Читати книгу - "Покоївка з привілеями, Софі Бріджертон"

— Я точно пошкодую, що почала розпитувати… Але що саме ти маєш на увазі?

І Тоні розповів. Схилився до мого вушка і прошепотів щось відмінне від його звичайних балачок оксамитовим тихим голосом, але таке ж брудне.

Щоб змити приголомшення, я всмоктала коктейль крізь соломинку в три ковтки й замовила ще.

— Добре, Тоні, я зрозуміла, до чого ти хилиш — довкола самі лише збоченці. Такі ж, як ти.

— Агов! Як я? — здається, він обурився по-справжньому. — Я шанобливо ставлюся до дівчат. Ну і всього такого іншого, — темні очі торкнулися Віктора майже співчутливим поглядом.

— Ти шанобливо ставишся до їхнього тіла і втіхи, яку воно тобі дарує.

Бос гмикнув. Відпив зі свого келиха і підібгав губи. От лайно! Схоже, я його дійсно образила. Ще не вистачало, щоб він знов наклюкався як тоді, на передзаручинах.

— Ти так і не відповів на моє питання… Чи є серед присутніх твої друзі? Чи в тебе немає нікого, окрім Сильвії?

Карі очі тепер ковзнули по моєму лицю. Вивчали, мабуть, чому мене це аж настільки цікавить. І, схоже, гідною отримати відповідь мене не визнали — Тоні змовчав. Здається, я зробила лише гірше. Раптом до мого питання він не усвідомлював, наскільки самотній? І чого ти не припнула язика вчасно, Елізабет?!

— Одне я знаю напевне, Бессі, — Соретті нарешті порушив тишу, що запала між нами, — сьогодні в тебе немає нікого, крім мене.

Від його погляду, його зарозумілого тону всередині все закипіло.

Тоні повільно облизав губи, стираючи язиком рештки віскі. Я не могла не дивитись, не могла не думати про його спраглий рот, який виробляв зі мною щось божевільне, я й справді не помітила б ані Емброуза, ані Віктора, ані будь-кого ще. Принаймні зараз. Поки Тоні для мене усе ще непереборна спокуса.

Проте я мала заперечити, нагадати йому, що він не єдиний чоловік у світі, нехай би він не задирав носа.

Тільки-но я розліпила вуста, як цей Юда мене випередив. Й публічним проявом почуттів прирік мене на пекло.

Хіба могла я припустити, що практично цнотливий і сповнений ніжності, але з першої і до останньої секунди власницький поцілунок — щоб жодні Емброузи і Віктори навіть не думали клеїтися до мене, — викличе такий фурор. Упевнена, якби Соретті сп’яну слиняво засмоктав мене і спробував трахнути на стійці між коктейлями, усім було б начхати. Але в цю секунду на мене, здається, втупилися буквально всі присутні, немов я — оголена Бейонсе, що зненацька телепортувалася сюди. І я навіть до кінця не розуміла, в наскільки велику халепу втрапила. Та мені одразу ж закортіло сховатись від цієї надмірної уваги, під баньками, що прискіпливо вивчали мене й рожеву хмарину, в яку мене вирядили.

Дідько! Тоні! Що ти наробив?!

— В мене з’явились деякі справи. А ти розважайся, любонько, — відсунувшись від мене й забравши в бармена свіжу порцію віскі, зі своїм улюбленим акцентом проспівав один покидьок, що зводить мене з розуму. І зараз — геть не в інтимному плані.

— Я тебе ненавиджу, — крізь зуби процідила я, спопеляючи його спину гнівним поглядом.

За мить бос зник у натовпі. І, клянуся, він був задоволений собою як ніколи!

На щастя — для мене, — ми живемо разом, і я не зволікатиму зі знайомством Тоні і мого обурення. Та він у мене порно-"Титанік» дивитиметься доти, доки всі репліки не вивчить напам’ять! Щоправда, їх там не так вже і багато.

Гаразд, здається, я бачила щось подібне в одному бойовику — там головного героя замкнули в підвалі з купою агресивних і озброєних до зубів козлів. Вони так само вилупилися на нього перед тим, як океан крові залив геть усе, й лінзи камери, що знімала, також.

Я тихенько кахикнула — так одразу й не згадаю, коли востаннє мені було настільки ніяково від перебування в цілковитій дупі. Перша зустріч із Джованні тепер здавалася трохи бентежним, звичайним знайомством з батьками. Як і залите червоними наслідками хибного рішення залізти мені в труси підборіддя Бартолом’ю-п’ятого.

І навіщо я панікую? Не з'їдять вони мене — я для них занадто дешевий сорт м’яса, жилавий. У тому, що в цьому збіговиську підкислих вершків суспільства ховається декілька канібалів, після історій Соретті я навіть не сумнівалася. Його жахи б біля багаття в лісі слухати, поїдаючи плавлений зефір, і потім трястися всю ніч від будь-якого шереху, замість того, щоб кохатись в наметі.

Кожна п’ята — якщо не третя — мріє обкрутити мангеттенського холостяка, завдяки цьому роману потрапити до закритої тусовки в дусі «Черепа і кісток», одразу влитися без моторошного обряду ініціації й обов’язково здобути в найкращі подруги першу красуню Нью-Йорка. Але проблемка в тому, що цю казочку вже зіпсував мій холостяк, переспавши в минулому з половиною присутніх тут дівок, а вранці просто забув про їхнє існування назавжди. Сподіваюся, серед цих піраній хоча б немає тієї білявки, котру я виставила за двері, розмахуючи чужими трусами. Вона точно намагатиметься відхопити від мене найбільший шматок першою.

Гаразд, курви, налітайте, гайда знайомитись.

Для впевненості я зробила глибокий вдих і посміхнулася, наслідуючи зарозумілість Тоні. Цього мені здалося замало, і я безтурботно струснула волоссям, перш ніж схопила склянку з коктейлем

— Бачу, ви таки знайшли знов спільну мову, Елізабет.

Я здригнулася. Стикнутись тут із Летті було несподіванкою, яку приємної ніхто не назве.

— Так, дійшли згоди. Здрастуй, Летті.

Її вуста витончилися в нитку, коли вона озирнулася на гостей, ніби переконуючись, що нас ніхто не бачить. Але біда у тому, що завдяки босу на нас дивились усі.

— Сподіваюсь, нових проблем не виникне.

І це було не питання. Більше скидалося на застереження, щоб я не викидала ніяких коників.

У білій короткій сукні з прямокутним вирізом на грудях й з вплетеною у волосся перловою стрічкою вона мала карколомний вигляд, але прохолода в її очах не давала розслабитися й зачаруватися її вродженою вродою.