Читати книгу - "Нездоланний"

бо поліція знайшла його швидше за лікарів. Просто тут, у Чикаґо. Ми відібрали в нього телефон та запасну зброю, але ми залишили йому пістолет, яким він застрелив Мак-Кенна. Він був без свідомості. У місці, яке розглядають як кубло терористів. Копи там його і знайшли. Я знаю, можете навіть не питати. Неправильна інформація. Їх дезінформували. І саме тому вони точно його жахливо катуватимуть. Вони пообіцяють йому, що в майбутньому на нього чекатиме Гуантанамо[16]. Або його передадуть в інші місця, де також годі чекати чогось доброго. Він настільки відчайдушно намагатиметься з ними домовиться, що видасть вас, не встигнете ви й оком змигнути. Ви не можете зробити йому нічого такого, чого б не вдалося переплюнути урядовим. Тож можете починати про це хвилюватися. Плюс вам слід хвилюватися ще й через нас. Ви розпочали війну. Це було дуже нерозумно з вашого боку. Тому що ви все одно програєте, і з цього нічого хорошого не вийде. Ми вам дамо такого жару, що навіть ваші діти народяться каліками.

– Ви так думаєте?

– Ми вже зробили це з Хеккетом. Він легко здався. І це ваш найкращий агент? Сподіваюсь, що ні, заради вашого ж блага. Тому що ви наступний. Ми знаємо ваше ім’я і знаємо, де ви живете. І ми вже на шляху. Вам час бути насторожі з цього моменту.

На іншому кінці дроту почувся протяжний стриманий видих, наче мали з’явитися слова, можливо, навіть багато слів, проте жодного слова вони так і не почули. Натомість дзвінок перервався, і Ричер більше нічого не чув у слухавці. Він уявив, як із телефону витягають маленький електронний чіп, ламають його навпіл за допомогою тупого кінця нігтя, а потім викидають у смітник.

Ченґ запитала:

– Хто він такий?

Ричер сказав:

– Він не був надто говірким. Сказав лише дев’ять слів. Але за голосом можна сказати, що він великий та огрядний, і, схоже, росіянин, і здався він мені досить багатослівним і досить розумним.

– Росіянин?

– Ну десь звідти. Із Грузії чи України. З однієї з цих країн.

– Багатослівним? Сказавши тільки дев’ять слів?

– Я сказав йому, що я не Хеккет, і він сказав, що розуміє. Врівноважено і спокійно. Або сказав це таким чином, щоб здаватися врівноваженим та спокійним. Цей тип точно розуміє, як словами можна висловити абсолютно різні речі.

– Ми справді знаємо, як його звати і де він живе?

– Я міг трохи прикрасити ситуацію. Або перебільшити трохи заради сильнішого ефекту. Як кажуть, грай, поки не виграєш. Бо ми все одно це дізнаємося, рано чи пізно. Якимось способом. Можливо, твій інформатор із телефонної компанії зможе посортувати його дзвінки за місцем розташування. Це займе всього лишень тиждень, за тим номером телефону. Він не міг відбитися далеко від дому. Ми можемо зосередитися на цьому.

– Ця інформація може призвести до фізичної шкоди чи серйозного ушкодження?

– Це і є нашою єдиною метою.

– Тоді мій інформатор цього не робитиме. Такі в нього умови.

– Тобі справді треба йому про це казати?

– Він сам зробить потрібні висновки, в кінці кінців. А тоді він перейде працювати до когось іншого. Я не можу цього допустити.

– Навіть заради Ківера?

– Ківер би мене зрозумів. І ти повинен це зробити. У тебе теж були свої правила поведінки. Умови є умови.

– Мені це підходить, – сказав Ричер. – Гадаю. Ми спробуємо з’ясувати це іншим способом. Після того як ми поговоримо з його сестрою. А вона може і сама з’ясувати це для нас. Залежить від того, скільки їй самій відомо. І чи це означає щось для нас.

– А більше нічого для нас ніщо не означає. Це більше не просто якась там дрібниця із пшеничним полем. У Хеккета є поплічники зі зброєю в Іллінойсі і шеф в Аризоні. Це загальнонаціональна організація. Вони стежитимуть за аеропортом, ви попередили їх, що ми туди дістанемося.

– Саме тому я це їм і сказав. Більше ми їх ніде не побачимо.

– Це ризиковано.

– Усе на світі ризиковано. Сідати на літак також ризиковано. В усіх інших пасажирів є телефони. Подумайте про фото та пісні. Подумайте про додаткову масу.

Двигуни їхнього літака чудово справилися із наявністю великої кількості телефонів на борту. Він легко здійнявся в повітря та полетів удалину, як і всі інші літаки того дня у найбільш завантаженому аеропорту Америки. Ричер був упевнений, що ніхто за ними не стежить, принаймні з повітря. Але їхні справжні імена були внесені до комп’ютера авіаліній, а очікуваний час прибуття їхнього рейсу був відомий загалу. Сподівайся на краще, проте готуйся до гіршого.

Їхні місця були поруч, і сиділи вони біля переднього краю крила літака. Місце біля вікна та середнє місце. Вони сиділи не в ряду біля виходу. Він був за два ряди позаду них. Ченґ вибрала місце посередині за власним бажанням. Поруч із нею, на місці біля проходу, сиділа жінка з