Читати книгу - "Проблеми кримінальної відповідальності: навчальний посібник."

з передачею особи на поруки

У статті 47 КК України йдеться про те, що особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнена від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

У разі порушення умов передачі на поруки особа притягається до кримінальної відповідальності за вчинений нею злочин.

Матеріально-правовим елементом передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її на поруки є вчинення нею вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 12 КК України). Злочином середньої тяжкості відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України визнається такий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років. До таких злочинів належать, наприклад, умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України), необережне вбивство (ч. 1 ст. 119 КК України), крадіжка (частини 1, 2 ст. 185 КК України), шахрайство (частини 1, 2 ст. 190 КК України) тощо.

Процесуальним елементом передумови цього виду звільнення від кримінальної відповідальності є клопотання колективу підприємства, установи чи організації про передачу на поруки особи, яка вчинила хоча б один із зазначених злочинів.

Підставою звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є її щире каяття у вчиненому злочині. Таке каяття, як уже зазначалося, передбачає усвідомлення особою своєї вини, щирий жаль щодо вчиненого злочину та осуд своєї поведінки.

Цей вид звільнення від кримінальної відповідальності належить до необов’язкових (факультативних) та умовних. Факультативність звільнення від кримінальної відповідальності полягає в тому, що суд, навіть за передумови і підстави, не зобов’язаний звільняти особу від кримінальної відповідальності. Крім того, це звільнення застосовується за певної умови, а саме: особа протягом року після передачі її на поруки повинна виправдати довіру колективу, не ухилятися від заходів виховного характеру та не порушувати громадського порядку. У разі порушення цих умов стосовно особи, переданої на поруки, застосовується кримінальна відповідальність за вчинений нею злочин.

5.2.4. Звільнення від притягнення до кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки

Іноді діяння, будучи суспільно небезпечним у момент його вчинення, втрачає цю властивість через зміни, що сталися у суспільстві, регіоні, окремій місцевості тощо. Якщо такі обставини виявилися під час розслідування або розгляду справи в суді, то це й обґрунтовує можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. Можливість такого звільнення може виникнути й у разі, якщо до зазначеного часу буде встановлено, що внаслідок зміни обстановки сама особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною. У цьому разі втрачається сенс притягувати особу до кримінальної відповідальності, оскільки її цілі вже досягнуті на стадії розслідування або розгляду справи в суді. З огляду на це у ст. 48 КК України зазначено, що особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, у вказаній статті передбачено дві підстави факультативного та безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності 1) втрата діянням суспільно небезпечного характеру; 2) втрата особою суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки.

Передумовою обох видів звільнення є вчинення особою вперше злочину невеликої або середньої тяжкості (ст. 12 КК України). Тому вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (закінченого чи незакінченого, однією особою чи у співучасті) виключає застосування даного виду звільнення.

Умовою застосування такого звільнення є вчинення вказаного злочину вперше. Тому вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості, але не вперше, а повторно, також унеможливлює застосування ст. 48 КК України.

Злочини завжди вчинюються у певній обстановці, тобто за тих чи інших об’єктивних умов, що характеризують соціальні, економічні, правові, політичні, духовні, організаційні, міжнародні та інші процеси, що відбуваються в масштабах країни, області, міста, району, підприємства, установи, організації, родини, оточення тощо. Зазвичай у такий спосіб враховують обстановку на момент вчинення особою злочину невеликої або середньої тяжкості з тим, щоб порівняти й оцінити її зміну на час розслідування або розгляду справи в суді. Для застосування ст. 48 КК України має бути встановлено, що після вчинення особою злочину змінилася та обстановка, в якій свого часу було вчинено цей злочин. Зміна обстановки може стосуватися всієї країни, цілого регіону, окремої місцевості, конкретного підприємства, оточення тощо (наприклад, припинення стану війни, зміна економічного або політичного курсу країни, зміна підходів держави до розв’язання тієї чи іншої проблеми, ухвалення різних рішень органами влади, зміна масштабу цін, високі темпи інфляції, ліквідація чи реорганізація підприємства тощо). Подібні зміни обстановки повинні таким чином вплинути на оцінку раніше вчиненого злочинного діяння або особи, яка його вчинила, за якої суд визнає, що це діяння вже не може розглядатися як суспільно небезпечне або особа перестала бути суспільно небезпечною. Втрата діянням суспільно небезпечного характеру – це або повна втрата ним суспільної небезпечності, або втрата її такою мірою, за якої діяння через малозначність (ч. 2 ст. 11 КК України) визнається незлочинним.

Втрата діянням суспільно небезпечного характеру може бути двох видів. Перший пов’язаний із втратою суспільної небезпечності певного виду злочину. Така втрата може мати місце насамперед внаслідок швидких змін у тих чи інших сферах життя суспільства, за яких законодавець не встигає відповідним чином змінити ознаки складу злочину. Крім того, втрата суспільної небезпечності певного виду злочинів може бути спричинена змінами місця, часу та інших обставин, за яких конкретне діяння визнається суспільно небезпечним. Нарешті, зміна обстановки може вплинути на оцінювання небезпечності і таких видів діянь, реальний зміст яких є нестабільним. Так,