Читати книгу - "Тінь перемоги"

class=book> 3.

У Сталіна було тільки одне рішення, єдине - відправити дев'ять маршалів командувати військовими округами Радянського Союзу і підкореними державами Європи.

Рокосовського Сталін відправив до Польщі.

Ворошилова - в Угорщину.

Толбухіна - в Болгарію. Потім Толбухін командував Закавказьким військовим округом.

Конєв - в Австрії. Потім Конєв, пройшовши ряд посад, командував Прикарпатським військовим округом.

Говоров — Ленінградським.

Тимошенко командував послідовно Барановицьким, Білоруським, Південно-Уральським і знову Білоруським округом аж до 1960 року.

Мерецков послідовно командував Приморським, Московським, Біломорським і Північним військовими округами.

Малиновський - Забайкальським, потім — Далекосхідним.

Жукова Сталін поставив на найголовнішу підкорену країну - на Німеччину: наводь порядок!

Як завжди Жуков з виконанням своїх обов'язків не впорався. Потрібно припинити неподобства у військах, а Жуков не вмів.

Проблема полягала в тому, що радянський солдат-визволитель у Німеччині вважав своїм правом і обов'язком робити все, що йому подобається. Я мщу, - примовляв радянський визволитель, ґвалтуючи неповнолітніх.

Наші солдати дійсно мстилися німцям за все, що ті вчинили в Радянському Союзі. Поведінка радянського солдата в Німеччині після війни - це вилив люті шляхетної. Однак не забудемо нюанси. В 1945 році солдати й офіцери Червоної Армії вели себе в Берліні та в інших німецьких містах так, як поводились у Львові в 1939 році, в Ризі, Вільнюсі, Таллінні, Каунасі - в 1940 році. Наші визволителі в Польщі грабували, вбивали, ґвалтували. Під прикриттям Червоної Армії наші компетентні органи вели війну на винищення найсміливіших, найталановитіших, найсильніших і найтямущіших людей в окупованих країнах. Кому й за що вони мстились у «визволеній» Польщі в 1939 році? 1940 року розграбуванню й національному приниженню були піддані Естонія, Литва, Латвія, Буковина, Бесарабія. Наші в окупованих країнах вели себе ніяк не краще, ніж гітлерівці. І якщо гітлерівці потім погуляли по нашій землі, то чи не час поставити запитання: звідки вони взялися? Чи не час згадати, хто привів Гітлера до влади? Чи не час дати відповідь на питання: хто й навіщо готував німецьких танкістів у Казані, льотчиків - у Липецьку, артилеристів і хіміків у Саратові? Після Першої світової війни розгромлена Німеччина втратила право мати підводні човни, бомбардувальники, танки, важку артилерію. Хто й навіщо дозволив німецьким конструкторам проектувати танки й підводні човни в Ленінграді? Хто пустив конструкторів фірми Юнкерс у Філі?

Так, гітлерівці здійснили в нашій країні жахливі злодіяння. Але якби Сталін не привів Гітлера до влади, якби не підготував німецьких конструкторів, танкістів і льотчиків до великих завоювань, то й не було б жодних завоювань і не було б злодіянь на нашій землі. Якби німецькі хіміки в 20-х і 30-х роках не мали можливості проводити свої експерименти на радянських таємних полігонах у Поволжі, то, хто знає, може, і до газових камер справа не дійшла б.

Але, можливо, наш народ не винен у розв'язанні Другої світової війни? Може, наш народ просто не знав, що комуністи прагнуть до світового панування? Може, народ не знав, що в Москві діє Комінтерн - штаб Світової Революції? Може, народ не знав, що Сталін готує Німеччину до війни?

Може, й не знав.

Але в цьому й полягає злочин народу. Народ повинен знати владу, яка ним править. Народ зобов'язаний направляти владу і контролювати її. Народ зобов'язаний боротися з владою, якщо влада скоює злочини. В іншому випадку народ перетворюється на співучасника злочинів. Якщо народ допустив комуністів-злочинців до влади, отже, народ повинен відповідати за всі їхні злочини.

Спочатку наш народ, під мудрим керівництвом Комуністичної партії, виростив фашистського звіра, а потім мстить за те, що звір нас покусав до смерті.

4.

На завершальному етапі війни й відразу після її завершення всім (крім німців) розграбування Німеччині подобалось. Олександр Твардовський у знаменитій поемі «Василь Тьоркін» зі смаком описав грабіж. Пам'ятаєте:

По дорозі на Берлін В'ється сірий пух перин ...

Правда, у Твардовського грабіж благородний. Побачили визволителі російську бабусю в Німеччині і вирішили трофеями поділитися:

В путь-дорогу чайник з кухлем Та відерце про запас, Та перину, та подушку, - Німцю тяжко, нам як раз … - Ні до чого. Куди рідні? А хлоп’ята — без потреби — І годинник пруть настінний І ведуть велосипеди.

За цю поему Твардовський отримав Сталінську премію першого ступеня. Твардовський забув уточнити, що хлопці не завжди волокли годинник настінний на користь бідної бабусі. Іноді вони й себе не забували.

Проте дуже скоро було помічено, що мародерство Червоної Армії шкодить. Мародерство терпіли й заохочували поки йшла війна. Але війна завершилась, а грабежі тривали. Але зовсім недаремно у всіх арміях світу мародерів вбивають на місці. Тисячі років тому було помічено, що армія, заражена мародерством, воювати не здатна. Там, де з'явилися мародери, там негайно падає дисципліна. Командир для мародера, це той, хто заважає займатися улюбленим ділом. Солдат-мародер, отримавши без праці певні цінності, раптом розуміє, що награбованим добром можна відкупитися від нарядів і караулів, від важкої роботи, від боїв, від війни. Там, де мародери, там негайно виникає підкуп вищих. До командирів струмочками стікаються цінності, які вони у свою чергу використовують для підкупу тих, хто стоїть ще вище. Як тільки одні починають відкуповуватися від важкої