Читати книгу - "Літопис Руський. Повість минулих літ"

володарювання фараона Рамзеса II обчислюють по-різному: 1317–1251; 1301–1234; 1298–1232 pp. до н. е. та ін., і відповідно пересувають час царювання його сина Мернепти; приймаємо хронологію найновіших досліджень: 1290–1224 та 1224–1214 pp. до н. е.

214

Виклад середини другої, початку, середини та кінця третьої глави Книги Вихід; з апокрифічною історією про вінець фараона та про науку Мойсея в архангела Гавриїла.

215

Розповідь про десять божих кар міститься в главах сьомій — дванадцятій Книги Вихід.

216

Виклад кінця тринадцятої і основних місць чотирнадцятої глави Книги Вихід.

217

Виклад кінця п'ятнадцятої, початку шістнадцятої глави, глави дев'ятнадцятої та 8-го і 28 віршів тридцять другої глави Книги Вихід.

218

Виклад першої половини двадцятої глави Книги Чисел, а також першої половини тридцять четвертої глави Книги Второзакония. Подальший старозавітний матеріал — це загальний виклад Книги Ісуса Навіна, Книги Суддів Ізраїлевих, Першої і Третьої Книги Царств.

219

Перша Кн. Царств VIII, 6.

220

Псалом СІХ, 3.

221

В Іп. хибно «въ Сурии», у Хл. «Самарій».

222

Третя Кн. Царств XII, 28.

223

Джерело цитати встановити не вдалося.

224

Так само.

225

Осія І, 4–6 ІХ, 17

226

Ієремія XV, 1.

227

Ієремія XLIV, 26.

228

Ієзекіїль V, 10–11.

229

Малахія І, 10–11 і II, 9.

230

Ісайя І, 25, 13–14.

231

Амос V, 1–2.

232

Малахія II, 2.

233

Ісайя LI, 4–5.

234

Ієремія XXXI, 31–32.

235

Ісайя XLII, 9–10; LVI, 5, 7; LII, 10.

236

Псалом CXVI, 1.

237

Псалом СІХ, 1.

238

Псалом II, 7.

239

Ісайя XXXV, 4; IX, 6–7; VII, 14.

240

В Іп. хибно «моглъ», у Хл. «менши».

241

В Іп. «быта князь их», у Хл. «иже пасет люди моа».

242

Міхей V, 2–3.

243

Варух III, 36–38 (Іеремії ці слова приписані помилково).

244

Джерело цитати встановити не вдаюся.

245

Захарія VII, 13.

246

Осія XII, 9 (цитата видозмінена).

247

Ісайя III, 9–12; L, 5–6.

248

Ієремія XI, 19.

249

Второзакония XXVIII, 66.

250

Псалом II, 1.

251

Ісайя LIII, 7.

252

Перша Кн. Ездри VI, 12.

253

Псалом LXXXI, 8.

254

Псалом LXXVII, 65.

255

Псалом LXVII, 2.

256

Псалом IX, 33.

257

Ісайя ІХ, 2.

258

Захарія ІХ, 11.

259

Єванг. від Луки І, 26–31; хронологія — 5500 років подана за александрійським літочисленням (див. прим. 2 до 852 p.).

260

Єванг. від Матфія II, 1–5, 16, 14, 19–20, 23.

261

Ісайя LIII, 4.

262

Єванг. від Матфія III, 6, 16–17.

263

Єванг. від Іоанна XIX, 12; у 14–37 рр. римським імператором був Тіберій.

264

Єванг. від Луки XXIII, 33, 44, 46.

265

Єванг. від Матфія XXVII, 51–52, 60, 64; XXVIII, 19.

266

Єванг. від Луки XXIV, 49, 51–53.

267

Тут в Іп. вирвано один аркуш, що мав іти після аркуша 40 зворотного (80 с.). Текст є в Лавр. і Хл.; перекладаємо за Хл. і друкуємо з втяжкою.

268

Тобто древа, на якому розіп'ятий праведник — Христос; хрест іще називається в літописі «крьстьноє дрѣво», «животьноє дрѣво» — животворящий хрест.

269

Джерело цитати встановити не вдалося.

270

Буття 1, 2.

271

Кн. Суддів VI, 37, 39–40. У літописі про цей біблійний епізод сказано скорочено і тому не зовсім зрозуміло. Гедеон, випробовуючи бога, чи справді він має намір спасти ізраїля, спершу вимагав, щоб уночі роса впала лише на вовну, а на всій землі щоб було сухо, а на другу ніч вимагав зробити навпаки.

272

Далі в Хл. прогалина, яку заповнюємо за Лавр., узявши цей текст у круглі дужки.

273

Після цього продовжується текст Іп., який написано вже іншою рукою.

274

Цистерни.

275

Константинополю.

276

Додано з Лавр.

277

Оглашения — церковний потрійний (повчальний та покаяльно-сповідний) чин підготовки до хрещення.

278

В Іп. І Хл. хибно «рожениємь», «рожденіемь»; у Новг. І «нерождениемъ».

279

Термін «подібносущий» — духоборська (напіваріанська) єресь; його обстоював константинопольський єпископ Македоній, за що й був проклятий на другому вселенському соборі; канонічне — «єдиносущий».

280

В Іп. І Хл. хибно «проповѣдаша»; у Лавр. «прокляша».

281

В Іп. І Хл. хибно «вь мирь»; Лавр. «в Римъ».

282

Особисто жоден із пап на жодному соборі) не був. Папа Дамас навіть легатів (своїх послів) не прислав; на соборі лише читали його сувій, що містив віровизнання Римського собору, але й це послання Константинопольському собору безпосередньо адресоване не було. Папа Вігілій, скільки його смиренно не благали патріархи та єпископи, на п'ятий собор не з'явився, хоча в цей час перебував у Константинополі; на соборі лише читали його послання; легатів він не послав. Цесароградський патріарх не зміг прибути на перший собор у Нікею через старість. Не брали особистої участі в роботі сьомого Нікейського собору єпископи Політіан, Феодор та Ілля.

283

Псалом CXLIV, 3–4.

284

Ісайя XXIX, 18.

285

Вихід ХХХIII, 19.

286

Псалом CXLIV, 3, 4, XCIV, 1, 2; CXVII, 1 або 29.

287

В Іп. І Хл. хибно «идолъслужитель»: у Лавр. «идолъ суєтних».

288

Псалом XCV, 1–4; CXLIV, 3.

289

Єванг. від Луки XV, 10.

290

Ієзекіїль XXXVI, 25.

291

Міхей VII, 18–19.

292

Посл. Павла до римлян VI, 3, 4.

293

Друге посл. Павла до корінфян V,17 і його ж до римлян XIII, 11, 12; V, 2; VI, 22.

294

Псалом II, 11.

295

Псалом СХХІІІ, б, 7; IX, 7, 8.

296

В Іп. І