Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

Найт провів Олену до самих дверей, побажав доброї ночі і навіть усміхнувся на прощання. Це було несподівано приємно. Все-таки принц чудово умів бути милим, коли хотів. Мабуть, на завтрашньому святі кузина Доната залишиться задоволена ввічливістю Найта. Хоча бідолаха, імовірно, не в курсі, що її старання ні до чого не приведуть. У принца вже є кохана дівчина і, як це не дивно, зовсім в іншому світі. Причому, Олена не сумнівалася — почуття там справжні.

Вона давно підозрювала, що за маскою незворушності ховається пристрасний хлопець з шаленими емоціями, але те, що Найт здатний ще й на трепетні ніжні почуття, стало для неї несподіванкою. Він виріс в розкоші, ніколи ні в чому не знав потреби, і, здавалося, повинен з огидою ставитися до необхідності заробляти на шматок хліба. Але заради коханої принц забув про приналежність до королівської сім'ї та веде у земному світі звичайне життя.

Мабуть, Найт серйозно запав, якщо здатний на таке. Мабуть, там вирують неабиякі пристрасті. Уява Олени послужливо намалювала картинку цих неабияких пристрастей: принц пригортає до себе кохану, ніжно цілує. Потім поцілунок стає відвертішим — гарячим, полум’яним. Потім Найт притискає кохану до себе дедалі тісніше, так як робив це з Оленою, коли вчив її танцювати. Ой, здається, дівчина в обіймах принца і є Олена. У неї туманиться в голові від дотиків Найта: то легких та ніжних, то вимогливих та нестримних. Вона відповідає на поцілунок, і це розпалює принца ще більше.

Так, стоп! Олена похитала головою, щоб прогнати ману. Якісь дивні фантазії, хтозна звідки вони взялися так абсолютно недоречно. Найт має дівчину. Іншу дівчину. Напевно, надзвичайно красиву, під стать йому. І вже точно струнку, як осичина, не те що Олена.

— Ну і добре, — пирхнула вона з досадою. — Не дуже-то й хотілося.

Все одно цей Найт якийсь дивний. Все одно незрозуміло, чи можна йому довіряти. Чому сьогодні заступався за Мея, хоча той проводив небезпечні експерименти? Адже ціна їм як-не-як негативна енергія смерті. Недарма серед пацієнтів лікаря почастішали летальні випадки. Можливо, Найт захищає свого Наставника тому, що таємні досліди вони проводили разом? І після загибелі спільника принц вирішив помститися Елен, яку підозрювали у вбивстві. Ось і підлаштував обмін із Оленою. Подумав — нехай Фея помучиться, виживаючи у незнайомому чужому світі. А як це болісно, ​​Олена знала не з чуток. Висновок з цих міркувань напрошувався простий — безглуздо вдаватися до марних фантазій, у яких фігурує хлопець, що став причиною всіх твоїх нещасть.

Самонавіювання допомогло. Думки про Найта вилетіли з голови. І Олена почала готуватися до сну. Погляд ненароком упав на столик, який прикрашала ваза з букетом. Прекрасні польові квіти нагадали про іншого хлопця — Руаля. До речі, чому за весь сьогоднішній день він жодного разу не зателефонував і не прийшов? Це було дуже дивно. Це було настільки на нього не схоже, що Олена несподівано відчула тривогу і навіть щось схоже на почуття провини. Розучує танці з принцом, катається в його комфортному авто, а про «нареченого» зовсім забула. І хоча «наречений», звичайно, був не справжній, але хлопець дбайливий і милий, і явно заслуговує хоча б на мінімальні прояви уваги від «нареченої». Олена дістала з сумочки телефон та набрала Руаля.

— Елен, люба, я такий радий, що ти зателефонувала, — голос був просякнутий теплотою, але надзвичайно тихий. — Як самопочуття?

— Нормально. Втрат свідомості більше не було.

— Щасливий це чути, кохана. Так хотів тебе сьогодні побачити. Шкода, що Осяяний Рейнольд заборонив поки тебе відвідувати.

Отакої, бідолашний Руаль! І знати не знає, що крім нього на поради лікаря всім начхати. Вже хто тільки Лену сьогодні не відвідував, але лише Руаль ставиться до своєї коханої настільки трепетно, що не наважився порушити заборону лікаря.

— Нічого. Не переймайся. Зустрінемося завтра.

— Так, кохана. Але мені так хотілося побачити тебе... Хоча, може, це і на краще, що сьогодні зустрітися не вдалося. Відчуваю легке нездужання. Раптом якась інфекція. Не хотілося б заразити тебе.

— Гаразд, тоді відпочивай. Добраніч! — Олена надала голосу ніжності. Бідолашний хлопець вже занедужав від того, що «наречена» без кінця вислизає від нього.

— Тихої ночі, кохана, — прошепотів Руаль, — хоча хотілося б бурхливої...

Олена з зітханням скинула виклик. Проблема за проблемою.

Розмірковуючи, який привід їй доведеться придумати завтра, щоб стримати запал «нареченого», вона підійшла до тумбочки. Нахилилася, щоб покласти телефон, і раптом помітила конверт. Він не був запечатаний. На лицьовій стороні три слова: «Для Феї Елен». Виходить, послання адресоване їй. Втім, кому ж іще, якщо лежить у її кімнаті.

«Феє Елен, я маю новину. Погану чи хорошу, поки не знаю. Я знайшов новий доказ. Він може свідчити проти Вас, а може навпаки довести Вашу невинність. Потрібно, щоб Ви на нього подивилися. Нам треба зрозуміти, чи варто долучити його до справи. Прошу Вас нікому не розповідати про знахідку, доки не побачите її самі. Доказ знаходиться в парку неподалік від місця, відведеного для магічних експериментів. Чекаю на Вас там опівночі. На листочку, що додається до цієї записки, є схема, як пройти до місця зустрічі.

З найбільшою повагою,

Осяяний Кастр»