Читати книгу - "Ефект метелика, Марія Акулова"

Знову опустившись на диван, Настя витягла ноги, дивлячись скляним поглядом в одну точку, намагаючись зрозуміти саму себе.

Вона цінувала свою роботу. Поки що цінувала. Цінувала самостійність, до якої давно вже звикла, й ось так відразу відвикати, була не готова. Звітувати перед Глібом про те, куди, коли й на скільки йде — спочатку й це робити було складно. А тепер він намагався проникнути в її життя ще глибше, цілком законно пред’являючи права на певну частку контролю. До того ж вона не стала скандалити, коли він допоміг мамі з роботою. Чому? Тому що це було їй дуже навіть вигідно. А тепер що? Адже вони, по суті, хочуть одного, просто йдуть до цього по-різному. Імагін — швидко, впевнено, успішно. Вона — повільно й манівцями. Але їй так важливий цей свій шлях! Тільки б він це розумів.

Виходячи в той день із квартири, Настя вирішила, що раз вже її ввечері в Метелику не чекають, вона займеться тим, чим хотіла сама і по суті, що потрібно було Імагіну — йому не подобалося, що жінка, яку він називає своєю, танцює перед іншими. Вона спробує владнати цю проблему так, як бачить сама.

***

Третій, четвертий і п’ятий день пройшов для Насті в пошуках роботи. На жаль, пошук цей був не таким результативним, як вона сподівалася, але впадати у відчай було зарано.

Дівчина телефонувала в школи, навіть ходила до деяких, пропонувала свої послуги. Танцювальні гуртки були майже у всіх, проблема лише в тому, що хореографів теж вистачало.

Їй відмовляли дуже делікатно, передбачливо просили контакти, пам’ятаючи, що плинність кадрів на цих теренах досить сильна, а потім відправляли з миром, радячи звернутися в сусідню школу, садочок, пізнайку.

Поневіряючись подібним три довгих дні, Настя дотягувала тіло додому, потім, натягуючи усмішку, знову розмовляла з мамою, звітувала перед Імагіним, не зачіпаючи більше бентежної теми, мчала в магазин, у парк, залишалася вдома або… сунула у Метелик.

Не для того, щоб танцювати, просто якось так сталося, що університетські друзі роз’їхалися по дачах і морях, друзів із танцювального минулого раптом не залишилося, а сидіти самій у чотирьох стінах було добре далеко не завжди. Зате в Метелику її чекали… рідні люди.

”Їжачок” Аміна, щиросердий нехлюй Євген, вреднючий, але безпечний, інші дівчатка, веселі бармени й мовчазна охорона. Вона страшенно хотіла випурхнути з Батерфляю раз і назавжди, але… здається, вона мала залишити там як мінімум шматочок серця.

У середу, як і обіцяла Імагіну, Настя була в нього у квартирі в обід. Майстри виявилися пунктуальними, тихими й діловими.

Не лізли ні з розмовами, ні з запитаннями, відповідей на які Настя однаково не знала б.

Єдине, супроводжуючи до ванної, а потім, пропонуючи чай, дівчина відчувала себе дуже хазяйновито. Втім, Імагін, здається, саме цього й домагався. Про те, чому раптом йому так різко захотілося бачити її в себе у квартирі, Настя теж думала.

Версій було декілька. Він власник. Йому не подобається, коли вона танцює в Метелику, мабуть, він у принципі любить, коли велику частину Настиного часу, якщо не весь, присвячено саме йому. А поки що доводиться ділити цей час із рідними, тією ж роботою, друзями.

Другий варіант — чоловіку елементарно ліньки постійно тягатися через половину міста, завантажуючи/вивантажуючи/вигулюючи. А так простіше — об’єкт цікавості завжди під боком. Практично готовий до праці й оборони. Чи прикро? Ні. Імагін і так робив для неї куди більше, ніж будь-який залицяльник до. Іноді навіть занадто багато. І їй, якщо чесно, самій моторошно хотілося дізнатися, як це — проводити з ним вечори просто вдома, просто разом.

Варіант номер три самій Насті здавався самим по-дівчачому дурним. Імагін реально має на неї значні плани, і не бачить сенсу розпорошуватися на подальші ігри в цукерково-букетний період, якщо можна перейти на новий рівень спільного життя. І це, з одного боку, страшно, вони ж разом  понад місяць, а з іншого… З Петром вона й через рік після початку стосунків про подібне замислюватися побоялася б, а з Глібом не просто думає, певною мірою навіть сподівається.

Кондиціонер був успішно полагоджений, майстри відправлені з миром, а Настя сиділа на ліжку, клацаючи пультом. Їй доручено було випробувати систему, змінюючи режими й температуру. Вона збиралася з усією відповідальністю підійти до виконуваної місії, потім зателефонувати Імагіну, щоби відзвітувати про виконану роботу, ну і відправитися додому.

Ось тільки телефонувати йому можна не раніше шостої, бо однаково не відповість — до цього часу буде на черговій моторошно важливій чи то зустрічі, чи то конференції, чи то ще на чомусь, але неодмінно моторошно важливому.

Годинник показував четверту, кондиціонер начебто працював, а сама Настя зголодніла. Приблизно так у її житті сталася друга власноруч приготована трапеза в Імагіновій квартирі.

Уся кухонна техніка здавалася моторошно незручною. Уся справа, звичайно, у тому, що Настя просто звикла до іншого, але без бойових поранень не обійшлося. Поранення отримувала й техніка, і дівчина. Але хоча б у цьому етапі повстання машин перемогла людина.

Коли Імагін зателефонував першим, вона якраз поглинала плоди своєї роботи — макарони вийшли трохи недосоленими, але соус із сиром врятував ситуацію.

Повільно пережовуючи, Настя чомусь подумала про те, що Гліба таким годувати не стала б. Точніше для нього старалася б краще…