Читати книгу - "Дівчина, що гралася з вогнем"

над чим працював Даґ Свенссон?

— Писав нарис для «Міленіуму».

— На яку тему?

— А що ви у себе в «Афтонбладет» збираєтеся надрукувати завтра як головну сенсацію?

— Так це все-таки була сенсація?

— Та ну тебе, Ніклассон, відстань від мене!

— Гаразд, Блуммане, не сердься! Як ти гадаєш: убивство якось пов’язане із сюжетом, над яким працював Даґ Свенссон?

— Якщо ти ще раз назвеш мене Блумман,[55] я покладу слухавку і до кінця року з тобою не балакатиму.

— Ну пробач! Як ти думаєш: Даґа Свенссона вбили через його журналістське розслідування?

— Не маю жодного уявлення, чому вбили Даґа.

— А тема, над якою він працював, не мала відношення до Лісбет Саландер?

— Ні, ані найменшого.

— Ти не знаєш, Даґ був знайомий з цією божевільною?

— Ні.

— До цього у Даґа вийшло багато матеріалів про злочини у сфері інформації. Для «Міленіуму» він теж писав на цю тему?

«Коли ж ти відчепишся!» — подумав Мікаель. Він уже приготувався послати Ніклассона куди подалі, як раптом його осяяло, і він аж підскочив на ліжку. Він раптово зіставив дві думки. Ніклассон тим часом говорив щось і далі.

— Зажди хвилиночку, Ніклассоне! Не кидай слухавку! Я зараз повернуся.

Мікаель устав, прикривши мікрофон долонею. Він мовби прокинувся на іншій планеті.

Відколи сталося вбивство, Мікаель весь час сушив собі мізки над тим, як йому зв’язатися з Лісбет Саландер. Найімовірніше, вона прочитає все, що він скаже, хоч би де вона в цей час була. Якщо він заперечуватиме знайомство з нею, вона може подумати, що він її зрадив і запродав. Якщо він її захищатиме, люди вирішать, що Мікаель знає про вбивство значно більше, ніж говорить. Але якщо він поведеться правильно, це може підштовхнути Лісбет до того, щоб вийти з ним на зв’язок. Нагода, що йому випала, була дуже гарна, щоб нею знехтувати. Він повинен щось сказати. Але що?

— Вибач, будь ласка. Я знову тут. То що ти сказав?

— Я запитав, чи не писав Даґ про злочини в інформаційній сфері.

— Якщо хочеш, щоб я виступив із заявою, то я готовий.

— Валяй, кажи!

— Але тільки ти мусиш процитувати мене точно.

— А як ще я міг би тебе процитувати?

— На це питання я б не хотів відповідати.

— То що ж ти збираєшся сказати?

— Текст заяви ти отримаєш від мене електронною поштою через п’ятнадцять хвилин.

— Що-що?

— Перевір пошту через п’ятнадцять хвилин, — сказав Мікаель і від’єднався.

Він попрямував до свого письмового столу, увімкнув ноутбук і після двох хвилин зосередженого обдумування почав писати:

Головний редактор журналу «Міленіум» Еріка Берґер надзвичайно приголомшена вбивством незалежного журналіста і нашого колеги Даґа Свенссона. Вона сподівається, що вбивство скоро буде розкрито.

Першим уночі проти Великого четверга виявив тіла обох убитих — свого колегу і його подругу — відповідальний редактор «Міленіуму» Мікаель Блумквіст.

«Даґ Свенссон був чудовий журналіст і людина, яку я дуже цінував. У нього були нові задуми. З-поміж іншого він працював над великим репортажем про правопорушення в інформаційній сфері», — повідомив газеті «Афтонбладет» Мікаель Блумквіст.

Ні Мікаель Блумквіст, ні Еріка Берґер не хочуть робити ніяких припущень з приводу того, хто і з яких мотивів скоїв цей злочин.

Кінчивши писати, Мікаель узяв слухавку і зателефонував Еріці.

— Привіт, Ріккі! Ти щойно дала інтерв’ю газеті «Афтонбладет».

— Он як?

Він швидко прочитав їй своє коротке повідомлення.

— І чому?

— Тому що тут кожне слово — правда. Він десять років працював як незалежний журналіст, і однією з його провідних тем якраз була тема інформаційної безпеки. Я неодноразово розмовляв з ним про це, і ми навіть збиралися опублікувати його матеріал на цю тему, після того як закінчимо з історією про трафік секс-послуг.

Він помовчав секунд п'ять.

— Ти знаєш ще кого-небудь, хто працював би над питаннями проникнення в чужі комп’ютери? — спитав він потім.

Еріка Берґер трохи подумала. Нарешті вона зрозуміла, що задумав Мікаель.

— От так Мікке! Молодчина! Добре. З Богом!

Ніклассон перетелефонував через хвилину після того, як отримав Мікаелеве повідомлення електронною поштою.

— Не дуже багато те, що ти мені надіслав.

— Більше все одно не отримаєш, іншим газетам і того не дісталося. Або ти друкуєш усю цитату цілком, або взагалі нічого.

Як тільки Мікаель одіслав електронного листа Ніклассону, він знову сів за стіл і, трохи поміркувавши, швидко написав коротке повідомлення:

Дорога Лісбет!

Я пишу тобі цього листа і залишаю його на своєму жорсткому диску, бо певен, що рано чи пізно ти його прочитаєш. Згадавши, як ти господарювала на жорсткому диску Веннерстрьома два роки тому, я підозрюю, що ти хакнула і мій комп’ютер. Тепер ти, як я розумію, не хочеш мати зі мною справи. Я ще не знаю, чому ти вирішила порвати наше знайомство саме так, але ні про що не питатиму, і ти не зобов’язана мені відповідати.

На жаль, хочеш ти чи не хочеш, але події останніх днів знову звели нас разом. Поліція стверджує, що ти холоднокровно вбила двох людей, які були мені дуже дорогі. Мені не доводиться гадати про те, яким жорстоким було вбивство, я і без того це знаю, бо це я знайшов Даґа і Міа через кілька хвилин після того, як їх було застрелено. Але річ у тім, що я не вірю, що це ти їх убила. Принаймні, сподіваюся, що це не так. Якщо ти, як це стверджує поліція, психопатка і скоїла це вбивство, то це означає, що я з самого початку мав абсолютно неправильну думку про тебе або що ти цілком змінилася за минулий рік. А якщо вбивця не ти, це означає, що поліція ловить зовсім не того, кого треба.

За цих обставин мені, очевидно, слід було б переконувати тебе добровільно здатися поліції. Але підозрюю, що ти навіть не захочеш цього слухати. Проте насправді нинішня ситуація не може тривати нескінченно, і рано чи пізно тебе заарештують. Коли тебе заарештують, тобі потрібний буде друг. Якщо ти не бажаєш мати справи зі мною, то знай, що у мене є сестра. Її звуть Анніка Джанніні, вона адвокат. Я вже поговорив з нею, і вона готова тебе захищати, якщо ти вийдеш з нею на контакт На неї ти можеш покластися.

Що ж до «Міленіуму», то ми зі свого боку ведемо власне розслідування, щоб дізнатися, чому були вбиті Даґ і Міа. Нині я складаю список людей, у яких були причини змусити Даґа Свенссона мовчати. Не знаю, чи на правильному я шляху, але я перевірю