Читати книгу - "Комедії"

до н. е., відомий своїми дослідженнями в ділянці синоніміки («Хмари», 361).

Проксенід — хвалькуватий афінянин («Оси», 325).

Р

Рада — (по-гроцьки — «буле») — Рада п’ятисот в Афінах, рішення якої затверджували народні збори («Лісістрата», 631. 1026).

Родіппа — жіноче ім’я («Лісістрата», 387).

С

Са б азій — фрігійський бог вина, його оргіастичний культ був занесений в Афіни рабами малоазійського походження. Пізніше злився з культом Діоніса («Оси», 9; «Лісістрата», 408).

Саламін — острів у Саронській затоці біля Аттіки, місце славного морського бою греків з персами в 480 р. до н. е. («Лісістрата», 431; «Жаби», 206).

Саламінянки — жительки цього острова («Лісістрата», 59).

Самофракія — острів в Егейському морі поблизу Фракії, відомий містеріями на честь божеств кабірів — охоронців від бур — та матері богів Кібели («Мир», 277).

Сарди — багатолюдне місто в Малій Азії, столиця Лідії; після завоювання Малої Азії персами — місце перебування персидського сатрапа («Оси», 1139; «Мир», 1176).

Сарпедон — володар Лікії, країни в Малій Азії, союзник троянців, убитий під Троєю Пазроклом, другом Ахілла («Хмари», 622).

Світлоносна (по-грецьки «Фосфора») — епітет богині Артеміди, богині місяця («Лісістрата», 754).

Себін — якийсь грек з Анафлітського дему («Жаби», 427).

Сел е на — богиня місяця («Хмари», 584. 608. 1507; «Мир», 406).

Серіфці — жителі невеличкого острова Серіфа, розташованого на південний схід від Аттіки («Ахарняни», 542).

Сібертій — учитель гімнастики в Афінах, який славився суворим ставленням до вихованців («Ахарняни», 118).

Сівілли — міфічні пророчиці («Мир», 1098, 1118).

Сідон — місто у Фінікії («Жаби», 1226).

Сізіф — міфічний герой, син Еола. За лукавство і підступність був засуджений вічно викочувати камінь угору, який, досягнувши вершини, скочувався вниз («Ахарняни», 391).

Сімефа — ім’я якоїсь гетери («Ахарняни», 525).

Сімон — афінський політичний діяч з заплямованою репутацією («Хмари», 351. 399).

Сімонід з Кеоса (559–461 pp. до н. е.) — видатний давньогрецький лірик, який прославляв героїзм греків, виявлений під час війни з персами («Хмари», 1356; «Оси», 1410; «Мир», 697).

Сіталк — цар фракійського племені одрисів, який сприяв Афінам під час Пелопоннеської війни («Ахарняни», 134).

Скамандр — річка поблизу Трої («Жаби», 928).

Скеблій — «варварське» (іноземне) ім’я («Жаби», 608).

Скіона — місто на Халкідському півострові, яке під час Пелопоннеської війни перейшло на бік Спарти («Оси», 210).

Скорботний камінь — місце в підземному царстві померлих («Жаби», 194).

Сміктіон — грецьке чоловіче ім’я («Оси», 402).

Сократ (469–399 pp. до н. е.) — грецький філософ. Як дійова особа в «Хмарах» зображений Арістофаном помилково як софіст, насправді ж Сократ був непримиренним ворогом софістів.

Солон (630–559 pp. до н. е.) — афінський поет і законодавець, його закони з 594 р. до н. е. мали демократичний характер «Хмари», 1187).

Сосій — ім’я раба, дійова особа в «Осах».

Сосікл — афінський політичний діяч («Оси», 78).

Сострата — жіноче ім’я («Хмари», 678; «Оси», 1397).

Софокл (496–406 pp. до н. е.) — великий грецький драматург, один із творців античної трагедії в її класичній формі. Із 120 його трагедій і сатиричних драм до нас дійшло 7 трагедій: «Антігона», «Цар Едіп», «Електра», «Еант», «Трахінянки», «Філоктет», «Едіп в Колоні». Крім того, зберігся фрагмент драми «Слідопити» («Мир», 532. 695; «Жаби», 79. 787).

Спарта — див. Лакедемон (неодноразово згадувана в комедіях Арістофана).

Сперхей — річка у Фессалії («Жаби», 1383).

Стікс — річка у підземному царстві («Жаби», 470).

Стілбід — афінський віщун («Мир», 1032).

Стратілліда — провідниця хору жінок у «Лісістраті».

Стратон — розбещений афінський юнак, приятель Клісфена («Ахарняни», 122).

Стрімодор — ім’я старика («Лісістрата», 258).

Суній — мис у південно-східній частині Аттіки з славнозвісним храмом Посейдона («Хмари», 401).

Сфенебея — дружина аргоського царя Прета, яка даремно намагалася спокусити свого гостя Беллерофонта («Жаби», 1044. 1050).

Сфенел — трагічний поет, який розтратив усе майно, накінець продав свої театральні пожитки («Оси», 1313).

Сфінкс — крилате страховище з жіночими грудьми, жіночою головою, а з тулубом лева та зміїним хвостом, породжене Піфоном і Єхидною («Жаби», 1287).

Т

Тавропола (досл. «везена биком») — епітет богині Артеміди («Лісістрата», 467).

Тайгет — гірський хребет на півдні Пелопоннесу, неподалік Спарти («Лісістрата», 117, 1323).

Тантал — син Зевса, цар Фрігії. За злочини проти богів засуджений у підземному царстві на вічний голод і спрагу («Жаба», 1232).

Тартар у ширшому розумінні — підземне царство мертвих, у вузькому — місце вічних мук у цій країні («Хмари», 192).

Тевкр — грецький герой Троянської війни («Жаби», 1042).

Теламон — міфічний цар о. Саламіна («Лісістрата», 1263).

Телей — сучасник Арістофана, висміяний як ненажера і марнотрат («Мир», 1009).

Телеф — син Геракла, володар Місії в Малій Азії. Поранений списом Ахілла, був потім вилікуваний іржею з цього списа. У мелодраматичній п’єсі Евріпіда Телеф виступав у лахмітті з жебрачок) торбою («Ахарняни», 430;' «Жаби», 855. 864; «Хмари», 922).

Тенарський мис — мис на півдні Пелопоннесу, тут, згідно з уявленнями стародавніх греків, був вхід у підземне царство. Тут був і славнозвісний храм Посейдона («Ахарняни», 510; «Жаби», 187).

Теофраст — ближче не відомий афінянин («Оси», 1302).

Терей — міфічний фракійський цар, одружений з Прокною. За зганьблення сестри дружини Прокни був перетворений в одуда, а Філомела і Прокна, які замордували сина царя Ітіса і засмажене тіло подали йому як їжу, перетворились у солов’я і жайворонка («Лісістрата», 585).

Тесей — аттічний герой, уславлений багатьма подвигами, засновник афінської держави, спускався з другом Піріфоєм в Аїд, щоб викрасти Персефону («Жаби», 142).

Тімон — людиноненависник («Лісістрата», 823, 826).

Т ін даріди — див. Кастор і Полідевк.

Тісіад — якийсь афінянин («Оси», 402).

Тіфон — коханий богині Еос. Вона випросила в Зевса для нього безсмертя, але забула попросити вічну молодість. Коли Тіфон став дряхлим стариком, Еос розлюбила його й перетворила в цикаду («Ахарняни», 688).

Трикоріфські драговини (або Трикоріф) — болотиста місцевість в Аттіці («Лісістрата», 1047).

Трігей (досл. «виноградар») — головний персонаж комедії «Мир», який, відгодувавши жука-гнойовика, піднімається на ньому на Олімп, щоб домогтися в богів миру для людей.

Тлеполем — легендарний грецький герой, син Геракла («Хмари», 1266).

Тріто (або Трітогенея) — культове ім’я Афіни («Хмари», 989; «Лісістрата», 364).

Тріптолем — легендарний аттічний царевич, вихованець богині Деметри («Ахарняни», 48. 55)..

Трофоній — культовий епітет Зевса. Печера Трофонія — оракул у Беотії, про який ходили неймовірні чутки як про місце жаху («Хмари», 508).

Ф

Фаілл — славний скороход, учасник Саламінської битви («Ахарняни», 213; «Оси», 1206).

Фалерон — порт на узбережжі Аттіки («Ахарняни», 901).

Фалес — божество продуктивних сил природи, уособлення фала («Ахарняни», 263).

Фалес