Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Забути, щоб згадати, Ольга Обська

Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

54
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 88 89 90 ... 130
Перейти на сторінку:

— Як йому це вдалося?

— Наш світ відставав у розвитку. Але загалом повторював шлях земного. Цілком можна було здогадатися, що станеться далі. Ось «Нострадамус» і напророкував багато того, що справдилося. А одне з передбачень сповіщало про появу Наставника, володаря потаємних знань, мета якого — передати ці знання майбутньому королю. Розпізнавальний знак Наставника — Ключ. Мідна монета, які виготовляли в тому ж карпатському поселенні, де добували мідь. У чаклунів, що сюди перемістилися, цих монет було достатньо, зате нічого подібного не було більше ні в кого.

— Хм. Гарно спрацьовано. Спочатку збулося кілька вгаданих подій, а потім можна було і «Наставнику» з'явитися. Його вже сприйняли як знак небес.

— Авжеж. Саме так і сталося. А потім почало повторюватися регулярно. Спочатку роль Наставників грали мольфари, потім їхні нащадки.

— І що? Це дало плоди? Світ став кращим?

— Як бачиш, — усміхнувся Найт. — Наздогнав та перегнав у своєму розвитку Основний.

— Стривай. Тоді виходить, Наставник — це звичайнісінький педагог, мета якого виховати мудрого правителя? А я боялася. Думала, треба навчати Маріеллу якоїсь хитрої магії.

— Ти не дарма боялася. Виховати мудрого правителя — це одне із завдань, інше — справді допомогти опанувати особливу ​​мольфарську магію.

— Дякую. Заспокоїв, — зітхнула Олена. — І що це за магія? Якісь фокуси з вогнем, на кшталт тих, що ти мені показував? Дунув на чашку — і опачки полум'я?

— Ні. "Опачки полум'я" — це звичайна магія. Такі фокуси Маріелла вже давно вміє робити сама. Цьому дітей навчають батьки.

— А Наставники?

— Наставники передають учням знання про Терношорську магію. Тобто про те, як тримати портал відкритим та як за допомогою нього переміщуватися. Найкращий з учнів, ставши королем, повинен дбати про те, щоб портал правильно функціонував.

— Але чому тоді це робиш ти, а не батько? Ти ж поки що не став королем.

— Мені довелося… після смерті мами. — Найт зробив невелику паузу. Потім продовжив: — Батько навіть не знає про існування порталу. Він не проходив навчання у Наставника. Мама була дочкою королівського подружжя, їй були передані потаємні знання. Вона стала Її Пресвітлістю і стежила за порталом. А потім вийшла заміж за Осяяного Северина.

— Тепер зрозуміло, чому до одруження король не знав про портал. Але чому потім дружина не розповіла йому?

— Вона не могла. Знання мають триматися в таємниці. Лише Наставник може передати їх учню. А учень ні з ким ними не ділиться.

— Навіщо потрібна така строга секретність?

— Ну, тобі ж уже відома ціна магії трьох стихій. Якщо про портал стане відомо широкому загалу, охочих переміщуватися туди-сюди буде хоч греблю гати. Отже, знадобиться багато негативної енергії.

Олена пересмикнула плечима. Перед очима проплив бідолашний рудий кіт із відрубаною головою.

— Але чому портал не закрили зовсім, як першого разу? Навіщо потрібно, щоб він функціонував?

— Все-таки у Основного Світу має бути запасний варіант…

— …на випадок, якщо він забрудниться чи загубиться, як носова хустинка, — тихо промовила Олена.

Так, тепер їй все стало зрозуміло. Крім одного: звідки бабуся знала про Запасний Світ. Вона тут була? Виходить, їй було відомо про Терношорську магію?

— Слухай, а це Терношорське поселення, воно взагалі де?

— У високогір’ї Карпат.

— Але ж це дуже далеко. Чому портал тепер знаходиться в іншому місці?

— Його кілька разів переносили. Ховали про всяк випадок. Щоб у Основному Світі його теж ніхто не виявив.

— Зрозуміло, — кивнула Олена.

Щоправда, ця інформація анітрохи не наблизила її до відповіді на запитання: звідки бабусі, яка жила за сотні кілометрів від Карпат, було стільки відомо. Втім, не прояснилася відповідь і на інше важливе питання: кому і для чого була потрібна мідна монета, за яку Лена мало не поплатилася життям.

— Я так і не зрозуміла, який був сенс красти в мене монету? Хтось хоче стати Наставником? Але ж і в тебе, і в Маріелли вже є Наставники?

Секунду подумавши, Олена раптом спала з лиця:

— Я зрозуміла. Твій Наставник мертвий. Але ти вже повнолітній і, отже, тобі він уже так і так не потрібен. А от якщо Наставника Маріелли вбити, то з'явиться вакансія.

— Так, — Найт став серйозним і зосередженим. — Хтось затіяв брудну гру. Тобі треба бути максимально обережною. Особливо з Руалем та Кастром. Хоч ти і не вважаєш їх здатними на щось лихе, але вони поки що головні підозрювані.

Від тихого попереджувального шепоту Найта тремтіння пішло по шкірі. Але продовжив він м'яко:

— Тут, у Палаці, ти в безпеці. Він зараз переповнений людьми. Просто не розгулюй більше вночі у лісі одна.

Принц закрив флакончик із маззю.

— Ну от, усі запалені місця змастили. За півгодини не залишиться ані натяку на опіки. А значить, можеш одягнути до сніданку будь-яке вбрання… навіть бежеве міні, яке я помітив у тебе в шафі, — усміхнувся Найт і вийшов з кімнати.

{ touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 ... 88 89 90 ... 130
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Забути, щоб згадати, Ольга Обська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"