Читати книгу - "Кінець зміни"

кроку програмних інструкцій стояло дві крапки. Так Брейді робив. Мабуть, його в школі на інформатиці так навчили.

Холлі хапає Ходжеса за зап’ястя. На одній руці в неї кров — перев’язувала Фредді. Серед численних мульок Холлі є й манія чистоти. А якщо вона забула змити кров — то, отже, в роботу занурилася глибоко.

— Бабіно давав Хартсфілду експериментальні лікарські препарати, що було неетично, але більше він нічого такого не робив, бо його цікавило тільки приведення Брейді до тями.

— Ти ж точно не знаєш, — застерігає її Ходжес.

Вона й далі тримає його — не так рукою, як очима. Зазвичай вона уникає погляду в очі, то легко забути, наскільки пекучий у неї погляд, коли вона вмикає його на повну, так що відриває вентиль.

— Питання постає лише одне, — каже Холлі. — Хто в цій історії князь самогубств? Фелікс Бабіно чи Брейді Хартсфілд?

Фредді говорить сонним, співучим голосом:

— Іноді Доктор Z був просто Доктором Z, а Z-Бой — Z-Боєм, тільки враження вони обидва справляли таке, наче накачалися чимось. А коли вони були притомні, то це… це вже були не вони. Коли вони були притомні, в них сидів Брейді. Хочете — вірте, хочете — ні, але він. Тут не тільки оці подвійні крапочки чи почерк з нахилом ліворуч, тут взагалі все. Я з цим падлом працювала. Я точно знаю.

Вона заходить у кімнату.

— А тепер, з дозволу детективів-аматорів, я все-таки скручу ще один косяк.

16

Брейді люто міряє велику вітальню «Голів і шкур» ногами Бабіно, намагається щось придумати. Він хоче повернутися у світ «заппітів», знайти нову мішень і повторити приємність поштовху людини за грань. Але для цього йому потрібен спокій, а зараз він далеко не спокійний і не безтурботний.

Ходжес…

Ходжес у хаті Фредді.

І чи Фредді засцить? Любі друзі й сусіди, чи сонце встає на сході?

Для Брейді поставало два питання. По-перше, чи може Ходжес знищити сайт. По-друге, чи здатний Ходжес знайти його в оцій глушині.

Брейді гадає, що відповідь на обидва питання є ствердною, але що більше самогубств він зараз накличе, то гірше страждатиме Ходжес. Дивлячись на речі в такому світлі, він схиляється до думки, що вихід Ходжеса на нього — це, може, навіть добре. Так можна зробити з лимонів лимонад. Хай там як, а час він має. Він далеко на північ від міста, і на його боці могутня Ежені.

Брейді вертається до ноута і пересвідчується, що zeetheend і далі працює. Перевіряє лічильник переглядів. Уже понад дев’ять тисяч, і більшість (хоча, звісно, не всі) — напевне, підлітки, зацікавлені в самогубстві. Цей інтерес зростає в січні-лютому, коли рано темніє і здається, що весна не настане ніколи. Ну і він має «заппіт-нуль», через який можна з багатьма діточками працювати індивідуально. Із таким пристроєм їх дістати легко, як риб із бочки.

Рожевих! — думає він і посміюється.

Тепер, заспокоївшись, він уже уявляє, що можна зробити зі старим копом на пенсії, якщо той надумає примчати кавалерійським наскоком, як у фіналі вестерна з Джоном Вейном. Брейді бере «заппіт» і вмикає. Дивлячись на рибок, він згадує уривок з поезії, яку читав у школі, і повторює його вголос:

О, не питай: «У чому справа?»

Час на візит — ходімо вже, їй-право.[59]

Він заплющує очі. Метушливі рожеві рибки стають метушливими червоними цятками, і кожна з них — колишній глядач того концерту, який просто зараз дивиться у свій «заппіт» і сподівається виграти приз.

Брейді обирає одну з цяток, зупиняє її й дивиться, як вона розквітає.

Немов троянда.

17

— Звичайно, в поліції є якийсь відділ комп’ютерної експертизи, — каже Ходжес, відповідаючи на запитання Холлі. — Якщо можна цих півставочників називати відділом. Та ні, вони мене не послухають. Зараз же я просто цивільний.

Та й найгірше навіть не в цьому. Він не просто цивільний, а такий, який раніше служив у поліції, а коли пенсіонери пхають носа у справи копів, до них звертаються: «дядьку». Поваги в цьому ні на гріш.

— То зателефонуй Пітові, і хай він влаштує, — каже Холлі. — Бо цей довбаний самогубчий сайт треба знищити.

Вони повертаються в «центр управління» Фредді Лінклаттер. Джером сидить у вітальні з Фредді. Ходжес не схильний думати, що вона тікатиме: Фредді панічно боїться тих — імовірно, вигаданих — людей, які нібито стежать за будинком. Але поведінку людини під кайфом передбачити важко. Крім хіба того, що такі люди схильні доганятися.

— Телефонуй Пітові, хай один із комп’ютерних спеців зв’яжеться зі мною. Будь-який електронщик, який має бодай половину мізків, здатний завалити сайт синхроном.

— Це як?

— Влаштувати синхронну атаку. Для цього треба вийти на мережу BOT і… — Вона бачить вираз обличчя Ходжеса: той, вочевидь, нічого не зрозумів. — Та хай. Сенс у тому, щоб завалити сайт запитами на послуги — тисячами, мільйонами запитів. Тоді ця довбана штука ними подавиться — і сервер впаде.

— Ти таке можеш?

— Я не можу, і Фредді теж не може, а от у поліцейських електронщиків може бути достатньо комп’ютерної потужності. Якщо з їхніх машин це неможливо, то хай Піт звертається до міністерства нацбезпеки. Адже це — проблема безпеки, правильно? На кону життя.

Так і є — і Ходжес телефонує. Але Піт не відповідає: телефон каже: «Залишіть голосове повідомлення». Тоді Ходжес телефонує бойовій подрузі Кассі Шин, але слухавку бере колега і каже, що в матері Кассі сталося щось таке, як глікемічна криза, — і Кассі повезла її в лікарню.

На безриб’ї доводиться телефонувати Ізабель.

— Іззі, це Білл Ходжес. Я намагався знайти Піта, але…

— Піта нема. Все. Капут.

Одну жахливу мить Ходжес думає, що Піт помер.

— Лишив у мене на столі записку. Написав, що йде додому, вимикає мобілу, витягає з розетки стаціонарний і спатиме добу. Далі він написав, що сьогодні — його останній день служби в поліції. Він це може — навіть із відпустки не має потреби брати, якої в нього накопичилося страшне скільки. У нього на пенсії буде чимало особистого часу. І краще викресліть ті проводи на пенсію зі свого календаря. Сходіть краще в кіно зі своєю пришелепуватою подружкою.

— Ми мене звинувачуєте?

— Вас і вашу зацикленість на Брейді Хартсфілді. Ви заразили цим Піта!

— Ні. Він хотів розслідувати справу. А от ви хотіли скинути її з рук і сховатися в найближчу нору. Маю сказати, у цьому я на боці Піта.

— От бачите? Бачите? Я про це й кажу!