Читати книгу - "Контракт на нове життя, Анна Ліє Кейн"

30. Свято

У майстерню Фіри Тессі я все ж таки вирушила одна. Купити собі сукню не дозволила, натомість попросила видати мені аванс раніше. Нестерпний демон відмовив, пославшись на затримку у фінансуванні від держави. Після недовгої суперечки зійшлися на тому, що покупку запишуть на ім'я Дорайна, але я поверну йому гроші із зарплати, а враховуючи те, що демон наполіг на тому, щоб я вирушила до пані Тессі, віддавати доведеться кілька зарплат поспіль. У голові визрівав підступний план - приміряти щось у цьому салоні, а придбати вбрання у місці простіше, пославшись на те, що не виявилося потрібного фасону.

Голоси почула тільки-но переступила поріг магазину.

- Не впевнений, що моїй дружині підійде цей колір, - чоловічий баритон з приємною хрипотою, від якої жінки божеволіють, звучав трохи розгублено. – Хочу зробити їй сюрприз перед прийомом. Адже дівчатка не люблять виходити у світ в тому самому вбранні двічі.

- Це так мило, містер ат Чолсі, - дзвінкий сміх Аїші я впізнала відразу. Нерішуче завмерла, не знаючи, чи варто мені переривати спілкування клієнта та робітниці. Прізвище чоловіка здалося мені знайомим. Дівчина весело продовжувала: - Ваша дружина купувала у нас бордовий костюм, він дуже їй личив. А ось цей варіант ідеально підкреслить її очі. Дивіться який комірець, такі знову входять у моду.

- Місис ат Чолсі чудово виглядатиме навіть у скатертині, - а це вже втрутилася пані Тессі. - Але мені більше подобається синя сукня, вона підкреслить її фігуру та очі. Дивіться, як тканина переливається на світлі, це вставки з кращого атласу, який можна знайти в Ізаріді.

- Так, - погодився незнайомий мені чоловік. - Все-таки синє. Хоча ... - на кілька секунд салон поринув у тишу, покупець роздумував і, нарешті, сказав: - Загорніть обидва, Аїша, суконь багато не буває. Нехай обере сама, а підстав вигуляти обновку в нас буде достатньо. Ех, будь я трохи молодший…

- Що ви, Лою, - сплеснула руками місис Тессі, поки Аїша шелестіла обгортковим папером. - Ви ще молодий та сповнені сил, не намовляйте на себе.

- Мені подобаються ваші лестощі, - чоловік хрипко розсміявся. – Але здоров'я вже підводить.

Аїша вискочила з-за рогу, поспішаючи за фірмовими пакетами, і побачила мене. Зупинилася, секунду дивилася на мене, чи просто здивувавшись, чи намагаючись згадати моє ім'я, а потім вигукнула:

- Міс Міон! Доброго дня, ви одна?

Я кивнула. Цікаво, мене чекали побачити разом із Дорайном?

- Прошу, проходьте, - заметушилася дівчина. - Я запакую покупки й одразу до вас підійду. Можете поки озирнутися.

Мені чомусь стало ніяково, але я все ж таки увійшла до основної зали. Привіталася із власницею, яку мені знову пощастило застати в Хаолі, і побачила покупця. Ним виявився демон. На вигляд статному чоловікові було років під п'ятдесят. Першим, що впадати в око, була густа коротка борода й акуратно підстрижені вуса. Мені дістався байдужий погляд чорних очей і ввічливий кивок, а потім демон знову повернувся до розмови з місис Тессі. Я чесно не збиралася підслуховувати. Просто поки я розглядала нові моделі суконь, тиха дружня розмова долітала до моїх вух. Не затуляти ж мені їх, право.

- Ви ж лікувалися у найкращій клініці Шедана. Невже лікарі не допомагають?

- Лікування затягується. Мені незручно їздити з Хаола до столиці щовихідних, хочеться побути з сім'єю, просто відпочити, а цілителі вимагають від мене систематично приїжджати на корекцію лікування.

- Лой, адже ви чудово знаєте, що варто вже приділити час собі. Хвороби не варто запускати, інакше стане лише гірше. Приділіть час процедурам і почуватиметеся знову на двадцять.

- Я теж на це сподівався, але вже два місяці й жодних результатів. Застрягли на одному місці. Цілителі кажуть, що, можливо, це вже не можна виправити, і потрібна буде операція.

Темно-зелене плаття виявилося навпомацки неймовірно приємним, але я не розглянула ні його фасон, ні переливи тканини на світлі, бо задумливо перебирала пальцями вбрання, а сама зацікавлено розмірковувала над тим, що чула.

Напевно, Дорайн все-таки має рацію щодо того, що я дуже хочу працювати в шпиталі. З'явилася пекуча потреба поглянути на те, з чим не можуть впоратися цілителі в Шедані. І я не втрималася.

Заклинання магічного зору лягло на очі, я обернулася, вдавши, ніби зацікавилася іншою сукнею, обійшла демона по колу, оглядаючи заклинання, що висіло на ньому. Нахмурилася.

На перший погляд, все було зроблено ідеально, чітко і правильно. Містер ат Чолсі мав неврологічні проблеми зі стегном. Плетіння, яке його оплітало, знімало біль та запалення, розслабляло м'язи. Швидко я не змогла визначити, що стало причиною виникнення невралгії, але вже подумки погодилася з демоном, коли він сказав місис Тессі, що буде потрібна операція.

- Ось ваші покупки, - приспіла Аїша. - Костюм і дві сукні.

Я обернулася, спостерігаючи, як дівчина передає чоловікові чорний картонний пакет. Демон у цей момент простягнув до неї руку і його плече ледь помітно неприродно смикнулося. Магічний зір вловив цей рух, я миттєво поглибила канал, переключившись на тканини та кістки демона, цієї миті мені стала зрозуміла помилка шеданських лікарів.

Моя наставниця у шпиталі називала це «похибка досвіду», коли хороший сильний лікар робить все ідеально правильно, надто впевнений у своєму діагнозі й навіть не намагається поглянути під іншим кутом.

Демон уже збирався йти, але мене штовхнуло в спину одвічне бажання всім допомогти:

- Перепрошую, містере ат Чолсі.

Чоловік зупинився і здивовано глянув на мене. Зчепивши руки на рівні живота, я швидко заговорила:

- Вибачте, але я випадково почула вашу розмову. Мені дуже соромно, але я хочу дещо вам повідомити. Вам не потрібна операція, вона не вирішить проблему.

- З ким я зараз говорю? - звів брови до перенісся демон. Я швидко представилася, повідомила свою спеціалізацію і, перш ніж чоловік сказав щось ще, заявила:

- У вас дуже активна магія, ви не витрачаєте потрібну кількість енергії, а надлишок не усувається сам з організму. Заклинання, яке зараз на вас наклали, працює із симптомами, але вони все одно повертаються. Ваш лікар не зміг знайти першопричину. Це схоже на те, що відбувається в організмі напівкровок. Якщо не стабілізувати енергію або не дати їй безпечного шляху виходу, вона може нашкодити ще сильніше або взагалі вбити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍