Читати книгу - "В моїх думках , Ясміна Лав"

Хоча як може пити спляча людина? Біс його знає. Але воду я приношу і компрес на лоб також кладу.

Минає хвилин двадцять, коли чую дзвінок у двері. Швидко впускаю лікаря і веду в спальню. Чоловік сідає на ліжко, а мене просто виставляє за двері. Виходить він через п'ять хвилин, може, більше.

— Ну що, Валентине Петровичу?

— Нічого критичного я не бачу. Ліки вколов, компреси будете змінювати, поки не впаде температура. І давайте пити, якщо прокинеться, а завтра краще приїхати в клініку. Так буде спокійніше вам. Якщо стане гірше, телефонуйте, відправлю швидку.

— Гаразд, я зрозумів.

Чоловік подає мені руку на прощання і йде, а я швидко повертаюсь до Саші.

Вона вже не така гаряча, здається.

Ще кілька разів охолоджую компрес, а потім вона нарешті розплющує очі.

— Маленька, ти як? — питаю, сідаючи поруч на ліжко.

— Трохи холодно. І хочу пити.

Подаю дівчині чашку, яку вона ледве може тримати. Допомагаю попити та вкладаю знову у ліжко. Вкриваю теплою ковдрою і бачу, як її очі знову заплющуються.

Коли Саша міцно засинає, тихо виходжу з кімнати. Йду до кабінету і дістаю зі столу сигари, які мені подарувати італійські партнери. Запалюю і втягую терпкий, їдкий дим.

Чорт! Дав собі слово не курити. Але зараз потрібно розслабитися.

Роблю ще кілька затяжок і повертаюся до Саші. Вигляд у неї вже кращий. Торкаюся губами лоба і, зрозумівши, що температура впала, лягаю поряд. Обережно обіймаю дівчинку за талію і втягую запах її волосся.

— Не віддам тебе нікому. Ти тільки моя, — шепочу їй на вухо і заплющую очі.

***

Прокидаюся від того, що Саша намагається вилізти з-під моєї руки. Усміхаюся і притягую дівчину ближче.

— Мені потрібно… — пихтить Принцеса.

— Але одразу назад, — наказую, не розплющуючи очі.

Дівчина швидко сповзає з ліжка. Чую, як покидає кімнату, і розумію, що в моїй квартирі вона вперше. Але за хвилину до мене доноситься шум води. Розібралася.

Майже починаю дрімати, коли Саша повертається в ліжко та обіймає мене своїми лагідними руками. Вона залишає легкий поцілунок на моїй щоці та кладе голову на груди.

— Я скористалася твоєю зубною щіткою, — шепотом повідомляє дівчина.

— Чудово, — обвиваю руками її талію і притягую ближче.

— Дякую, що вчора забрав мене, — промовляє Саша.

Відчуваю її погляд. Вона точно роздивляється мене в цю мить. Розплющую очі й зазираю у безмежно сині озера.

— Нам сьогодні потрібно з'їздити в клініку. Тобі вночі було погано, — торкаюся пальцями рожевих щічок і згадую, як вони ще недавно горіли.

— Тобто це мені не наснилося? — підіймається на ліктях Принцеса.

— На жаль.

— А може, ми не поїдемо? — жалібно питає Саша.

— Лікар сказав потрібно. Але обіцяю, це швидко, і я весь день проведу з тобою.

Залишаю легкий поцілунок на пухких губах і заплющую очі, тому що хочу продовжити. Мені мало просто поцілунку. І, здається, Саші також. Дівчина нахиляється і цілує мене в губи. Ніжно, трепетно… Наче боїться зробити щось не так.

Її руки лягають на мої груди, а пальці обережно розстібають ґудзики сорочки, яку я не зняв вчора.

Дивлюся в її обличчя, і Саша ловить мій погляд. А потім повільно опускає голову і залишає невагомі поцілунки на моїй шкірі.

Одним рухом підминаю дівчину під себе, розв'язую пояс халата і торкаюся ніжної шкіри. Обхоплюю пальцями набухлий сосок — і Саша стогне. Її тіло напружується, вона вигинається мені назустріч.

Розсовую довгі дівочі ноги, швидко скидаю штани разом з боксерами й повільно входжу в гаряче, мокре лоно.

Бачу, як Саша насолоджується. Відчуваю пульсацію її тіла. Її пальці вимальовують візерунки по моїх плечах, поки мої губи вкривають поцілунками кожен сантиметр жіночого тіла.

Якоїсь пришвидшую рухи, але Саша мене дивує. Вона змушує лягти на ліжко, а сама сідає зверху. І її ініціатива мені дуже подобається.

Дівчина рухається повільно, і мої руки самі лягають на пружні сідниці. Не можу відвести погляду від налитих дівочих грудей, які з кожним рухом підіймаються.

Саша відкидає голову і стогне, змушуючи мене стогнати в такт.

Проводжу рукою по плоскому животику, торкаюся стегон і розумію: вона ідеальна.

І моя. Тільки моя.

Хочу, щоб вона завжди була зі мною.

Ще кілька рухів — і Принцеса падає на мої груди, задихаючись, а я кінчаю за нею.

Стараюся відновити дихання та обдумую те, про що подумав кілька хвилин тому. Здається, я готовий пов'язати своє життя з цією дівчиною. І навіть не здається. Я готовий.

— Підеш зі мною на весілля? — зазирає в мої очі Саша.

— Що?

— Весілля. У моєї подруги. Я буду дружкою і хочу, щоб ти пішов зі мною. Якщо ти, звісно, цього хочеш… — її голос стає тихішим.