Читати книгу - "Темний союз, Дроянда"

Розділ 77

Вечір пройшов у тиші, але в цій тиші було щось особливе — щось, що змішувалося з теплом, що розливалося між ними. Алекс і Анна залишилися вдома, на дивані, вдихаючи аромат квітів, що все ще кружляли в повітрі після того, як він подарував їй букет троянд. Всі інші дрібниці втратили свою значущість, коли вона була поруч з ним. Вони сиділи близько один до одного, її рука лежала на його коліні, а її погляд був спрямований на нього, погляд, повний ніжності та довіри.

Алекс, усміхаючись, тихо взяв її руку в свої, обережно торкаючись пальцями її долоні, немов хотів переконатися, що це не сон. Він захоплювався кожним моментом, коли вона була поруч з ним. Якби він міг, то спинив би час, щоб це відчуття тривало вічно.

— Я хочу, щоб ти завжди була поруч зі мною, — сказав він, його голос був тихий, але впевнений. Він дивився на неї з таким поглядом, якого вона не бачила ні від кого, окрім нього. Погляд, наповнений емоціями, яких не можна було висловити словами.

Анна відчула, як її серце м'яко б'ється, і вона усміхнулася, коли його слова доторкнулися до її душі. Вона теж відчувала це. Вона знала, що це був той момент, коли все навколо зупинялося, і тільки вони були одне для одного.

— Я буду, — відповіла вона, поклавши руку йому на груди, відчуваючи теплоту його тіла під пальцями. — Я завжди буду поруч, якщо ти цього хочеш.

Алекс нахилився, не відводячи погляду від її очей, і ніжно поцілував її. Легкий поцілунок спершу був ніжним, але поступово переріс у щось глибше, пристрасніше. Вони обидва відчули, як їхні серця б'ються в унісон, як ці моменти набирають ще більшої значущості. Їхні губи злилися в одному поцілунку, і в той момент весь світ зник. Було тільки їх двоє і цей безкрайній океан емоцій, що переповнював їх.

Анна обняла його міцніше, відчуваючи його руку, яка ніжно пестила її спину. Її серце наповнювалося теплом, і кожен дотик, кожен поцілунок здавався важливим, як ніколи раніше. Вона дозволила собі повністю віддатися цим відчуттям, без страху, без сумнівів, бо відчувала, що він її розуміє і приймає такою, якою вона є.

— Ти не уявляєш, як мені добре поруч з тобою, — шепотіла вона, її голос був наповнений ніжністю. — Ти даєш мені відчуття, що все буде добре, і це неймовірно.

Алекс усміхнувся і ніжно погладив її по волоссю.

— Це лише початок, — сказав він, його голос був повний впевненості. — Ми пройдемо через усе разом, і я обіцяю, що будемо щасливі.

Вони знову поцілувалися, але цей поцілунок був особливим — в ньому було більше, ніж просто пристрасті. Він був сповнений надії, тепла і відданості. Вони не потребували слів, щоб зрозуміти один одного, їхні серця вже були зв'язані.

Тієї ночі, під зоряним небом, вони залишилися разом, заглиблюючись в атмосферу любові, що наповнювала кімнату. Всі проблеми і турботи зникли на деякий час, і все, що залишалося — це тільки вони двоє, їхні емоції, і ці миті, які, як вони обидва знали, не забудуть ніколи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍