Читати книгу - "Усі птахи в небі (ЛП)"

більш актуальним, ніж ми думали, — сказав Мілтон. — Ізабель, де ми знаходимося?

— Дуже попередні випробування обладнання виглядають добре, — почала Ізабель. — Але можуть пройти місяці, перш ніж ми будемо готові спробувати щось серйозне. Тим часом найбільш перспективним екзопланетним кандидатом залишається KOI-232.04. Космічний телескоп "Шатнер" отримав дуже багатообіцяючі знімки, коли проходив біля зірки, і ми знаємо, що на ній є кисень і рідка вода. І ми впевнені, що якщо створимо стабільну червоточину з перенесенням десь поруч з KOI-232.04, то гирло тунелю можна буде вивести на поверхню планети. Але немає ніякої гарантії, що там буде тверда земля.

Лоуренс досі не міг повірити, що вони говорили про відвідування іншої планети. Це дійсно відбувалося. Він постійно впадав у напівсвідоме запаморочення. Кожного разу, коли Ізабель казала щось про докази обжитості KOI-232.04, а також розказувала про інших кандидатів на екзопланети, які вони знаходили, йому доводилося сидіти на руках, щоб уникнути стискання пальців у кулаки. Навіть при тому, що багато людей мертві і вмирають, навіть із світом на краю катастрофи це було просто чудо.

— Дякую за оновлення. — Мілтон глянув на свій годинник. А тоді подивився на них, здавалося у кожному напрямку відразу. — Там є зморшка. Ернесто Мейтер виконав деякі розрахунки, і у нього є... скажімо так, турбота. Дорогий, чи можете ви поділитися своїми результатами з групою?

— Умм. — Мейтер виглядав так, ніби пройшло багато часу, коли Лоуренс упав з неба і купив його компанію. Він підрізав буйне волохате волосся і почав носити чорні інженерні окуляри. Його плечі були постійно напружені, наче він сидів на табуреті. — Я перевірив математику приблизно дві тисячі разів, і є деяка можливість. Давайте поставимо її між десятьма і двадцятьма відсотками. Можливість того, що якщо ми включимо цю машину надовго, то почнемо реакцію, яка може призвести до антигравітаційного каскаду, який, в свою чергу, може розірвати Землю на окремі частини.

— Але скажіть їм добрі новини, — швидко сказав Мілтон.

— Добрі новини? Так. Добрі новини. — Ернесто змусив себе сісти пряміше. — По-перше, ми, мабуть, мали б близько тижня — між включенням машини та знищенням Землі. Отже, при ефективному управлінні натовпом, ми могли провести велику кількість людей через ворота до того, як Земля трісне. І приблизно п'ятдесятивідсотковий шанс на те, що, якби почалася руйнівна реакція, ми могли б зупинити її, вимкнувши машину.

— Отже, — сказав Мілтон. — Скажімо так, у нас є шанс на десять відсотків для початку руйнівної реакції та п'ятдесят на п'ятдесят, що ми зможемо уникнути катастрофічного результату в цьому випадку. Отже маємо лише п'ятивідсотковий шанс на розрив планети. Або дев'яносто п'ять відсотків на те, що все буде добре. Отже, давайте обговоримо.

Лоуренс відчував себе так, ніби він тільки-що стрибнув з високої платформи, на якій нещодавно був, замість того, щоб поїхати вниз ліфтом. Він запитував себе, чи повинен він знайти спосіб застерегти більше число людей про те, що трапилося з Приєю. Всі намагалися говорити одразу, але Лоуренс зміг розібрати лише лайку Сугати. Лоуренс подивився на Ізабель, вона обіймала себе на розкладному кріслі і він не зміг би присягнути, що вона не плакала. Оскільки вікна та двері були щільно запечатані, кімната здавалася ще більш відокремленою, ніж раніше, і Лоуренс упав в ірраціональну паніку, що коли вони вийдуть за її межі, то виявлять, що весь зовнішній світ зник назавжди.

Розгублений Мейтер плакав у кілька паперових рушників, хоча він знав про цю бомбу заздалегідь. Можливо тому, що він обробляв цю інформацію довше за інших, і приготувався плакати. Лоуренс не міг повірити, що все закінчиться таким пшиком. Як він міг утримати світ Ізабель від трощення на куски?

Кімната була повна гамору. Хтось цитував Оппенгеймера з посиланням на Бхагавад-Гіта. Танаа сказала, що навіть один відсоток шансу підірвати планету це занадто багато.

— Ми завжди знали, що існували ризики, — сказала Танаа, — але це божевілля.

— Ось такі справи, — сказав Мілтон, коли початкове збурення трохи вляглося. — Ця технологія буде крайнім засобом. Ми пішли на це, знаючи, що стрибаємо в жахливу темряву. І я даю вам своє слово: вона не буде застосована, поки ми всі не прийдемо до думки про те, що людська раса вичерпала усі інші можливості.

Він знову замовк. Всі глянули на його руки.

— Сумна правда полягає в тому, що існує велика ймовірність зникнення людей як виду, якщо ми не будемо діяти. Занадто легко уявити собі кілька можливих сценаріїв, у яких конфлікти переростають до примінення зброї судного дня. Або відбувається загальний екологічний колапс. Якщо ми побачимо переважаючу ймовірність того, що це станеться, і якщо у нас буде впевненість в тому, що ми можемо тримати відкриту чревоточину на досить тривалий час для транспортування хоча б частини земного населення, то ми маємо обов'язок продовжувати.

Деякий час усі мовчали, пережовуючи почуте.

Аня була першою, хто вирішив прямо орієнтуватися на можливість катастрофи.

— Які гарантії чи зобов'язання ми будемо мати, що пристрій не активують, коли ми не будемо переконані, що ситуація безвихідна?

Ернесто хотів знати, скільки людей вони могли зібрати в найкоротші терміни і відправити через портал за той час, поки він буде відкритим. Не кажучи вже про постачання. Чи не могли б вони заздалегідь організувати колонії людей і зібрати необхідні матеріали десь поруч, щоб мати змогу увімкнути для них зелене світло? Чи не могли б вони зібрати людей з різних частин світу, щоб