.

25

Я — тої сили часть, / Що робить лиш добро, бажаючи лиш злого. — Мефістофель глузує з Фауста через те, що той «зневажає слово», і рекомендує йому себе через свої «дії», які заперечують самі себе; цим він дає зрозуміти вченому, що його переклад не вносить ясність у це місце Біблії. Фауст, не розгубившись, у відповідь глузливо обігрує Мефістофелеве слово «часть», на що диявол відповідає новою низкою софізмів. Та все ж останнє слово залишається за Фаустом, який обстоює правду свого перекладу: «На всеблагу творящу силу, / Підступний, ниций, хижий біс, / Ти руку смертно-зледенілу / Даремно, грозячи, підніс».

26

А! Ти злякався пентаграми… — Пентаграма (з грецької) — стародавній містичний знак у формі п'ятикутної зірки, що застосовували проти нечистої сили.

27

… В червець убрався, в блаватас, /Плащем обвинувся єдвабним… — Червець — червона, блаватас — блакитна шовкова тканина (примітка М. Лукаша), єдвабний — шовковий. Якщо спочатку Мефістофель з'явився в одязі «мандрівного схоласта» і програв учений двобій з Фаустом, то тут він одягнувся «як шляхетний пан» («edler Junker»), бажаючи показати, що тепер не збирається з ним сперечатися.

28

Кінець кінцем, ти — тільки ти. — Мефістофель прагне переконати Фауста в його суєтній, скінченній сутності, яку легко задовольнити суєтним же, тоді як Фауст прагне наблизитися до «безкінечного» («Не став я ні на волос вищий, / До безконечного не ближчий»). Тут Гете наголошує на марності всіх майбутніх Мефістофелевих спроб задовольнити прагнення Фаустової душі, які лежать в царині нескінченного.

29

Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні — золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) — Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди — гроші.

30

Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. — «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). — Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією.

31

Брандер (співає). — Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер — анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670–1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля.

32

У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріпаха — «незграбне вайло» (примітка М. Лукаша).

33

В саєти, в адамашки / Блоху вдягли кругом… — Саєти, адамашки — види коштовних тканин (примітка М. Лукаша).

34

Вже бачу я (…) / Ту постать чарівну жіночу. — Фауст бачить у дзеркалі, очевидно, легендарну давньогрецьку красуню Гелену.

35

Сивілла — віщунка в давній Греції і Римі.

36

…Як грає у тобі скакунчик Купідон. — Купідон (Амур) — бог кохання в грецькій і римській міфології, зображався у вигляді грайливого хлопчика з луком. Мефістофель прагне розпалити у Фауста хтиві бажання.

37

Не панна я… — Фауст називає Маргариту як знатну юну даму Fraulein, в той час як до звичайних городянок було прийнято звертатися Jungfer.

38

Уже за чотирнадцять їй. — Фауст хоче сказати, що Маргарита пройшла церковний обряд конфірмації і вважається дорослою дівчиною.

39

Говориш ти, мов Ганс Ласій… — тобто як досвідчений завойовник жіночих сердець, Дон-Жуан, Ловелас (примітка М. Лукаша).

40

…Як паювали луп між нами, вояками… — Луп — військова здобич (примітка М. Лукаша).

41

Sancta simplicitas! — Свята простота! (латин.)

42

Високий духу, дав мені ти все… — Фауст згадує Духа Землі (див. першу сцену).

43

Відома знаменита пісня Ф. Шуберта на слова цієї сцени (1814).

44

Mater dolorosa — «Скорботна матір» (латин.) — зображення Богородиці з простромленими мечами грудьми (див. Лука, 2, 35).

45

Розпроклятущий щуролове! — Щуролов — персонаж німецької народної казки, який своїм співом принаджував щурів, а одного разу звабив всіх дітей міста Гамельн. У Гете є балада «Щуролов» (1803).

46

Dies irae, dies ilia… — «День гніву, той день оберне світ у попіл»; Judex ergo sum sedebit… — «Коли воссяде Вишній Судія, виявиться все приховане, ніщо не лишиться без покари»; Quid sum miser tunc dicturus… — «Що казати тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у спасінні?» (латин.) (переклад М. Лукаша). — Слова з католицької служби по вмерлому.

47

Вальпурга (Вальпургія) — ігуменя баварського монастиря у VIII ст. Її день святкували першого травня, і це свято злилося з давнішим язичницьким святом, коли відьми нібито справляли свій нічний шабаш на найвищій в нагір'ї Гарц горі Блоксберг (інша назва — Брокен).

48

Сів Уріан на трон із скал. — Уріан — одне з німецьких імен диявола.

49

Дорогу Фоланду! — Фоланд — ще одне німецьке ім'я диявола. Його використав, зокрема, М. П. Булгаков у романі «Майстер і