Читати книгу - "Душевна музика, Террі Пратчетт"

class="p1">Вона тут назавжди.

КІНЕЦЬ

Примітки

1

Через ті всі квантові штуки. — Прим. авт.

2

Нечасто комусь стає духу поцікавитися, чи всюди Медузі за волосся правили змії. Ніяково говорити про волосся під пахвами, коли воно поривається покусати баночку з дезодорантом. — Прим. авт.

3

Капуста. — Прим. авт.

4

Капуста. — Прим. авт.

5

Усі, хто харчується капустою й не переймається через нестачу друзів. — Прим. авт.

6

тут натяк на швейцарського музиканта і педагога Еміля Жака-Далькроза (1865—1950), який власне й придумав евритмічну гімнастику. — Прим. пер.

7

Аж до прикрого інциденту, в якому була задіяна сокира, Ґлорія була капітанкою баскетбольної команди при пансіоні. Гноми не вирізняються зростом, але із швидкістю в них усе більш ніж гаразд, тож гравчині приїжджих команд ледве не зомлівали, коли Ґлорія нізвідки вистрибувала перед ними високо в повітря. — Прим. авт.

8

Чи метанових кристалів. Чи морських анемон. Всюди принцип той самий. Хай там як, а невдовзі все це однаково опиняється під шаром одноразового посуду з-під місцевої вуличної їжі й лишених напризволяще пляшок. — Прим. авт.

9

Згідно з сільською легендою — принаймні легендою з тих місцевостей, де свині відіграють важливу роль у домогосподарстві, — Батько Вепр є міфічним персонажем, який на Вепроніч гасає від хати до хати на грубих санях із чотирма дикими кабанами в упряжці й дарує сардельки, кров’янку, копчені свинячі обрізки й шинку усім дітлахам, які добре поводилися протягом року. Він весь час каже «Хо-хо-хо!». Нечемні діти дістають мішок із сирими кістками — скривавленими, ніби їх от щойно хтось об’їв (за цими дрібними подробицями можна зрозуміти, що такі казки вчать не так чекати на подарунки за чемність, як не бешкетувати й боятися усіляких кровожерливих бабаїв). Є навіть пісенька про ті кістки, починається зі слів «Свого носа ти не пхай».

Кажуть, що легенда про Батька Вепра пішла від одного короля, що якось зимової ночі просто собі проходив — за його словами — повз дім трьох молодих жінок і почув, як вони плачуть, бо не мають їжі, щоби відсвяткувати середину зими, як усі. Цар пожалів їх і закинув у вікно торбину з ковбасами1. — Прим. авт.

11 добряче поцілив у голову одній з них, та такі уточнення — не привід псувати гарну легенду. — Прим. авт.

10

Є причини, що заважають чарівникам танцювати. Про це навіть складено дотепну пісню. Але раз на рік чарівники все-таки влаштовували Вибачальний день — такий собі день вільних відвідин із танцями, який анк-морпоркська широка громадськість глибоко шанувала. Бібліотекар завжди чекав на нього особливо нетерпляче й обмащувався бріоліном з голови до п’ят. — Прим, авт.

11

Хіба тільки раз таке сталося з Невидною академією, але то був невдалий студентський жарт. — Прим. авт.

12

Насправді найменша кімната в Невидній академії — це комора на четвертому поверсі. А Скарбій мав на увазі нужник. У Читальника був забобон: усі найкращі книжки в будинку — принаймні найсмішніші з них1 — опиняються у стосі біля нужника, та ніхто насправді ніколи не дочитує їх усі до кінця, ба навіть не знає, як вони там опинилися. Його наукові потуги щоранку спричиняли важкі запори в колег і черги під дверима вбиральні.

1Ідеться про комікси, де дійовими особами були переважно корови й собаки. А ще там були підписи в дусі: «Щойно побачивши качура, Елмер зрозумів, що день піде шкереберть». — Прим. авт.

13

І нібито не мала нічого спільного з нищенням ворогів. — Прим. авт.

14

Архіректор був чарівником. А для чарівника трюк — це не якісь там іграшки типу прогнати кулю колом тричі з одного удару. Найвдалішим його трюком був такий: раз у борт, тоді по мартину, тоді рикошет від потилиці Скарбія, який проходив коридором повз його двері минулого вівторка (тут був потрібен хитрий часовий маневр), а тоді хитромудрий рикошет від стелі. У лузу він трішечки не поцілив ізрештою, але трюк був і без того досить закрученим. — Прим. авт.

15

І це справді так. Природа до всього може пристосуватися. Були риби, які еволюціонували для життя в цій річці. На вигляд вони були гібридом краба з м’яким панциром та промислового порохотяга, вибухали в прісній воді, а за наживку для них могло правити все, що совість дозволить, та вони були рибами, і спортсмени, як-от Ридикуль, ніколи не цікавилися смаком здобичі. — Прим. авт.

16

Його реальний прототип — Берт Бідон (1920—2012), відомий британський гітарист, автор самовчителів із гри на гітарі. — Прим. пер.

17

Верховний верховик керувався теорією довгої їжі, і згідно з нею боби, селера й ревінь робили своїх споживачів вищими на зріст. Він це вичитав у легендарній «Доктрині прикмет». Від цієї дієти він точно легшав. — Прим. авт.

18

І, звісно, навіть божественні жарти бувають невдалими. Глухота не заважає композиторам чути музику. Вона допомагає їм не зважати на шум довкола. — Прим. авт.

19

Проблема була не в смаку. На світі багато сосисок у тісті, які смакують так собі. Та в Нудля був такий період, що він намагався продавати сосиски, які смакували ніяк. Це було дивно й навіть моторошно. Хай скільки на них лий гірчиці й соусів, хай скільки додавай маринадів, вони все одно не мали смаку. Навіть опівнічні хот-доги, що їх продають п’яницям у Гельсінкі, не могли б дорівнятися до Нудлевих. — Прим. авт.

20

Трольське пиво — це сульфід амонію, розведений у спирті. На смак напій нагадує настій на батарейках. — Прим. авт.

21

Результат був таким собі. Впертонз кілька тижнів виточував лінзи й видував колби, але пристрій, який у нього вийшов, нічого не збільшував, а тільки показував незліченних крихітних тваринок, що мешкали в краплині анкської води.

Архіректор дивився у пристрій, а тоді поділився спостереженням, що коли в чомусь стільки живих істот, то, певно, це цілком здорове середовище. — Прим, авт.

22

Натяк на американця Орвіла Ґібсона (1856—1918), засновника компанії з виготовлення музичних інструментів «Gibson Brands, Іпс.» (колишня «Gibson Guitar Corporation»). — Прим. пер.