Читати книгу - "Сивий Капiтан, Володимир Миколайович Владко"

де бiля приймача сидiли i, дивлячись одне на одного, слухали промову Капiтана Олесь i Марта.

- ...Так, говорить Сивий Капiтан. Той самий Сивий Капiтан, якого покiрнi фалангiстському урядовi газети i радiо намагаються весь час зобразити божевiльним i жорстоким злочинцем. Вiн говорить з вами цього разу сам, iберiйцi! Я нiколи не був злочинцем, нi тодi ще, коли мене звали Ернаном Рамiро, нi пiсля того, як я став капiтаном мого "Люцифера". Весь мiй злочин полягає в тому, що я вiдмовився вiддати мої винаходи в руки фалангiстiв, вiдмовився скоритися їм i галасувати "Еввiва каудiльйо". Я волiв працювати на користь науки, а не кривавого фалангiзму. Ось за що фалангiсти переслiдують мене. Хiба ви не розумiєте цього, iберiйцi? Згадайте всiх тих, кого замучили фалангiсти тiльки за вияв незадоволення, за намагання протестувати проти злочинiв їхнього уряду! Так само фалангiсти бажали б замучити, знищити i мене. Але я досить сильний для того, щоб не скоритися їм!

Сивий Капiтан зробив маленьку паузу, наче пiдкреслюючи нею всю вагомiсть останньої фрази.

- Фалангiсти знов напали на мене. Вони вимагають, щоб я здався, вiддав у їхнi бруднi руки мої винаходи. А коли я вiдмовився, вони вирiшили знищити мене i мiй "Люцифер". Вони почали полювати на мене. I я змушений був захищатися, змушений був теж вжити зброю, але таку, проти якої не може встояти нiхто. Мою зброю! З газет i радiо ви вже знаєте, яка страшна i смертоносна та зброя! Але в моєму розпорядженнi є багато й iнших засобiв нападу, якi я поки що не вважаю за потрiбне застосовувати. А проти куль, мiн i гармат, що їх виставив на мене уряд Фернандеса, мiй "Люцифер" мiцно захищений, i ви знаєте це також. Час зрозумiти всiм, що я непереможний i нiщо не може перешкодити менi, нiщо не в силi завадити здiйсненню моїх намiрiв!

I знову настала виразна пауза. Олесь боявся проронити бодай одне слово. В його головi вирували, перебиваючи одна одну, гарячковi думки: ось зараз, зараз Капiтан з'ясує все, вiн розповiсть про свої благороднi намiри, розкаже, що вiн не хоче нiкому лиха, а помщається тiльки фалангiстським злочинцям, якi завдали йому стiльки горя... всi зрозумiють Ернана Рамiро, побачать, яка в нього велика душа, вiн приверне до себе симпатiї всiх! Ах, як хотiлося цього юнаковi! Вiн скаже, Сивий Капiтан скаже!

Але сталося зовсiм не так. У тишу, що панувала навколо репродукторiв, почали падати важкi, суворi, наче кам'янi слова. I в кожному з них звучала неприхована погроза. Це було й те, чого пристрасно чекав Олесь, i в той же час зовсiм, зовсiм не те!.. Сивий Капiтан говорив:

- Настав час, коли розмови стають зайвими. Того, хто досi не зрозумiв моєї непереможностi, я примушу зрозумiти силою. Я, Сивий Капiтан, що ранiше носив iм'я Ернана Рамiро, проголошую себе месником, який примусить фалангiстiв на чолi з Фернандесом i його кублом сплатити своєю брудною кров'ю за кров чесних людей, пролиту ними. Цiєї моєї помсти нiхто i нiщо не спинить! I тi, хто заважатиме менi, загинуть самi. Припинiть допомогу фалангiстам, люди! Бо я змушений буду знищувати всiх, хто допомагатиме урядовi полювати на мене! Я оголошую закони i накази кривавого уряду Фернандеса неiснуючими. З цього часу єдиний закон в Iберiї - це мiй, закон святої помсти!

Ще раз Сивий Капiтан спинився, погрозливо вигукнувши останнi слова. Олесь затамував подих. Вiн чув, як поруч з ним важко дихає вражена Марта.

А Ернан Рамiро - чи та людина, яка народилась останнiми днями замiсть колишнього Ернана Рамiро,- вiв далi:

- Щоб уникнути зайвого кровопролиття, я пропоную Фернандесовi i його мiнiстрам, полiцiї i жандармерiї негайно припинити боротьбу зi мною. А всiм, хто слухає мене, наказую, щоб вони своїми дiями допомагали менi, а не виконували розпорядження фалангiстiв. Бо я тепер буду безжалiсним. Це стосується насамперед солдатiв i офiцерiв, яких я закликаю не виконувати наказiв командування, а слухати мене, провiсника великої помсти. Я принесу народовi волю i щастя, допоможу встановити демократичну владу, уряд, який вiн сам обиратиме. Але для цього треба насамперед знищити фалангiстське кубло, i я вимагаю, щоб усi ви пiдтримали мене в боротьбi з урядом. Обiцяю мою подяку i щедру нагороду всiм, хто негайно перейде на мiй бiк. I водночас востаннє попереджаю: неминуча смерть, загибель чекає тих, хто стане на перешкодi здiйсненню моїх намiрiв. Пам'ятайте, люди, що тепер я єдиний, хто має право наказувати, i розповiдайте про це один одному!

Здавалося, що останнi слова своєї промови Сивий Капiтан сказав в абсолютнiй тишi. Та чи не було так i насправдi? Чи не всi, хто слухав його, завмерли вiд несподiванки бiля репродукторiв, враженi страшними погрозами, приголомшенi тим, що Сивий Капiтан оголосив себе єдиним володарем країни? Що ж тепер буде? Громадянська вiйна? Проте нi; адже в громадянськiй вiйнi клас воює проти класу. А тут було зовсiм iнше: Ернан Рамiро, користуючись могутнiстю свого "Люцифера", його смертоносною зброєю i справдi непереможнiстю, своїми власними силами збирався помститися фалангiстам. Правда, вiн закликає народ стати на його бiк, обiцяючи йому волю i щастя, обiцяючи демократичний лад. Та, зрештою, хто з попереднiх диктаторiв Iберiї не обiцяв того ж самого, захоплюючи владу? Хiба ж не обiцяв такого красномовними словами i теперiшнiй володар Iберiї, кривавий генерал Фернандес?..

Це пам'ятали всi. Хiба ж можна вiрити словам людини, яка прагне влади? Та ще й такої, що з перших крокiв починає проливати кров?.. Адже це обiцяє мало доброго, тим бiльше, що Сивий Капiтан з перших своїх крокiв уже оголошує себе по сутi повновладним диктатором. Нi, все це виглядає дуже погано...

2. ЯК ЖЕ БУТИ ТЕПЕР?

Ще страшнiшим, ще загрозливiшим здалося все це Олесевi, який не пропустив жодного звуку iз сповненої гнiву й образи промови Капiтана. I хоч у тiй промовi не було слова "диктатор", воно само собою виникло в свiдомостi юнака. Та й як iнакше можна зрозумiти Капiтана? Який iнший висновок можна було зробити з усього, що вiн сказав?

Сивий Капiтан - диктатор! Ернан Рамiро, саме iм'я якого пiсля розповiдi Валенто Клаудо стало звучати для Олеся символом благородних поривань, незламної мужностi, втiленням найкращих людських рис i непоборної стiйкостi, - Ернан Рамiро - диктатор! Яке огидне, чуже слово! За ним для юнака завжди стояло уособлення жорстокостi, свавiлля, небажання нi на що зважати, крiм власної пихи i самолюбства, сп'янiння владою.