Читати книгу - "Науково-практичний коментар Земельного кодексу України"

Розмір, внутрішня структура та конфігурація земельних ділянок під електрогенеруючими об'єктами визначаються проектною документацією на підставі чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Розмір, внутрішня структура та конфігурація земельних ділянок, наданих для потреб транспортування електроенергії, визначаються ДБН В.2.5-16-99 "Інженерне обладнання споруд, зовнішніх мереж. Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж" та проектною документацією.

Ч. ч. 4, 5 ст. 20 ЗУ "Про електроенергетику" передбачають влаштування навколо об'єктів електроенергетики санітарно-захисних зон (це узгоджується із загальними положеннями санітарно-захисних зон ст. 114 ЗКУ - див. також коментар). Згідно із ч. 5 статті, "усі види господарської діяльності в санітарно-захисних зонах, дозволені режимом їх використання, можуть провадитися тільки за погодженням з власником об'єкта електроенергетики або уповноваженим ним органом. " Розміри та правовий режим санітарно-захисних зон визнача­ються також Державними санітарними правилами планування і забудови населених пунктів, затвердженими наказом МОЗ України від 19.06.1996 №173, Державними санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затвердженими наказом МОЗ України №239 від 01.08.1996.

Для об'єктів атомної енергетики встановлено особливий правовий режим, який поширюється і на відповідні земельні ділянки. Так, істотні особливості правового режиму санітарно-захисних зон об'єктів ядерної енергетики передбачені ст. 45 ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку". Ч. 5 статті встановлює режим санітарно-захисних зон, що мало чим відрізняється від режиму інших санітарно-захисних зон (див. ст. 114 ЗКУ та коментар до неї), проте ч. 6 ст. 45 передбачає, що "використання для народногосподарських цілей земель і водоймищ, розташованих у санітарно-захисній зоні, можливе лише з дозволу органів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки за погодженням з експлуатуючою організацією за умови обов'язкового проведення радіологічного контролю продукції, яка виробляється."

Ч. 3 ст. 45 передбачає також влаштування у місцях розташування ядерної установки чи об'єкта, призначеного для поводження з радіоактивними відходами, крім санітарно-захисної зони, також зони спостереження. Згідно із ч. 4 статті, "розміри і межі зазначених зон визначаються у проекті згідно з нормами, правилами і стандартами у сфері використання ядерної енергії, узгоджуються з органами державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки і затверджуються місцевими Радами народних депутатів. У санітарно-захисній зоні і зоні спостереження повинен здійснюватися контроль за радіаційним станом. "

ЗУ "Про електроенергетику" передбачене влаштування заборонних зон та контрольованих зон гідроелектротехнічних споруд. Відповідно до ст. 1 Закону, "заборонена зона гідроелектротехнічних споруд — земельна ділянка, яка прилягає до основної огорожі з внутрішньої сторони території гідроелектротехнічної споруди, обладнана інженерно-технічними засобами та позначена попереджувальними знаками, а також ділянка водної акваторії верхнього і нижнього б'єфів на відстані 500 метрів від греблі гідроелектростанції, позначена знаками, які попереджають про заборону доступу на її територію сторонніх осіб, суден та плавучих об'єктів ". У свою чергу, "контрольована зона гідроелектротехнічних споруд — позначена попереджувальними знаками територія бетонних та земельних гребель гідроелектротехнічних споруд і земельних ділянок, розташованих між: водосховищами і дренажними каналами."

Відповідно до ч. 2 ст. 19-1 ЗУ "Про електроенергетику", "[д]оступ сторонніх осіб та всіх видів транспорту на цю територію можливий лише в порядку, встановленому власником гідроелектротехнічних споруд або уповноваженим ним органом ". Таким чином, у заборонних зонах обмежується право загального землекористування. На підставі процитованої норми видано ПКМ від 31.03.2004 №416 "Про затвердження Порядку встановлення особливого режиму охорони на території забороненої зони та контрольованої зони гідроелектротехнічних споруд".

Атомні електростанції охороняються відповідно до ЗУ "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" та ЗУ "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання".

Законодавство також передбачає особливості процедури надання земельних ділянок для розміщення певних об'єктів енергетичної системи. Так, наданню земельної ділянки для розміщення ядерних установок та об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, повинно передувати прийняття за спеціальною процедурою рішення про розміщення відповідного об'єкту відповідно до ЗУ "Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення". Таке рішення приймається ВР України у формі закону за поданням KM України "тільки в разі погодження їх розміщення на своїй території місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування" (ст. 2 Закону).

Щодо встановлення навколо об'єктів енергетичної системи охоронних зон див. ч. 3 даної статті та коментар до неї.

Землі енергетичної системи (енергетики) займають 50,0 тис. га[179].

До частини другої. Коментована частина передбачає можливість перебування земель енергетичної системи у будь-якій формі власності. Разом із тим, слід враховувати, що згідно із п. "а" ч. 3, п. "а" ч. 4 ст. 84 ЗКУ забороняється передача з державної до комунальної та приватної власності земель атомної енергетики. Теоретично об'єкт атомної енергетики може бути споруджений на приватних землях. Враховуючи колосальну вартість такого будівництва, ймовірність цього є мізерною.

До частини третьої. Ч. 3 ст. 76 ЗКУ, ч. 5 ст. 19 ЗУ "Про електроенергетику" передбачено влаштування навколо електричних мереж та інших особливо важливих об'єктів електрое­нергетики охоронних зон. Розміри та режим охоронних зон визначені ПКМ від 04.03.1997 №209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж".

1. Землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

2. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

   3. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

   4. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.