Читати книгу - "Відьмак. Останнє бажання"

«tam, gdzie diabeł mówi dobranoc» — там, де диявол каже «добраніч».

То люпин. … Насправді то віка — як люпин, так і віка — рослини сімейства бобових, обидві мають квітки фіолетово-синього кольору й обидві є сільськогосподарськими культурами. Але люпин має квіти, зібрані у вертикальні китиці, у той час як квітки віки — із зрослолистою чашечкою та чіпкими стеблами.

Цікаві ілюстрації й ілюмінації — «ілюмінаціями» називаються малюнки, зроблені кольоровими фарбами (на відміну від ілюстрацій, які можуть бути монокольорові).

Диавол, також званий рокітом та сільваном — найбільш відомим (не враховуючи диявола) тут є Сільван (походить від лат. «silva», «ліс»), у римській міфології бог лісу й дикої природи, ототожнювався із грецьким Паном; згідно з однією версією — син раба й кози. «Рокіта» — у польських народних казаннях лісовий чи болотний демон, відомий гультяйством, скаканням та розбійною поведінкою.

Сейдхе — правильніше було б писати й говорити «ші», бо саме так читається та назва «чарівного народу», взятого з ірландського фольклору (що відоме нам, наприклад, завдяки міфологічній істоті «банші», яка безпосередньо стосується народу фейрі). Але автор наполягає саме на такій транскрипції самоназви народу ельфів.

Дана Меадб — ім’я її походить від ірландського «Meadbh», королеви Коннахту, однією з головних героїнь епосу «Викрадення бика з Куальнге». Пізніше вона перетворилася на королеву фей і фейрі в англійському фольклорі. (У творчості Сапковського вона зустрічається щонайменше ще раз — як героїня оповідання «Золотий полудень», де вона одночасно є Королевою Черв з «Пригод Аліси у Країні Чудес» Л. Керолла.)

Свято Серпа, яке престарі звуть Ламмас — Ламмас (або Лугнасад чи Лунаса) — свято врожаю у кельтській традиції. Відзначалося 1 серпня як свято початку осені й мало символіку полегшення долі землі, що страждає під тягарем зрілих плодів — у садах і на ланах.

Голос розуму-6

Він бачив стіни печери, обліплені плахтами зірколистого ностріксу… — тут і далі автор змішує реальні рослини, відомі лікарськими властивостями, і рослини, які він вигадав. Залишимо читачеві можливість розібратися у реальній та вигаданій флорі самотужки (зауваживши, що в реальних рослин збережені народні чи «вчені» назви).

Орени, крони… — монетну систему країн світу Ґеральта здебільшого взято із реалій ранньомодерної доби. Так, орен — це змінна назва «флорину», золотої монети, яка в нашій реальності чеканилася у Флоренції (звідки її назва) й була розповсюджена по всій тодішній Європі. «Крони» — загальна назва низки західноєвропейських монет, яка чеканилася монархами (звідси й назва — від латинського «corona», «корона»).

Останнє бажання

В оповіданні використано персонажів мусульманської міфології — джинів, відомих у європейській культурі з казок «Тисяча й однієї ночі». Відповідно до цих оповідей, зокрема казки «Аладдін», джинів замкнено в чарівній лампі, при звільненні з ув’язнення джин виконує три бажання того, хто його врятував. А. Сапковський поєднує два мотиви — міфологічний і казковий, подаючи градацію джинів (їх він називає «геніями») відповідно до міфологічного канону, іменуючи їх д’жінні, маруди, іфрити, д’ао (також див. статтю «Джин» у «Бестіарії Сапковського») й казкову деталь (перебування джинів у лампі/пляшці й виконання ними трьох бажань власника лампи/пляшки). Загалом, підкорення джина людській волі було однією із проблем окультних наук в мусульманській культурі.

Сом вистромив з-під води свою вусату довбешку — доречно пригадати, що Сапковський-письменник почався навіть не з оповідання «Відьмак», а з короткої мініатюри «Steelhead», присвяченій саме риболовлі (втім, ловлять там не сома, а форель).

Латунна печатка, оздоблена знаком зламаного хреста й дев’ятипроменевої зірки — цікаво, що в християнській містиці дев’ятипроменева зірка пов’язана не лише із священною («три по три») дев’яткою, але й з дев’ятьма плодами й божими дарами Святого Духа. У містичних традиціях зірка із дев’ятьма променями уособлювала вічність, всесвіт (оскільки дев’ятка — як останнє число — символізує завершеність і вічність). Утім, поламаний хрест виводить цю емблематику з кола християнської.

…викрикнув формулу екзорцизму — екзорцизм є процедурою вигнання надприродних сутностей, що з’являються безпосередньо або втілюються у людей чи предмети. Походить від грецького «заклинати». Утім, треба мати на увазі й нелюбов усякого роду нечистої та надприродної сили до обсценної лексики: згідно із народними сказаннями, надприродні істоти досить нервово реагують на лайливу непристойну лексику, звернену до них.

Через браму — тільки від сходу до заходу — звичайна практика у середньовічних містах, коли в нічні часи ніхто не міг переступити браму; пов’язано це було як із заходами повсякденної безпеки, так і з уявленнями про переважно нічну активність надприродних сутностей та створінь. Середньовічне місто, за яскравим визначенням одного з відомих істориків, це місто в постійній облозі — як на повсякденному, так і на надприродному рівні.

Гербовий шляхтич — людина благородного походження, яка має привілей носити герб (а такий привілей мали не всі рицарі за замовченням; носіння свого герба — це привілей, родове, а інколи — дароване право). Такі привілеї, як правило, підтверджувалися спеціальним дипломом, листом, який засвідчував його за окремою людиною.

Чотиридольний щит із золотими лілеями — «чотиридольний» означає, що щит поділено на чотири частини: розсіченням (зверху вниз на дві половини) й пересіченням (по горизонталі, на верхню і нижню половини); у такому разі забарвлення чотирьох часток найчастіше було дзеркально-симетричним.

Ієрарх з Новіграда — «ієрарх» у нашій реальності — це повновладний глава духівництва в певному церковно-адміністративному окрузі. Походить від грецького «священновласний». Детальніше про значення храмового устрою для Новіграда — див. оповідання «Вічний вогонь» у збірці «Меч призначення».

«Ту Йеннефер я б радив перед похованням пробити осиковим кілком» — згідно із народними віруваннями, такого роду дії перед похованням треба було застосовувати не лише щодо потенціального вампіра, а й щодо чаклунів та відьом (пробивати осиковими кілками, відрубувати заступом голову чи ноги й руки, класти в домовину долілиць тощо); робити це треба було заради одного: аби покійник не вставав із могили й не мстився живим.

Голос розуму-7

Кремезний бородатий ґном … у місюрці із залізних бляшок — місюркою (інакше «місюрською шапкою», від арабської назви Єгипту у нашій реальності — «Міср») за часів середньовіччя називали тип бойового шолому з укороченого шолома із поперечним ребром жорсткості й бармиці, кольчужної відлоги, що захищала шию, щоки й бік голови; інколи відлога могла бути не кольчужною, а ламілярною, із залізних бляшок, що находили одна на іншу.

Навколо полискували напівпанцирі й пласкі капалини — капалином (або «шапелем» — в італійській і французькій відповідно — назви ці походили від слова, що означало цими мовами «капелюх») звався простий шолом у вигляді металевого плаского ковпака із полями; вважався найдешевшим, тому використовувався переважно