Читати книгу - "Небо сингулярності, Чарлз Строс"

промовив він. — Від цього заходу аж надто сильно тхне аферами, які так любить прокручувати наше «штазі». І вам не муляє грати на користь цього пацана з управління Куратора?

— Анітрохи, — нарешті вишкірився Зауер. — Бачте, мені головне накрутити, довести до сказу й непокори нашого нового адвоката, а от щодо самого підсудного, то я планую визнати його невинним за всіма статтями. — Лейтенант гмикнув: — Це ж очевидно, що він нічого не знав про порушення статуту. Та й пристрій, який було в нього вилучено, не працював на момент виявлення, тож довести факт його ввімкнення на борту неможливо. Ще й Адміралтейство може розгніватись, якщо ми перепаскудимо їм шанси наймати цивільних за контрактом. Мені потрібен високий градус, щоб вона якомога довше не звертала уваги на повну безперспективність обвинувачень проти Спрінґфілда, а вже коли приберемо її зі шляху, можна буде й інженера звільнити. Таким чином юний панич Мюллер не тільки остаточно пошиється в щонайкругліші дурні, а й дасть мені привід розпочати розслідування проти нього самого: у справах проникнення в чуже помешкання зі зламом, дрібної крадіжки особистих речей, порушення цілісності дипломатичного багажу, аморальної поведінки і навіть, можливо, дезертирства зі свого бойового поста.

На цю мить Зауер шкірився, неначе акула:

— Продовжувати?

Вульпіс аж присвиснув із благоговійного страху.

— Нагадайте мені, будь ласка, щоб я ніколи не сідав із вами грати в покер, — промовив він.

Д-р Герц знову одягнув окуляри:

— Що ж, панове, нумо до нашого цирку?

— Гадаю, час. — Зауер допив свій чай і підвівся. — Після вас, мої офіцери-побратими, а потім нехай заводять клоунів!

Із валізи в каюті Рейчел якийсь час уже не валувала пара. Вона ніби зморщилася, наново всмоктуючи свій вміст і вивергаючи із себе щось нове. По всій фурнітурі каюти розповзлася біла піна, завзято розчиняючи доступні їй вуглеводи, натомість сотаючи алмазний субстрат, що годився для активного нановиробництва. У розчині осідали тверді пластини з прозорого матеріалу, із яких мало-помалу почала формуватися порожниста куля завбільшки з саму кімнату. А під палубою тим часом в утилізаційну систему корабля проросло чуже коріння, заходившись качати із тих стічних просторів біологічні відходи, які накопичились там за довгий переліт назад. (Дуже давно повелося, що кораблі, на борту яких бракувало систем утилізації відходів, ніколи не скидали цей баласт на підльоті до залюднених світів; хіба ж одного нещасливого робітника на орбіті вбили миттєво заморожені гівенця з кінетичною енергією бронебійного снаряда?)

Самохідна скриня, намертво вклякнувши в основі склистої сфери, стала набагато легшою в порівнянні з тим, коли вона вперше потрапила на борт корабля. Тоді вона важила щось із третину тонни, тепер же — менше п’ятдесяти кілограмів. Надлишкову масу переважно становили товстостінні капіляри з карбіду бору — контейнери для тонких кристалів надчистого тетрайодиду урану-235 — і чималі запаси кадмію, а таке добро в дорогу так просто не спакуєш. Валіза була здатна виробити все що завгодно — були б тільки наявні потрібні складники. Здебільшого її потреби становили вуглець, водень і кисень, які вдосталь водились у каналізаційній системі корабля. Та коли перед дипломатом постає необхідність притьмом зібратися й ушитись геть, а належного джерела енергії під рукою немає, на допомогу завжди прийдуть старомодні ядерні технології: їх легко зберігати, вони легкі і за більш-менш нормальних умов зазвичай не призводять до вибуху. Був би потрібний тип унобтанію, а там і так усе запрацює. І саме тому Рейчел завжди возила з собою стільки урану, що його б вистачило для виготовлення двох-трьох повноцінних бомб чи ядра двигуна Зубріна, що працює на розчині солей ядерного палива.

Останній вважався найпростішим рушієм для міжпланетних польотів серед тих, які вміщаються у кофр для мандрів. У легкому корпусі корабля, одразу за стінкою каюти Рейчел валіза сконструювала велику цистерну, всуціль прошиту трубками з борним покриттям, здатними поглинати нейтрони. Вона поступово наповнювалася розчином тетрайодиду майже критичного урану. Всередині зорельота склисту сферу та її двадцятитонний бак із розчином солей, розділені переділкою, утримували тільки ретельно потоншені пластини легкого корпусу та обхідні кабелепроводи. Гібридна конструкція, що вгніздилася під обшивкою корабля, нагадувала личинку-паразита, що живиться плоттю свого господаря, готуючись вилупитись на волю.

По всьому зорельоту впав тиск у туалетах і душових, вода погано змивалася і погано бігла із кранів обурених цим неподобством офіцерів. Подивовані несподівано низьким рівнем стоків у силосній цистерні номер чотири, техніки внутрішніх систем спантеличено шкрябали макітри. Одна розумна голова заговорила була про витік і порив труб, та з огляду на генеральну битву за кілька годин вся увага ремонтників була націлена на системи озброєнь. Тимчасом фабрика у валізі собі помалу працювала, старанно продукуючи полімери та композитні матеріали, які всі йшли на рятувальний човник для хазяйки. За такого дефіциту часу швидкість — це головне.

— Суд поновлює засідання, — Зауер грюкнув по столу перевернутою склянкою. — Підсудний Спрінґфілде, проти вас висунуто обвинувачення, що тридцять другого дня місяця Гармонії двісті одинадцятого року Республіки ви навмисно, без дозволу вашого старшого або будь-якого іншого офіцера пронесли на борт військового корабля «Владар Ванек» пристрій зв’язку, а саме — каузальний комунікатор, чим порушили статтю сорок шосту Воєнного статуту; згодом використали вищеозначений пристрій для спілкування з підданими інших світів, чим порушили статтю двадцять другу, що в підсумку призвело до розкриття оперативних планів військового корабля «Владар Ванек», що прямо заборонено, згідно з розділом другим Закону «Про захист монархії» від сто двадцять сьомого року, а також розділом четвертим, «Зрада в момент війни», Воєнного статуту. Підсумовуючи, обвинувачення проти вас полягають у порушенні правил здійснення комунікацій, у здійсненні контактів із ворогом і державній зраді в момент війни. Чи визнаєте