Читати книгу - "Подаруй мені себе, Ксенія Демиденко"

ГЛАВА 32 НІНА

Усе таємне колись стає явним! Закон, що прекрасно діє, і я про це знала. Але черговий раз вирішила на незручні грабельки наступити, а то давно по лобу нічого не лускало. Для різноманітності! Мо мімічні зморщечки розгладить… Або до тями приведе. Не дурний же хтось придумав, що благенькими намірами вимощена дорога до пекла. Саме туди. Душу грів лише факт, що у Таньки  усі іспити здані, жодного хвостика. Душевний спокій дорогого вартує.  Я надто її полюбила, вона стала частиною моєї родини. Коли довго ростеш одна й мрієш про рідну живу душу, а потім  доля її тобі дає, навіть дарує, то про наслідки необачних вчинків якось не думаєш. Танька  щось там вигадує, грається у письменницю, а мене це тішить. Вона злітає (рейтинг шалено скаче) – у мене крила виростають, вона переживає невдачі – мені теж страшенно сумно. Таньці припекло попрацювати, вона було рипнулася влаштуватися  в одне видання, а потім у інше – ніде з мільйоном помилок у тексті на десять речень не  взяли. Із задоволенням студентам лише  «Макдональдс» свої дверцята відкриває. Але Танька органічно не переварює отой олійний пересмажений сморід – верне її від нього дико. Я планувала під’їхати до Роми на  кривій козі, щоб узяв на свою фірму Таньку кимось  усього на три місяці. Хоч би креативним менеджером. Танька вміє креативити. Але знаючи, що  Рома на дух навіть її ім’я не переносить ( треба ж у собі таку антипатію виховати), я зволікала. Боялася, що скаже «Ні!»  без права оскарження й зміни рішення. Тягти вже не було куди, тож збиралася підгадати момент і все ж замовити слівце за «сестричку».

Цей день був гидким ще до того, як почався. Прокинулася раніше звичного – снилися змії. Їх, правда, брудний патлатий пес позагризав, але ж змії – то вороги… Пес –друг. Пес –то Рома. Ні, я не чокнута, то Таньчине нове хобі – сонники. Якщо у Тані яке хобі, то в курсі зразу усі, а я – в першу чергу. Дякуючи моїй зведеній сестричці, я вже фанат містичних серіалів, знавець різних видів гуманоїдів і експерт по любовно-еротичним романам.  За сучасними мірками - доволі освічена особистість. А ще розбираюсь в основних символах, що сняться.  Відьма-практикантка. Щось у цьому є ( у сонниках), але якщо надто захопитися, то і до маразму-кретинізму недалеко. От я, наприклад, не знала, що тих сонників так багато: Міллера, Фрейда, Клеопатри, Соломона, Ванги, Юнони, Нострадамуса, Лоффа, Юнга… Тлумачили ті сни усі, кому не ліньки було класифікувати  нічні видіння.

Те, що ми бачимо уві сні, може бути  указівкою вищих сил та кривим дзеркалом  реальності. Якщо правильно потлумачити, можна обійти боком неприємності й забезпечити собі успіх у справах. Але як почнеш думати, що наснилося, до чого воно, і що може чекати?  Краще б не знати…

Погуглила на свою голову. Начиталася – хоч з хати не виходь, чекай ворогів вдома  - авось не приповзуть. Спочатку характеристика мусульманського сонника потішила: «змія утілює мудрість, силу духу й нерозкриті можливості підсвідомості сновидця. У вас дрімає величезний потенціал до пізнання таємничих та загадкових речей». І не сумнівалася! Потім згадала – не мусульманка. Міллер  каже, що наснилася змія – це попередження про небезпеку, що нависла наді мною. Мені погрожує зло! Ванга додала – вороги чекають зручного моменту, щоб напасти! Слов’янський сонник передрікав хворобу. Цвєтков ( і той теж тлумачить) обіцяв підступність та зраду. Нострадамус ще й хитрістю страхав. Більше всіх Фрейд добив.  До того, кого  змія уві сні вкусила ( а я пам’ятаю, що  кусала пса), я небайдужа. Ну, ви зрозуміли? А пес ту змію розідрав.  А за Фрейдом змію не вбивають. Ніколи не здогадаєтесь, що  символізує вбивство плазуна. Її  цілують, і це означає, що мені подобається незвичний секс. А якщо переслідують змію - значить, готові до активного сексу. Зробила висновок! Стало страшно!  І цікаво…. Фрейд трохи збоченець на тому сексі, але ж цікаво… І сонник Фрейда переглядають більше народу, активно шастаючого просторами мережі. Висновки самі випливають…

Але повернемося до наших баранів… В моєму випадку –змій. Зранку прокинулася, Лідія Миколаївна сніданок устигла зварганити й кудись ділася. По козяче молоко до кави пішла – у нас неподалік  тітка завела  п’ять кіз, бізнес налагодила. Лідія Миколаївна  вирішила покращити колір  наших з Ромою облич, бо просто кажучи, посіріли наші мордочки – не вилазимо на сонечко, в чотирьох стінах офісу сидимо крячкою. Козяче молоко – панацея!

Я сонна зіштовхнулася з Ромою після душу в коридорі. Сонливість як рукою зняло, швидко врубилися, що самі в будинку   - як магнітом притягнуті прилипли одне до одного. Правий Фрейд, хай йому гикнеться, саме ото того і хотілося. Незчулася, як опинилася в  Роминій кімнаті  й прямо на ліжку. Рома зацілував так, що я майже задихнулася. Його серце шалено відстукувало в унісон моєму. Відчуття  - зараз вискочать обидва й залишимося ми безсердечними, але  все одно закоханими. Задоволення неймовірне. Закрила очі й віднеслася ген кудись, дозволивши   робити з своїм тілом усе, що заманеться. Змії- так змії, Фрейд – так Фрейд.

Грюк вхідних дверей, що означало - Лідія Миколаївна повернулася, - і я різко відштовхнула Рому, підірвалася з ліжка, немов укушена, й за хвилину опинилася в коридорі.  Напівроздягнена, у одних шортиках. Рома виніс  мою майку, посміхнувся й похитав головою. Облом! Черговий за весь час мого проживання у його будинку. Нічого, приїдемо на роботу й відірвемося. Що подумають шістнадцять  співробітників про наші любощі  нам було начхати, а от думка  мами Роми – це серйозно.

Мою улюблену змійку – машинку Рома мені вперто не дозволяв сильно об’їжджати, особливо у місті. Та я дуже й не рвалася, бо як не крути, а чути на свою адресу «сучка», «дурепа», «а, баба кончена за кермо всілася» - не особливо приємно. Від непочутих мною флюїдів-думок аж бампер погнувся ( чи все ж погнувся  під час паркування). Я вчила правила, здавала, але коли опинилася на дорозі – враження, що усі притримуються якихось інших правил.  І де можна знайти нові? Звідки я маю знати, що  поворот  праворуч з крайнього лівого ряду дозволено? Ким? Повороту праворуч нема, але усі повертають, а мені з розкритого віконця показують гидкі жести, або пищать клаксоном, на лихий кінець можу отримати: «Розкарячилась, дурепа, заважаєш проїхати, курка!» Коли вперше потрапила на Видубицьку розв’язку, ледве не здуріла. Я не знала, як вибратися з того лабіринту. Автор розв’язки чи то шизофренік, чи то наркоман. Покаталася, повернулася додому й  вперше захотілося напитися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍