Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Анна швидко вибрала плаття – чорне, з відкритою спиною, яке ідеально підкреслювало її фігуру. Завершила образ туфлями на підборах і легкими хвилями в волоссі.

Коли вона вийшла до Алекса, він затримав на ній погляд і на мить навіть забув, як дихати.

— Ти неймовірна… — прошепотів він, беручи її за руку. — Поїхали.

Вони сіли в машину, і Анна, дивлячись на дорогу, намагалася зрозуміти, куди вони прямують.

— Можеш хоча б натякнути? — запитала вона.

— Ні. Терпи, принцесо, — Алекс підморгнув.

Коли машина зупинилася, Анна побачила, що вони біля красивого особняка, прикрашеного вогниками. Її серце забилося швидше.

— Алекс, що це?..

— Наш вечір. Особливий.

Він узяв її за руку і повів усередину, і Анна навіть не підозрювала, наскільки цей сюрприз змінить усе між ними…

Анна здивовано подивилася на Алекса, коли вони вже сідали в машину.

— На роботу? Ти ж казав, що вечір буде особливим… — вона підозріло звузила очі.

Алекс усміхнувся, кладучи руку на її коліно.

— Довірся мені, кохана. Це частина сюрпризу.

Анна здивовано подивилася на Алекса, коли вони вже сідали в машину.

— На роботу? Ти ж казав, що вечір буде особливим… — вона підозріло звузила очі.

Алекс усміхнувся, кладучи руку на її коліно.

— Довірся мені, кохана. Це частина сюрпризу.

Анна зітхнула, але всередині неї вирувала цікавість. Їй ще жодного разу не доводилося бувати у його офісі, тим більше враховуючи його статус у кримінальному світі.

Коли вони приїхали, Алекс провів її через величезний скляний хол. Люди, які працювали там, одразу звернули увагу на Анну. Деякі шепотілися, хтось кидав зацікавлені погляди.

— Вони всі на мене дивляться… — прошепотіла вона, стискаючи руку Алекса.

— Бо ти приголомшлива, — просто відповів він.

Він провів її до свого кабінету — розкішного, з панорамними вікнами та великим дерев’яним столом. Анна обвела поглядом приміщення.

— Вражаюче, — зізналася вона.

Алекс підійшов до неї ближче, провів пальцями по її руці.

— Але найголовніше в цьому кабінеті зараз — ти, Анно.

Він ніжно поцілував її в шию, а потім, дивлячись в її очі, прошепотів:

— Ти готова побачити справжнє обличчя мого світу?

Анна відчула, як її серце прискорилося. Вона глянула в темні очі Алекса, намагаючись зрозуміти, що він має на увазі.

— Ти хочеш сказати, що я зараз побачу… всю правду? — її голос трохи тремтів, але не від страху, а від хвилювання.

Алекс кивнув і взяв її за руку.

— Якщо ти готова, я відкрию тобі двері в мій світ.

Він підвів її до одних із дверей у кабінеті й відчинив їх. Анна побачила ще одну кімнату, наповнену моніторами, картами, документами. Декілька чоловіків сиділи за столами, уважно вдивляючись у екрани.

— Це мій центр управління, — пояснив Алекс. — Тут ми стежимо за нашими справами, аналізуємо ризики, контролюємо бізнес.

Анна пройшлася між столами, відчуваючи на собі погляди людей. Вона зрозуміла, що тут усе серйозно, кожен знає свою роль.

— А ти впевнений, що я маю це бачити? — вона повернулася до нього.

Алекс посміхнувся.

— Я хочу, щоб ти розуміла, хто я насправді. І щоб ти знала — я не дозволю цьому світу нашкодити тобі.

Алекс узяв її обличчя в долоні й легенько торкнувся губами її губ.

— Ми разом, Анно. І ти маєш знати, що я зроблю все, щоб ти була в безпеці.

Вона подивилася на нього, а потім, не вагаючись, відповіла:

— Я довіряю тобі, Алекс. Але пообіцяй… якщо колись усе стане занадто небезпечним, ти даси мені вибір.

Його погляд став серйозним.

— Обіцяю. Але я ніколи не відпущу тебе.

Анна усміхнулася.

— Тоді покажи мені більше.

Алекс узяв її за руку, знаючи, що цей момент змінив усе між ними.

Алекс розсміявся, відчуваючи, як Анна ніжно стукає його по спині. Він повернувся до неї, обійняв за талію й притиснув ближче.

— Маленька, ти така нетерпляча, — прошепотів він їй у волосся, погладжуючи спину.

Анна надула губи й відвела погляд.

— Але ж ти обіцяв… — її голос злегка здригнувся, наче вона от-от розплачеться.

Алекс підняв її підборіддя, змусивши подивитися йому в очі.

— Я пам’ятаю, кохана, — прошепотів він, і в його погляді з’явилася грайлива іскорка. — Але сюрпризи тим і цікаві, що їх не можна отримати одразу.

Анна схрестила руки на грудях.

— Ти знущаєшся?

— Ні, просто хочу зробити все ідеально.

Він узяв її за руку й вивів із кабінету. Вона йшла за ним, дивуючись, куди він її веде. Вийшовши на терасу, Анна затримала подих.

Перед нею стояла розкішна червона машина, а на капоті лежав великий букет білих троянд.

— Тепер ти задоволена? — Алекс усміхнувся, простягаючи їй ключі.

Анна прикрила рот руками, очі наповнилися сльозами щастя.

— Це… це для мене?

— Так, кохана. Ти хотіла подарунок? Ось він.

Вона різко кинулася до нього в обійми, цілувала його в щоку, губи, шию, поки він не засміявся й не підхопив її на руки.

— Ти найкращий! — прошепотіла вона, дивлячись йому в очі.

— А ти — моя єдина, — відповів він, запечатавши її слова довгим, пристрасним поцілунком.