Читати книгу - "Стрибок у ніщо, Олександр Романович Бєляєв"

вміє будувати захоплюючий сюжет. Це стосується не тільки пригод, що відбуваються на Венері, але й перипетій самого польоту — «стрибка в ніщо».

Письменник розкриває справжнє обличчя «втікачів од революції» — капіталістів, за машкарою благопристойності яких ховаються підлі інстинкти. І цілком обгрунтованим з логічної та художньої точок зору є фінал роману — повернення ракети на Землю без усіх цих «колишніх», яких змела невмолима хода історії.

Кожен з представників «власть імущих», що опинилися в «Ноєвому ковчезі», має свої індивідуальні, неповторні риси. Леді Хінтон і в мікроскопічному світі ракети намагається зберегти роль некоронованої королеви. Незвичайність умов, в яких вона опинилася, надає комічного забарвлення її становищу. Автор не шкодує барв, щоб змалювати, нікчемність цих жалюгідних уламків старого світу. Всі вони — промисловці, банкіри — чіпляються за багатство, хоч в Космосі воно зовсім втратило свою цінність, продовжують мислити старими категоріями.

Подекуди О. Бєляєв доводить виклад до гротеска, але його ніколи не зраджує почуття міри. Пригадаймо сцену розподілу кают і суперечку, яка виникла навколо цього: диктатура леді Хінтон, банкірський торг… Навмисне шаржований образ Пінча. Проте автор правильно схопив риси цього пройди, доморощеного сищика, який готовий виконати будь-яке доручення хазяїна. А Мадлен Делькро — втілення пошлості! Вона й далеко від Землі залишається такою ж міщанкою, якою була завжди.

Та ось мандрівники на Венері, яка гнітить людей своєю бурхливою первісною стихією. Тут уже не до світських умовностей! І елегантний лорд Блоттон перетворюється в дикуна, леді Хінтон — у брудну, буркотливу жінку. Не кращі за них і всі інші втікачі. Колоритне видовище являє собою капіталістична колонія на чужій планеті! Жалюгідні, занепалі морально, капіталісти швидко втрачають людську подобу. Правда, знахідка брильянтів повертає їм колишню рису, далеко не кращу з людських рис, — жадібність.

У першій-ліпшій ситуації, в яку попадають герої твору, О. Бєляєв знаходить деталі, що поглиблюють кожен образ, характеризують його з нового боку. Тому від епізоду до епізоду образи збагачуються, стають довершенішими.

Матеріал, пов'язаний з технічними проблемами, письменник у ряді місць виклав, точно дотримуючись висловлювання К. Е. Ціолковського. О. Бєляєв описав «ракету 2017 року», яку в 1920 році запропонував учений в своїй праці «Поза Землею». Письменник хотів донести ідеї К. Е. Ціолковського до читача в «первісному» вигляді. Але разом з тим автор доповнює їх іншими технічними і науковими ідеями. Так, О. Бєляєв висунув цікаву ідею штучного створення на Землі умов ракетного польоту для тренування майбутніх астронавтів. Він висловлює думку про можливість застосування атомної енергії для міжпланетних кораблів. Виходячи з вказівок К. Е. Ціолковського, письменник докладно описує гідро-амортизаційні апарати, які захищають пасажирів від шкідливого впливу перевантаження під час зльоту. Дуже цікавий опис оранжереї, яка повинна була забезпечувати космонавтів їжею і налагодити круговорот речовин, подібний до земного.

Постає питання: наскільки правдоподібна фантастика О. Бєляєва, чи відповідає вона хоч приблизно сучасним уявленням про техніку міжпланетних подорожей? В наш час існує багато проектів космічних кораблів, в тому числі й для польоту на Венеру. В цих проектах використані ті самі принципи, які в свій час висунув К. Е. Ціолковський і описав О. Бєляєв. Ракетний поїзд, оранжерея, скафандри для виходу в міжпланетний простір, пристрої для захисту від перевантаження, механізми, що полегшують життя в умовах невагомості, нарешті, наземне тренування космонавтів — усе це не втратило свого значення, і фантазія письменника має тут серйозну наукову основу.

Звичайно, цілком можливо, що конструкція велетенського пасажирського корабля буде іншою, що трохи інакше відбуватиметься його старт із Землі, але картини, описані О. Бєляєвим, не суперечать сучасним поглядам.

Крім міжпланетних подорожей, в романі як підготовчий етап до них показано політ на ракетному снаряді за межами атмосфери — космічний переліт у мініатюрі. І тут письменник надзвичайно правильно передав переживання пасажирів ракетоплана, що летить на величезній висоті над землею.

Наша дійсність уже наздоганяє фантазію. Наскільки ж велика заслуга письменника, який зумів сміливою думкою прозирнути в майбутнє, написати «реалістичну фантастику»!

Оцінка, яку дав роману «Стрибок у ніщо» К. Е. Ціолковський, найкраще свідчить про те, як О. Бєляєв володів «космічною темою». До цього можна було б додати, що за художніми якостями роман О. Бєляєва один з найкращих творів радянської науково-фантастичної літератури.

Б. Ляпунов.

Виноски
1

Опис цього банку не вигадка автора. Подібний банк, наприклад, є в Парижі (Французький Національний банк). — О. Б.

(обратно) 2

Найвищої в світі вершини Еверест (Джомолунгма) досягли Тенсінг (шерп, з народностей Непалу) та Хілларі (новозеландець) 29 травня 1953 року. Встановлена висота Евересту — 8848 м.

(обратно) 3

Нахил осі обертання Венери до площини орбіти невідомий.

(обратно) 4

Світловий рік — та відстань, яку світло проходить (швидкість — 300 000 кілометрів за секунду) протягом року. В світловому році, таким чином, круглим числом — 10 більйонів (тобто мільйон мільйонів) кілометрів.

(обратно) 5

За останніми науковими даними, Венера не має супутників.

(обратно) 6

За останніми науковими даними, кут нахилу осі обертання Венери приблизно -90° ±25°. Тривалість періоду обертання 200–300 діб.

(обратно) 7

В атмосфері Венери досі не виявлено кисню.

(обратно) 8

Лепідодендрон — велетенська рослина кам’яновугільного