Читати книгу - "Оповіді визволителя"

вирішено було зробити міни зброєю наступальною. До невеликого кораблика кріпили на носі довгу жердину, на кінець жердини припасовували міну, вночі підходили до ворожого корабля, упиралися тією жердиною з міною у ворожий борт і міну підривали. Потім втямили ту жердину перед атакою розміщувати під водою. І ворогам вибух підводний куди гірший, ніж надводний, і атакуючим більше шансів на порятунок.

Так і пішло. Топили ворожі кораблі, нерідко гинули разом з ними. Тоді комусь в голову ідея прийшла зробити міну плаваючою і приладнати до неї моторчик, припустимо, на стиснутому повітрі.

І нехай пливе до ворожого корабля. Так з’явилися торпеди.

Тут і XX століття настало. Російсько-японська війна. Порт-Артур, російське місто, фортеця і військово-морська база на китайській землі блоковані японцями. Місцевість сильно порізана. Японські траншеї поруч, за сорок кроків. Артилерією по ним гатити неможливо — своїх поб’єш. Та й снаряди над головами летять, тих, хто в траншеях, не зачіпаючи. Глухий кут: висунешся з траншеї — вб’ють. Тому намагалися не висовуватися.

Що ж робити?

А на складах Порт-Артура — безліч шестових мін, вже нікому не потрібних, бо флот на торпеди перейшов. Щоб добру не пропадати, командир батареї капітан Гобято Леонід Миколайович вирішив використовувати шестові міни для обстрілу ворожих позицій. 47-мм морську гармату (їх на складах зберігалося багато) він поставив на коліщатка, ствол під великим кутом задер вгору. Через дуло вставив викидний заряд, потім вставляв коротку тичину, на кінці якого була надкаліберна міна — тобто міна, діаметр якої більший за діаметр ствола.

І стріляв.

Звідси і пішла дивна назву — міномет: штука ця спочатку плювалася морськими шестовими мінами.

Запам’ятаємо головне: Росія — батьківщина мінометів.

2

Перша світова війна дала потужний імпульс розвитку мінометів у всіх воюючих країнах. Незабаром після Першої світової війни з’явилася конструкція міномета, яка до цього часу залишається класичною. Як в 1930-х роках, так і сьогодні більшість мінометів представляють собою звичайну трубу, один кінець якої глухий, а другий — відкритий. Глухий кінець впирається в опорну плиту, а відкритий під великим кутом спрямований вгору, його підтримують дві тонкі ніжки. Грубо кажучи, це все. Коли хтось почне чіплятися, то погодимося: гаразд, ще у міномета є приціл, казенник із спусковим механізмом, найпростіший підйомний і поворотний механізми, а після Другої світової війни на деяких мінометах стали ставити запобіжники від подвійного заряджання.

Міномет — улюблена зброя радянських командирів.

Коли ми зіставимо вогневу міць міномета і його вартість, простоту виробництва і обслуговування, надійність, довговічність, то змушені будемо визнати: це найефективніша зброя. Звичайно, існує, ще більш проста зброя. Я маю на увазі лом і кувалду. Однак, як не старайтеся, у вас не вийде жбурнути кувалду навіть на пару кілометрів. А коли й вийде, то навряд чи ви жбурнете десяток кувалд за одну хвилину.

А радянський 120-мм міномет зразка 1938 року здатний за хвилину кинути 15 мін вагою 15,9 кілограмів кожна на відстань 5700 метрів. Коли в батареї чотири міномета, то за хвилину батарея здатна вивалити на супротивника майже тонну вибухівки та розпечених осколків. Коли ж у батареї шість мінометів, тоді корисне навантаження — майже півтори тонни за хвилину.

Спробуємо уявити: хвилин двадцять працює 240-й мінометний полк 6-го гвардійського механізованого корпусу — дев’ять вогневих батарей. Нехай навіть не з максимальною скорострільністю.

Як то опинитися під таким вогнем? Поет Олександр Трифонович Твардовський ці враження висловив у віршах:

Гірше, брат, як мінометний

Раптом вдарить сабантуй.

Міномет жбурляє міни під кутом від 45 до 85 градусів. Траєкторія дуже крута. Це дозволяє бити ворога в окопах і траншеях, в яругах і балках, в лісах і на зворотних схилах висот. Бій в місті. Ви по один бік великого будинку, противник — по інший. Чим дістати противника? Нічим. Крім міномета.

Ствол міномета казенником впирається в плиту. Плита приймає на себе всю силу відкату. Тому міномету не потрібні важкі станини і складні противідкотні пристрої.

122-мм гаубиця М-30, прийнята на озброєння в тому ж 1938 році, має приблизно такий же калібр, стріляє снарядами на чверть більш важкими, початкова швидкість і дальність вдвічі більша. Зате в похідному положенні гаубиця важить в п’ять разів більше, ніж міномет приблизно такого ж калібру. А в бойовому положенні — майже в дев’ять разів. Гаубиця незмірно більш дорога і складна у виробництві. Міномет завжди може знаходитися в бойових порядках піхоти. Про інші артилерійські гармати цього не скажеш.

Незаперечною перевагою міномета є простота і дешевизна виробництва. Нарізка стволів — найбільш трудомістка технологічна операція на будь-якому артилерійському заводі, яка вимагає високої точності. Під час нарізки ствол перегрівається і вібрує. На цій операції найвищий рівень браку. Найменше порушення технології, і дорогий ствол котиться в купу металобрухту на переплавку. І ось уже товариш з Особливого відділу примружив пильне око: шкідництвом пахне, пора вживати заходів.

А у міномета гладкий ствол. І робити легко, і зношується значно менше.

Після Другої світової війни у Франції і США міномети були значно вдосконалені. Вони отримали нарізні стволи, завдяки чому точність їхньої стрільби підвищилася. Ще в 1944 році радянський конструктор Борис Іванович Шавирін запропонував виробляти міномети з нарізними стволами, однак отримав категоричну відмову: було набагато простіше і дешевше виготовити десять гладкоствольних мінометів, ніж один нарізний. Міномет з нарізним стволом стріляє вдвічі точніше гладкоствольного, проте складність виробництва і його вартість зростають на порядок. І було вирішено: не наш шлях.

З цією точкою зору я абсолютно згоден. Тільки ж як бути з низькою точністю? А ніяк. Висока точність стрільби в даному випадку не має значення. Точність потрібна танковій гарматі. І протитанковій. Вони б’ють по цілям. По рухомим цілям. А міномет б’є по площах, найчастіше цілей все одно не бачачи. Радянські воєначальники розсудили так: коли два простих і дешевих гладкоствольних міномета за результатами стрільби замінять один складний і дорогий міномет з нарізним стволом, ми вибираємо два простих. Роботу вони виконають ту ж саму, однак крім прямого результату дають і додатковий ефект: більше гуркоту, вогню і диму в розташуванні противника. А це на війні завжди є додатковою перевагою. Чим більше гуркоту ви робите, тим вищий бойовий дух ваших військ і нижчий бойовий дух військ противника.

І ще: два дешевих міномета складніше знищити, ніж один дорогий.

3

Гладкоствольний міномет має і ще одну перевагу. Не тільки він сам простий та дешевий у виробництві, а й боєприпаси для нього прості та дешеві.

Тиск порохових газів метальної заряду