Читати книгу - "ТaЄмнa СимфонІя, Yana Letta"

86. Згубна гармонія

Діагноз звучав тихо. Без паніки, без катастрофічних прогнозів. Але кожне слово — вдаряло, як нота, що не лягає в гармонію:

— Перевтома. Фізична, емоційна. Нервова система реагує. Якщо ви не зупинитесь — наступного разу може бути інсульт.

Андрій сидів на краю ліжка у клініці. Руки — на колінах. Порожні. Без клавіш. Без звуку.

Марта стояла поруч. Вона не плакала. Але він відчував її тривогу, як відлуння в кістках.

— Я ж не хворий, — сказав він. — Я просто втомлений.

— Але якщо ти продовжиш — станеш хворим.

— Я не можу не грати.

— А я не можу тебе втратити.

Ці слова не були шантажем. Вони були оголеною правдою.

 

Повернення додому було дивним. У філармонії — все стояло на місці. Піаніно — мовчало. Скрипка — чекала. Але Андрій не торкався жодного інструмента.

— Лікарі сказали — щонайменше місяць. Без навантаження. Без гри. Без емоційного напруження.

— Тобто… без себе?

— Тобто з собою. Без ролі. Без сцени.

Марта організувала все — заміни, заняття з учнями, навіть скасування кількох виступів. Вона взяла керівництво на себе, не питаючи дозволу. Не з обов’язку. А з любові.

Андрій ж дивився у вікна. Гуляв. Писав щось у зошитах — не музику. Думки. Фрази. Речення без крапок.

— Ти злий на мене? — запитала вона одного вечора.

— Ні. Я злий на себе. Бо ніколи не навчився зупинятися, поки не болить.

— Ти зараз — не тиша. Ти — глибина. І ми переживемо цю паузу.

Він усміхнувся.

— Я втратив слух у серці. Не чую, де я закінчуюсь, а музика починається.

— А може, це і є твій шанс — нарешті розрізнити?

Уночі він прокинувся. Сів. Вийшов надвір. Небо — темне, але зіркове. Слухав, як вітер колише яблуню.

І в тій тиші почув щось нове: музику без гри.

Він не грав. Але вона — була.

Марта прийшла за ним у ковдрі. Сіла поруч.

— Коли ти знову заграєш, — сказала вона, — твій звук буде іншим. Чистішим. Сильнішим. Бо він пройшов мовчання.

— Я боюсь, що мовчання затягнеться.

— А я вірю, що в ньому ти себе знайдеш.

І в ту ніч вони сиділи мовчки. Але не в порожнечі.

У внутрішній гармонії.

Яка не вбиває.

А виліковує.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍