Читати книгу - "Пси господні, Марчін Швьонтковський"

так далі, і тому подібне... Ну, що міг зробити батько? І ми опинилися в скрутному становищі, адже я не поїду одна, фронти рухаються, дорога довга, і це було неймовірно люб'язно з боку ясноосвіченого князя Іоганна Казимира запросити мене до свого двору; правда, це складний двір, все-таки Зимовий король[29] і не знаєш, чи не розгнівається імператор, але з іншого боку, там безпечніше і більше світського життя, адже Віттельсбахи пов'язані з династією Ваза! Кажуть, колись вони приймали у себе самого Густава Адольфа! Аж раптом принц послав за батьком, і що ж з'ясувалося? Що його улюблена кузина якраз прямує в ті сторони! Ви не уявляєте, як я зраділа, бо так було не тільки безпечніше, але й веселіше, бо вдвох завжди веселіше. Я наказала негайно підготувати екіпаж, тому що я також чула про твою пригоду, тож ми вже маємо екіпаж, нам потрібно лише отримати супровід і вирушати! До Цвайбрюкена! Полковник Фалькенброд! Доброго ранку, ваша світлосте! Як ви себе почуваєте? Ви вже знайомі з моєю улюбленою покровителькою, Катаріною фон Бессерер?

Потік слів Бланшфлер не припинявся ні на мить – ні під час представлень, що передували бенкету, ні під час трапези, що заважало Катаріні навіть мінімально зосередитися. Однак незабаром вона зрозуміла, що не все, що говорила юна куртизанка, було абсолютно несуттєвим. Здавалося, дівчина добре орієнтувалася в реаліях двору і знала майже всіх, хто сидів за столом, особисто, але не могла стримати язика за зубами. В результаті Катаріна дізналася, наприклад, що старий герцогський підчаший – це не просто підчаший, а ще й опікун герцога, в обов'язки якого входить стежити за тим, щоб герцог-сеьор не вигадав нічого такого, що могло б зіпсувати забаву... або правління герцогських синів. Вона також отримала інформацію про те, хто були ті двоє похмурих панів, що супроводжували герцога Гессенського, один дуже високий, дуже худий і дуже блідий, а інший – у гравірованих імпозантних обладунках. Це були Міліус, найближча довірена особа принца, його придворний алхімік і міннезінгер, та Йоганн, граф фон Гейзо, головнокомандувач гессенських військ, який нібито пройшов підготовку в Нідерландах під керівництвом Моріца Оранського і самого Сімона Стевіна[30]. Це дозволило підказати Ейве, який сидів за кілька стільців далі, що вони з генералом, ймовірно, мають спільних знайомих, що, в свою чергу, призвело до того, що в розмову була втягнута середина столу.

Дискусія швидко перейшла в основному на геополітичну ситуацію в Нідерландах. Катаріна уважно слухала. Однак, перш ніж вона встигла дізнатися щось цікаве, чоловіки вирішили, що ця тема напевно набридне дамам, і змінили її на більш нейтральну – шлюби, смерті та інші династичні справи. Зрештою, хтось підняв тему судів над відьмами, поширеного явища в Німеччині. Цікаво, наскільки ефективними були різні способи розпізнавання чарівників та відьмаків.

– О, це зовсім не так просто, – роздумував Вільгельм Гессенський, підкручуючи свої хвацькі вуса. – Не треба далеко ходити, присутній тут Міліус, простий, відданий Богові алхімік, вміє робити такі речі, які, якби не його освіта і страх Божий, можна було б легко прийняти за чаклунство. А між тим, вони цілком природні!

– Які, наприклад? – поцікавився один з генералів господарів.

– О, найрізніші. Міліус, наприклад, вміє ткати туман з води! Бачите, панове, коли воду нагріти, вона перетворюється на дим, чи не так? Завдяки алхімічному мистецтву, Міліус може робити це на вимогу.

– О, ми повинні це побачити, повинні! Міліус, не дозволяйте себе просити! Обов'язково!

Алхімік виглядав дуже незадоволеним і розгубленим, він дивився у свою тарілку, рився виделкою в їжі. На мить він подивився на свого правителя, який подав йому чіткий знак. Міліус підвівся, дивлячись на герцога з антипатією і якимось докором, потім