Читати книгу - "Скорочено Майстер корабля"

Міністр був у циліндрі, у великих рогових окулярах і в довгому чорному пальті з хутряною шаллю коміра. Оркестр грав турецького гімна. Комісар привітав міністра французькою мовою.

***

Після їхнього привітання я мав дві вільних години до зустрічі комісара з міністром. Я їх витратив на організацію знятого матеріалу. О десятій годині вечора мав бути бенкет у Будинкові армії і флоту, і я хотів, закінчивши востаннє знімати о четвертій годині, дати готовий фільм на початок бенкету.

Вже було знято до трьохсот метрів плівки. Плівка вся пішла виявлятися. На це потрібний був час. Далі – фіксаж і промивка, сушка негатива. Потім позитивна плівка з машини йшла у виявлення, фіксаж, промивку й сушку. Потім позитиви різалося по кадрах, і можна було робити монтаж фільму. Я написав титри до фільму.

В кінофабриці я ще зустрів оператора хроніки з Богданом. Вони були брудні, мокрі, обідрані, але задоволені. Вони знімали з маяка, з дубка, з води, з даху зерноперевантажувача, з естакади... знімали для майбутньої картини Сева. Богдан сказав мені бути обережніше з Севом і "з тою вашою видрою". На думку Богдана, Сев дуже знервований сьогодні.

***

Розмова між комісаром та міністром йшла французькою мовою. Вони мали укласти звичайну угоду – торговельно-рибальську. Але комісар запитав ще й про те, коли він з міністром нарешті укладе угоду про внутрішній морський басейн. Мініст відповів, що дасть свого підписа. Тепер їм ніщо не перешкоджає.

Потім усі, хто були присутні на зустрічі, стали до спільного кадру. В центрі сиділи жінка і дочка міністра. Поруч жінки міністра сидів комісар. Ліворуч від комісара сидів капітан "Ісмета". Капітан був літня людина, цей малий худорлявий турок був замалим для свого крейсера. За переднім рядом товпилися дипломати і військові.

***

Після зустрічі комісара й міністра я від 5-ї години дня до 10-ї вечора був у лабораторії. Лабораторія працювала понад норму, адже назнімали два рулони плівки, кожний по триста метрів.

Працючи, я все ж думав про Тайах. Встиг побачити її удень, повертаючи з особняка, де знімав. Поруч неї стояли Богдан і Сев. Її обличчя було без міри радісне та схвильоване. Тайах підбігла до мого автомобіля й одразу ж обійняла мене. Вона мене тричі поцілувала. Та це були якісь винуваті поцілунки.

Нарешті вся плівка з зустрічі міністра і комісара готова. Шофер мав відвезти мене з картиною до Будинку армії і флоту. Монтажниця, шофер і я передивилися плівку. Всі інші вже розбіглися. Ми поїхали вдвох із шофером і повезли фільм. Ми приїхали за 15 хвилин до десятої. Комісар подякував мені за фільм.

Я попросив водія підкинути мене до Професора. По дорозі зустрів п'яного Директора. Директор був незадоволений капітаном "Ісмета": "крейсер як крейсер, а отакий гнусний капітан. Та я його одним пальцем утоплю. Дуже образливо мені за покійних братішок – чорт зна, через кого загинули".

Я приїхав до Професора, а машина з Директором рушила. Я не був уже в домі Професора довгий час. Він запропонував чаю та варення з апельсинів. Професор хотів показати мені одну річ – східного божка зі слонової кості, з великим животом та квіткою лотоса у руці. Професор сказав, що я можу подарувати божка їй. Він усе знав. Потім дав мені старий китайський рукопис, у якому були намальовані тушшю деталі й розміри великого морського паруса. Я не розумів, що там написано, але малюнки й креслення, показували мені повну картину будування. Я захопився дорогоцінною річчю.

У Професора було з 11 книжок, які стосувалися кораблів. Професор міг спокійно тримати іспита на капітана далекого плавання. Це все він читав для того, щоб відбудувати нам парусника для зйомок. У нього було багато колег, які роблять декорації, котрі хотіли майструвати парусник. Вони були творчими натурами, їм не подобалося будувати на кінофабриці декорації, а наступного дня руйнувати їх. Від слів Професора на очі навернулися сльози, які я приховав. Я вирішив піти ще у порт, Професор просив не йти. Але я попрощався і пішов.

Була ніч. Коли йшов, помітив темну постать людини, котра, ховаючись під будинками, ішла за мною назирці. Потім з'явилася ще одна людська фігура, яка піднесла руку з ножем. Я кинувся на злодія, схватив його за руку і, скільки було сили, укусив його нижче ліктя. Та це не допомогло. Я відчув скажений удар його правої руки в щелепу та удар ножа під ребрами. Я упав і почув, що на вбивцю набіг мій перший переслідувач. Він щось крикнув, махнувши рукою. Я упізнав голос Богдана. Відбулася блискавична бійка. Богдан теж упав.

XIV

Професор писав рипучим пером на зшиткові англійського паперу 17-го сторіччя. На першій сторінці Професор намалював контури двомачтового брига. Під бригом червоніла назва зшитку: "Корабельний журнал "Онтон". Трохи нижче стояло: "У плавання ще не виходив".

Професор записував, що дерево для корабля треба рубати пізно восени або взимку. Ніколи не брати дерев весняної рубки, бо коли сік шумує в дереві, тоді дерево стає людиною. Дерево лише на зиму стає матеріалом.

Дешеві кораблі робляться з американської сосни. Торговельні кораблі, які хочуть жити довгий вік, роблять кіль з бука. В південних морях роблять з тисового дерева, що не гниє у воді. Наші моря визнають дуб і сосну. Ми додамо сюди ще дорогого тису та букового дерева.

Обпланкуємо зовні й усередині тисом, бо він не боїться води й негній-деревом називається. Палуб зробимо дві – нижчу й вищу. Під першою буде їжа й товари, солодка вода й затишна темрява. Над першою будуть каюти. Над вищою – щогли з парусами