Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

розсипані на підлозі листи Шульца.

Вони перейшли у володіння доктора Стівена Дж. Говарда (таке ім'я тепер має син адресатки листів), котрий мешкає у Сполучених Штатах. Доктор Говард надав мені доступ до них (у формі фотокопій) у 1961 році, а пізніше переказав їх до колекції Музею літератури ім. Адама Міцкевича у Варшаві.

259

Див. примітку 3 в листах до Стефана Шумана (у електронній версії — прим. 22).

260

Див. примітку 6 в листах до Арнольда Шпета (у електронній версії — прим. 58).

261

Йдеться про Тадеуша Штурм де Штрема — див. біографію у примітках до його листа до Шульца (у електронній версії — прим. 523).

262

Ось один із офіційних листів, які стосуються цього питання:

«Дирекція Державної гімназії

ім. короля Владислава Яґелла

у Дрогобичі

20 березня 1936

№ 284/36

Справа: П. Бруно Шульц —

заява про вихід із

юдейського віросповідання

До Кураторії Львівського Шкільного Округу у Львові (Управління Кадрів)

Пан Бруно Шульц, постійний учитель тут.[ешнього] Закладу, представив Дирекції засвідчення, вміщене на його свідоцтві про народження, що він заявив про вихід з юдейського віросповідання. (Копія цього засвідчення додається).

На запитання директора, як слід розуміти це засвідчення, він відповів, що тепер, заявивши про свій вихід з юдейського віросповідання, ніде не зголошується до жодної іншої релігійної спільноти, бо вважає себе  «п о з а к о н ф е с і й н и м».

Дирекція, повідомляючи про це, просить роз'яснити, чи у зв'язку з тим фактом, що п. Бруно Шульц вийшов з юдейського віросповідання і в даний час вважає себе позаконфесійним, слід вимагати від нього принесення службової присяги за текстом, який міститься в обіжнику Кураторії Л.Ш.О. від 24 квітня 1935 р. […].

Директор

Тадеуш Каньовський

263

Див. примітку 9 в листах до Тадеуша та Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 76).

264

Див. лист Шульца № 77.

265

Пенсіонер (Emeryt) — твір, що увійшов до складу збірки Санаторій під клепсидрою. Першодрук із шістьма ілюстраціями Шульца в «Wiadomościach Literackich», 1935, № 51–52.

266

Див. примітку 22 в листах до Тадеуша і Зоф'ї Брезів (у електронній версії — прим. 89).

267

Андре Жід (1869—1951) — французький письменник. Його знаменитий роман «Льохи Ватикану» (Les Caves du Vatican, 1914) був опублікований у польському перекладі Тадеуша Бой-Желенського в 1936 році (з датою 1937).

268

Стефанек, Стеф — син Романи Гальперн, у дорослому віці Стівен Дж. Говард. Після війни, яку пережив, користуючись фальшивими документами, перебрався до Німеччини, а відтак до США, де з часом зайнявся лікарською практикою і став власником психіатричного шпиталю.

269

Див. примітку 39 в листах до Зенона Вашневського (у електронній версії — прим. 150).

270

Листи до Дебори Фоґель, у тому числі й усі ті, з яких виводяться Цинамонові крамниці, знайшлися серед паперів адресатки в її львівському помешканні в 1938 році, а пізніше загинули разом із Деборою Фоґель та її сім'єю (див. Вступ до Книги листів і вступну нотатку у примітках до листів Дебори Фоґель до Бруно Шульца). [Історію пошуків цих листів також описано в: Єжи Фіцовський. Регіони великої єресі та околиці. / Пер. з пол. А. Павлишина. — K.: Дух і Літера. 2010, с. 202. — Прим. пер.]

271

Йдеться про «Wiadomości Literackie».

272

Див. примітку 5 в листах до Анджея Плешневича (у електронній версії — прим. 234).

273

Йдеться про збірку Санаторій під клепсидрою.

274

Доповіді про Т. Манна Шульц так і не виголосив. Утім, мабуть, цей текст був підготований, як можна виснувати з натяків у листі Дебори Фоґель до Шульца від 09.01.1939.

275

Еміль Зеґадлович (1888—1941) — польський поет, прозаїк, драматург. Роман Змори (Zmory) був опублікований у 1935 році.

276

Головне статистичне управління (ГСУ), де працював, допомагаючи багатьом людям потрапити на роботу в цю установу, Тадеуш Штурм де Штрем.

277

Йдеться про Станіслава Іґнація Віткевича.

278

Самуель Ліберверт (1908—1941?) — молодий маляр, колишній учень Шульца зі школи у Дрогобичі, в 1938 році закінчив Академію красних мистецтв у Варшаві та виїхав до Франції на стипендію. Під час війни служив у польській армії у Франції, після капітуляції потрапив у полон до гітлерівців, убитий у невстановленому місці та часі.

279

Ці слова означають, що Романа Гальперн дізналася про спробу самогубства Шелінської, після якої стався остаточний розрив між Шульцом і його нареченою.

280

Друга книжка Шульца Санаторій під клепсидрою з'явилася, попри оптимістичні прогнози, зі значною затримкою: опублікована допіру в листопаді 1937 року.

281

Коректура Санаторію під клепсидрою.

282

Карін Міхаеліс (1872—1950) — данська романістка. Рецензія не була опублікована у «Wiadomościach Literackich», натомість статтю Шульца про творчість Карін Міхаеліс і Марії Кунцевич Біля спільної мети (U wspólnej mety) умістив «Pion», 1937, № 35.

283

Ріхард Ваґнер (1813—1883) — німецький композитор, поет і теоретик мистецтва, автор опер і музичних драм (у т. ч. Танґейзер, Лоенгрін, тетралогія Перстень Нібелунґа).

284

Див. примітку 23 в листах до Стефана Шумана. Мабуть, ішлося про розмови на тему Санаторію під клепсидрою (у електронній версії — прим. 42).

285

Йдеться про Юзефину Шелінську, колишню наречену Шульца, котрій Тадеуш Штурм де Штрем допоміг влаштуватися до ГСУ.

286

Ізаак Фоєрберґ (1911—1970), за якого клопотав Шульц, прохаючи йому допомогти, був урятований, пережив війну і під іменем Іґнація Кшеменя працював на польській дипломатичній службі. Помер у Варшаві.

287

Вільгельм Шульц — див. біографію у примітках до його листа до письменника (у електронній версії — прим. 465).

288

Йдеться про Ізаака Фоєрберга (див. лист 88 і примітку 28 (у електронній версії — прим. 286)).

289

Юліан Рамберґ — славіст, педагог, директор школи у Варшаві по вул. Лешно, вбитий гітлерівцями у Львові в липні 1941 року.

290

Казимир Вежинський — див. примітку 1 в листах до Владислава Завістовського (у електронній версії — прим. 201).

291

Вацлав Чарський — див. біографію у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 190).

292

Вацлав Берент (1873—1940) — польський прозаїк, есеїст і перекладач, автор романів Озимина (Ozimina), Порохно (Próchno), Живе каміння (Żywe kamieni), перекладів творів Фрідріха Ніцше та Генріка Ібсена.

293

Едмунд Гуссерль (1859—1938) — німецький філософ, засновник сучасної феноменології. Шульц цікавився представленим у творчості філософа