Читати книгу - "Сезон гроз"

178
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89
Перейти на сторінку:
теж колись управляли війти, бурмістри та райці-лавники. В містах працювали цехи, щоб стати цеховим майстром, требо було відбути навчання-«термін», а потім ще й здійснити освітню подорож-вандрівку. В нас теж були академії зі студентами-спудеями. Наші вчені люди теж любили закидати з-латинська. Наші предки подібно одягалися і їли подібні страви — недаремно одна з героїнь «Сезону гроз» одягнена в запаску і варить борщ. Більше того, певні епізоди циклу виглядають наче живцем вихопленими з української історії, в тому числі й найновішої…

Виходячи з цих причин, а також з власних літературних смаків, автори представленого перекладу «Сезону гроз» зважилися на свого роду мовно-літературний експеримент: ще більше доместикували оригінальний твір, намагаючись відтворювати не тільки букву, а й дух його. Боїмося, що певні зміни імен персонажів можуть видатися дивними і навіть неприйнятними (особливо ж тим читачам, які досі були знайомі тільки з російським перекладом). Так, наприклад, поет-приятель головного героя, що в оригінальному тексті звався Яскром, в російському перекладі — Лютиком, у нас став Горицвітом. Міркували ми так: дослівно цей Яскер мав би бути перекладений як Жовтець, так він і значиться в одному із згадуваних електронних перекладів. Однак в українській мові жовтець не має жодних поетичних конотацій, не те, що російський лютик чи польський яскер. От у горицвіту таких конотацій предостатньо, а він найближчий ботанічний родич жовтцю, ще й, на додачу, латинню зветься адонісом, а ми у вигляді бонусу одержуємо натяк на те, що наш герой вельми схильний до любовних пригод.

Що ж стосується клички Геральтової кобили, Рибки, то вона була запозичена з українського перекладу оповідання «Зерно правди».

Ставши на такий слизький шлях, ми вже не зуміли стриматися і усугубили гріхи. Надзвичайно цікаву мову персонажів Сапковського ми вирішили відтворювати, якнайширше використовуючи лексичне багатство української мови. Від західноукраїнських діалектів, які нам близькі зроду, до суржику (про цей останній теж не кажемо лихого слова і він дістався хоч і не однозначній, але дуже колоритній і в підсумку непоганій героїні). Як і в оригіналі, у нас теж кожен герой має свою мовну партію у загальній партитурі, отож не здивуйтеся, виявивши, що різні герої вживають різні терміни для окреслення тих самих сутностей. Хто вживає слово «ельфійка», хто — «ельфка», хто — «ельфиня», так само головного героя називають і «відьми́ном» і «відьмаком». Хоча основним окресленням його стану й професії ми обрали таки перше слово і чекаємо, скільки ж то ударів посиплеться на наші бідні голови…

Так само не дивуйтесь, виявивши всередині тексту цитати з творів, начебто з оригіналом не пов’язаних. Справа в тому, що витвір Сапковського наскрізь літературний і містить чимало явних і ледь прихованих цитат з найрізноманітніших джерел — від польської класичної літератури до естрадних пісеньок і гумористичних скетчів. Ці цитати й натяки відразу розшифровуються польським читачем, але що ж робити іншомовному? Якби хтось задався метою пояснити всі подібні фрагменти хоча б коротенькою приміткою, текст приміток міг би вийти довшим за текст оригіналу. Отож, трохи подумавши, ми знову вирішили, що раз козі смерть і час від часу дозволяли собі подальшу натуралізацію, вставляючи в текст ті цитати, які мав би зрозуміти український читач. Про всі ми, звісно, не зізнаємося, але натякнемо, що Аддаріо Бах зовсім не говорив про Фригу, що в неї «саме ухо прехехе», так характеризували зовсім іншу героїню зовсім іншого твору (а ми всі його вивчали в школі).

От з такими почуттями ми випускаємо своє дітище в світ. Як йому там поведеться? — хтозна. Сподіваємося, що навіть тоді, коли він (воно) поповнить лави згадуваних самодіяльних маловідомих електронних перекладів, то бодай підштовхне українських видавців до розуміння того, що фентезі українською мовою, як оригінальне так і перекладне, має свого читача і славне майбутнє.

Настав момент, коли прийнято перелічувати авторів і дякувати всім причетним до перекладу. Насамперед, нас дві, ці конкретні рядки написала Наталя Михайлівська, ініціатором і перекладачем чималої частини оригіналу є Галина Синєока. Практично одночасно з нами свій переклад «Сезону гроз» готувала Аля, вона ж Марсельєза_Марудна, сподіваюся, що читачі побачать його в найближчому майбутньому. Хоча обидва переклади цілковито незалежні і виконані в різних стилях, то все ж ми спілкувалися і обговорювали численні труднощі й деталі (перекладати Сапковського — нелегкий хліб і стільки всього треба знати — від мореплавства до кулінарії). Тому ми з величезною приємністю дякуємо Алі за все, нею зроблене і за щастя бути з нею знайомими.

Кращий мариніст української літератури, Антон Санченко, чимало потрудився, пояснюючи численні мореплавчі терміни особі, яка досі не цілком певно знала, де кіль в корабля і скільки тих кілів має бути . Олесю Терну дуже дякуємо за переклад одного з епіграфів. Раз вже зайшла мова про епіграфи, то, на жаль, нам не вдалося особисто познайомитися ні з Наталею Безсоновою, ні з Арменом А., тому ми змушені «заочно» дякувати їм обом. Пані Наталі — за чудові переклади Емілі Дікінсон, Армену А. — за колосальну працю з перекладу творів Кастанеди українською мовою.

Окрема подяка В’ячеславу Бродовому, як за постійну моральну підтримку, так і за те, що його переклад «Пісні Льоду й Полум’я» був для нас прикладом і джерелом натхнення.

Дякуємо численним бета-рідерам, які самовіддано вичитували і чистили текст, висловлювали свої пропозиції і не боялися критикувати. Особливо ж — Віталію Генику, який приклав чимало зусиль, щоб упорядкувати текст, причесати його і усунути численні помилки.

Last by not least — писався цей переклад в час, неймовірний тяжкий для нашої Батьківщини. Ми не знаємо, що нас чекає вже в найближчому майбутньому. Що ж, тим паче спішимо подякувати тим, завдяки кому ми дихаємо повітрям свободи. Тим, хто, не жаліючи життя свого, стримує агресора й окупанта. Ми присвячуємо свою працю (даруйте за пафосний стиль) нашим солдатам на Донбасі. Якщо раптом читачі вирішать, що ми заслужили якусь винагороду, в тому числі матеріальну, то дуже прошу віддати її одному з таких солдатів. Все одно якому, хоча ми спеціально просимо за Олександра Валерійовича Бондаренка. Номер його рахунку в Приватбанку — 5168 7420 1365 6131, детальніше можна подивитися тут http://divczata.org/articles/do-nashikh-chitachiv.html

Дякую тим, хто дочитав до цього місця і зарані дякую тим, хто відгукнеться на останню просьбу.

Примітки

1

Конкокти — суміші, в даному випадку з трав і зілля.

2

Конфратерство – об’єднання чародіїв, згрубша кажучи, професійна спілка

3

Замтуз — будинок розпусти. Те саме, що бордель чи лупанар

1 ... 88 89
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сезон гроз», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сезон гроз"