Читати книгу - "Стів Джобс"

Комп’ютерний підрозділ Lucasfilm випускав спеціальне обладнання і програмне забезпечення для відтворення цифрових картинок. До нього також входила група комп’ютерних аніматорів, яку очолював талановитий любитель мультиків, виконавчий директор Джон Ласетер. Лукас закінчив зйомки першої трилогії «Зоряних воєн» і саме погруз у виснажливому процесі розлучення, тому хотів спродати підрозділ. Він попросив Кетмула якнайшвидше знайти покупця.

Позаяк кілька потенційних угод восени 1985-го зірвалися, Кетмул і його колега Елві Рей Сміт вирішили знайти інвестора, щоби самим придбати підрозділ. Тому вони зателефонували Джобсу і призначили ще одну зустріч, що мала відбутися в його будинку у Вудсайді. Після суперечок про зраду й ідіотизм Скаллі, Джобс запропонував купити підрозділ Lucasfilm цілком. Кетмул і Сміт засумнівалися: їх цікавив інвестор, а не купець… Але незабаром вони знайшли золоту середину: Джобс викупив би більшу частину підрозділу і став його головою, залишивши за Кетмулом і Смітом можливість керувати.

— Я хотів його купити, бо справді запав на комп’ютерну графіку, — пригадував Джобс. — Я зрозумів, що вони випередили всіх у поєднанні мистецтва й технологій — речей, котрі завжди були мені цікавими.

Він запропонував Лукасові 5 мільйонів доларів плюс інвестиції ще на 5 мільйонів, щоби перетворити підрозділ на окрему компанію. Це було значно менше, ніж сподівався Лукас, але час підганяв, тому вони приступили до укладання угоди.

Головному фінінспектору Lucasfilm Джобс видався зарозумілим і в’їдливим. Тож коли настав час зібрати всіх учасників за одним столом, він сказав Кетмулу: «Ми маємо встановити неофіційну ієрархію». План був таким: зібрати всіх разом із Джобсом в одному приміщенні, але почати збори лише після того, як із невеликим запізненням з’явиться головний фінансовий директор.

— Та сталося непередбачуване, — розповідає Кетмул, — Стів почав збори вчасно, не чекаючи на фіндиректора, а коли останній нарешті з’явився, Джобс уже правив балом.

Джобс бачився з Лукасом лише раз: той попередив його, що люди в підрозділі більше цікавляться створенням мультиків, ніж комп’ютерів. «Ці хлопці одержимі анімацією», — сказав Лукас. Пізніше він згадував: «Я застеріг його, бо Ед і Джон мали таємні плани. Але гадаю, що він купив компанію тому, що теж мав таємні плани…».

Остаточно угоду уклали в січні 1986-го. У ній ішлося, що Джобс, за свої 10 мільйонів, отримував 70 % компанії. Решта акцій відходила Еду Кетмулу, Елві Рею Сміту й іншим 38 працівникам-співзасновникам, геть аж до секретаря. Найважливішу машину назвали Pixar Image Computer — від нього й пішла назва нової компанії.

Якийсь час Кетмул і Сміт безперешкодно керували компанією Pixar. Приблизно раз на місяць сходилися на збори членів правління, що переважно відбувалися в офісі NeXT, під час яких Джобс концентрував увагу на фінансових питаннях і стратегії. Тим не менше його характер і бажання контролю взяли своє: дуже швидко Джобс почав відігравати значущішу роль. Він, як вулкан, вивергав ідеї одна за одною: одні — розумні, інші — варті подиву, — те, як він бачив комп’ютерне і програмне забезпечення Pixar. Його періодичні відвідини Pixar були подихом натхнення.

— Я виріс південним баптистом, і в нас були заворожуючі, але розпусні проповідники, — розповідає Елві Рей Сміт. — Стів нагадував їх: така ж сила язика й павутина слів, у котру люди потрапляли, наче мухи. Ми про це пам’ятали, коли йшли на збори, тому розробили систему сигналів: почухати носа чи вухо, — якщо когось затягнуло Стівовим ефектом викривлення реальності і треба було рятувати бідолаху.

Джобс завжди цінував якісне поєднання обладнання і програмного забезпечення — саме те, що робили в Pixar з його Image Computer і відтворюючим програмним забезпеченням. Тут також випускали творчий контент — як-от анімаційні фільми та графіку. Всі елементи лише вигравали від Джобсової комбінації художнього смаку і технологічної повернутості. «Хлопці з Силіконової Долини не поважають голлівудських креативних людей, а в Голлівуді пацани думають, що «технарі» — це народ, який ти наймаєш на роботу, але ніколи з ними не зустрічаєшся, — якось сказав Джобс. — Pixar був такою точкою, де ці обидві когорти мали повагу».

Спершу передбачалося, що основний дохід виручать із технічної сторони. Ріхаr Image Computer продали за 125 тисяч доларів. Першими клієнтами стали мультиплікатори й графічні дизайнери, але машина швидко просунулася і на спеціалізованих ринках медичної індустрії (так, дані комп’ютерної аксиальної томографії можна було відображати у трьох вимірах), а також у розвідницькій сфері (для розшифрування інформації з літаків-розвідників і супутників). Оскільки компанія відтепер мала справу з Агенцією національної безпеки, Джобсу довелося погодитися на певні заходи безпеки. Тому, мабуть, найбільше тішився агент ФБР, котрого призначили перевірити надійність компанії. Одного разу, пригадує виконавчий директор, слідчий викликав Джобса, щоби поставити запитання про вживання наркотичних засобів. Стів не червоніючи відповідав: «Останній раз я пробував цей наркотик…» або «Ні, цього конкретного наркотику я ніколи не приймав».

Джобс підштовхнув Pixar до створення дешевшої версії комп’ютера, який можна було би продати приблизно за 30 тисяч доларів. Незважаючи на заперечення Кетмула і Сміта, він наполіг, щоби нову версію розробив Гартмут Еслінгер, — хай він за те й дорого запросить. На вигляд нова машина мало відрізнялася від попередньої: це був куб із заокругленим заглибленням посередині й тонко вигравіруваним підписом Еслінґера.

Джобс хотів продавати комп’ютер Pixar на масовому ринку. Тож він наказав відкрити магазини, для яких затвердив дизайн, у великих містах в надії, що незабаром винахідливі хлопці придумають, як застосувати ці машини.

— Я завжди вважав, що люди — творчі тварини, — сказав Джобс пізніше, — і вони знайдуть способи, як використовувати інструменти у такий спосіб, про який винахідник навіть не подумав би. Тому я сподівався, що так трапиться і з комп’ютером Pixar, як раніше — з Macintosh.

Але машина не стала популярною серед пересічних покупців: вона занадто дорого коштувала, і для неї розробили замало програм.

Що ж до програмного забезпечення, то Pixar створив програму, відому як Reyes (Renders everything you ever saw — що означає: «Відтворює все, що ви будь-коли бачили») для графіки і зображень у форматі 3D. Коли Джобс став головою, компанія розробила нову мову й інтерфейс, котрий назвали RenderMan, і Стів сподівався, що він стане стандартом для відтворення ЗD-графіки — як принтер PostScript компанії Adobe в лазерному друку.

Як і у випадку з технікою, Джобс вирішив, що треба спробувати вийти на масовий ринок, а не залишатися лише на спеціалізованому. Його ніколи не задовольняв лише корпоративний чи професійний спеціалізований ринки.

— Він ділився мріями про те, як RenderMan зацікавить кожного, — пригадує Пем Кервін, директор з маркетингу компанії Pixar. — Він постійно торочив, як звичайні люди користуватимуться ним, щоби створювати неймовірну