Читати книгу - "Барсику, де мій заєць?, Тіна Вітовт"

42.2

Очікуваного результату, від своєї появи, я не отримав. Усі були надто поглинуті обговоренням пропозиції, про яку я не мав ні найменшого уявлення. Але мав намір з'ясувати. Так що, можливість вислухати усі сторони не поміченим - була мені тільки на руку.

- Мене, Мирославе, також не влаштовує вся ця ситуація, - почув мелодійний голос Лізи, вона на мене ніяк не відреагувала, як і всі присутні у кімнаті, - і неодноразово зверталася до здорового глузду свого батька - я не річ, котру можна вигідно продати...

- Ліза, забудь про свого лісника, - гримнув чоловік грізно, а перед цим мало не килимком стелився, розмовляючи з Мирославом, яка разюча зміна на лице. - Я не дам своєї згоди на подібний союз! Це ганьба для нашої родини!

- У нас заручальні браслети, - продемонструвала свою руку, з магічним браслетом, дівчина, - ми пов'язані магічно, це не гра, з таким не шуткують...

- Це неподобство ми виправимо, певен є повно способів, тільки пошукати потрібно... - продовжив чоловік, як я зрозумів батько Лізи, роздратовано розмахуючи руками, що видавало весь ступінь його роздраю.

- Так, ви, ще й хотіли втаїти факт магічного єднання? - вкрадливо перепитав Мирослав із прищуром, нахилившись вперед, вперши руки об стіл. - А мої батьки, цікаво, знали про цей "малесенький" нюанс?

 - Мирославе, сину, це пережитки минулого, - спокійно заговорила мати, - ми впевнені, що цей факт ні на що не впливає. Дівчина з хорошої сім'ї, обдарована, якраз підстать тобі.

Оооо, так мати тут у змові. Не очікував такого від нашої, завжди розуміючої, матінки.

- Агато, ти знала про магічне єднання? - прикривши очі рукою спитав наш батько, мені аж від серця відлягло - він не знав усього, це хоч трохи пом'якшує дійство, що нагадує сюр. - Відповідай!

- Так, знала. Але це нічого не міняє, я впевнена, що наш син перевершує силою, та магічні мітки зміняться у потрібне нам русло, - о це так поворот.

Я навіть не мав змоги вклинися у сутичку, так як вкляк від почутого. Виходить моя мати хоче позбавити мене істинної пари?

Хоча, вона не вкурсі, що позбавляє пари свого сина. Але ж своїми діями, свідомо готова, зруйнувати життя не однієї людини, а як мінімум трьох.

- Ми ще вкінці весни підписали договір, - подав невдоволений голос батько Лізи, - і одним з пунктів був шлюб нашої дочки з вашим сином! Свої зобов'язання, перед вами, ми виконали! Тому не відмовляйтеся від своїх!

- Жах, то мене продано уже давно, - гірко розсміялася Ліза, - а я ще думала, чому мене перестали тягати по горе претендентах, на звання мого нареченого.

- А мене ніхто спитати не спробував, що я думаю? - скаженів брат. - У вас на мене важелів впливу немає жодних, так що коритися вашим забаганкам я не стану. І маю великий сумнів, що Ярослав піде у вас на поводу.

Тепер було зрозуміло, чому мій звір скаженів - відчував підставу. Мою пару вирішили віддати у дружини іншому, та ще не кумусь сторонньому, а моєму ж братові.

Дивлячись на стан моєї дівчини, не важко здогадатися, що я сприймав відлуння емоцій своєї істинної, все ж таки у нас достатньо сильне єднання.

Мій Барс тривожився за свою пару. А тепер ще й усвідомивши увесь масштаб катастрофи, я ледве стримував усю лють, що клекотала всередині.

Вирішив припиняти цирк. Невідомо, до чого вони ще договоряться.

З напускним спокоєм, пройшов та сів на вільний стілець біля Мирослава. Цим прикував усю увагу присутніх до себе.

Усі вмить замовкли. Не очікували?

Я на цьому не зупинився. Почав демонстративно накидати їжу собі в тарілку. Апетиту особливо не було, та потрібно було чимось зайняти руки, які так і свербіли дати прочуханки декому.

Але не можна. Родичі, як не як.

- Ви продовжуйте, продовжуйте, а я послухаю. Дуже багато цікавого та пізнавального вдалося почути, доки ви мене ігнорували.

- Яре, де тебе носило? - видихнув Северин полегшено. - Я вже думав, що ми адресою помилилися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍