Читати книгу - "Худий"

Іншим разом. Де ти роздобула зброю?

— Дозвольте мені розповісти, прошу, — похнюпилась вона.

— Де ти роздобула зброю?

— У одного чоловіка в барі, — ледь чутно прошепотіла дівчина.

— Ну, зрештою ми почули правду, — оголосив я. Нора похмуро похитала головою. — Гаразд, припустимо. В якому барі?

— Не знаю, — скинула голову Дороті. — Десь на Десятій авеню, здасться. Ваш приятель, містер Квін, мусить знати. Це він повів мене туди.

— Ти з ним здибалась, вийшовши від нас того вечора?

— Так.

— Випадково, гадаю?

Вона поглянула на мене з докором.

— Я кажу вам правду, Піку. Я домовилася з ним про зустріч у ресторанчику «Пальме-клаб». Він написав мені адресу. Розпрощавшись з нами та Норою, я з ним зустрілася там, і ми стали блукати з бару в бар, доки завіялись до того, де я придбала пістолет. О, то справжнє кубло! Спитайте у Квіна, якщо не вірите.

— Це він купив тобі пістолет?

— Ні. Він узагалі до цього непричетний, бо заснув, схилившись на стіл. Там я його і залишила — мені сказали, щоб я не турбувалась, його відвезуть додому.

— Ну, а пістолет?

— От якраз про це й мова, — вона знову зашарілась. — Квін сказав, що в тому барі збираються гангстери. Через те я й потягла його туди. А коли він закуняв, то звернулася до якогось бандитського вигляду типа. Я була в захопленні. Додому йти не збиралася, хотіла повернутися до вас, але боялась, що ви мене не пустите. — Червона як рак, Дороті стала ніяково затинатись: — Мені спало на думку, що я мушу… що ви мусите повірити в моє скрутне становище… і що тоді я не почуватимусь такою безпорадною. Словом, я спитала в того лютого вигляду бандита, чи хто він там був, чи не продасть він мені пістолета або хоча б вкаже, де можна купити. Спершу він розреготався, сприйнявши це за жарт. Та почувши мої запевняння, сказав, так само посміхаючись, мовляв, піде подивиться, а коли повернувся, то відповів, що може продати, й спитав, скільки я заплачу. Грошей у мене було обмаль, і я запропонувала йому браслета, одначе він не вважав його, певне, цінним, бо зажадав наявних грошей, тож я мусила віддати все, що мала, — дванадцять доларів, лишивши один на таксі, й отримала пістолет. Потім я прийшла до вас і збрехала, що боялася повернутися додому через Кріса. — Останні слова вона трохи не проковтнула і зітхнула з полегкістю, що все скінчилось.

— То виходить, Кріс не чіплявся до тебе?

Дороті покусала губи.

— Чіплявся, але… не такою мірою. — Вона схопила мене за руку, майже притулившись обличчям до моєї щоки. — Ви мусите мені вірити! Я б не стала так дешево брехати, якби це не було правдою!

— Правильніше було б не повірити, — заперечив я. — Дванадцять доларів —і аж надто низька ціна. А втім, облишимо поки це. Ти знала, що Мімі збирається того дня до Джулії Вулф?

— Ні. Я навіть не знала, що вона розшукує мого батька. Вони не сказали, куди йдуть.

— Вони?

— Так, Кріс вийшов разом з нею.

— О котрій годині?

Дороті наморщила чоло.

— Десь близько третьої, принаймні вже за пів на третю, бо я згадала, що спізнююсь на зустріч з Елсі Хемілтон, з якою домовилась обійти крамниці, і саме квапливо одягалась.

— Вони повернулися разом?

— Не знаю. Обоє вже були дома, коли я прийшла.

— О котрій годині?

— Десь на початку сьомої. Ніку, невже ви думаєте, що вони?.. О, тепер я пригадую її фразу, коли вона одягалась. Не знаю, що там зауважив Кріс, а вона відказала: «Коли я в неї спитаю, вона все мені викладе!» іоном французької королеви, який часом у неї з'являвся. Ви ж бо знаєте. Більше я нічого не чула. Чи може це щось означати?

— А що вона розповіла про вбивство, коли ти повернулась?

— Тільки те, що знайшла небіжчицю, як засмутилась, як з'явилась поліція і таке інше.

— Вона виглядала дуже приголомшеною?

Дороті похитала головою.

— Ні, просто збудженою. Ви ж знаєте маму. — Вона вп'ялася в мене очима і нешвидко спитала: — Невже ви вважаєте її причетною до вбивства?

— А тобі як здається?

— Я так не думала. Я підозрювала батька. — Вона помовчала і замислено додала: — Він міг убити, бо схибнутий, а вона — через примху.

— Але ні він, ні вона цього не зробили, — нагадав я. — Поліція, схоже, вже знайшла злочинця — Мореллі. Навіщо Мімі знадобився твій батько?

— Через гроші. Ми голі. Кріс все пустив на вітер. — Вона скривила губи. — Звичайно, і ми доклали руку, але він — насамперед. Мама боїться, що він її покине, якщо в неї не буде грошей.

— Звідки тобі це відомо?

— Я чула, як вони сварились.

— Гадаєш, він справді її покине?

Дороті переконано кивнула:

— Якщо вона не роздобуде грошей.

Я подивився на годинник і зазначив:

— Гаразд, продовжимо, коли ми повернемось. Так чи так, можеш у нас заночувати. Влаштовуйся і замов у ресторані вечерю в помер. Краще буде, якщо не потикатимеш звідси носа.

Вона мовчки подивилась на мене жалісливими очима. Нора поплескала її по плечу.

— Не знаю, що він надумав, Дороті, та коли вважає, що ми мусимо йти на обід, значить, бачить у цьому сенс. Він не став би…

Дороті посміхнулась і скочила на ноги.

— Я вам вірю. І не буду більше дурненькою.

Я подзвонив черговому адміністратору і попросив принести нашу пошту. Том було два листи для Нори, один для мене, кілька запізнілих різдвяних поздоровлень (одне від Ларрі Кроулі — примірник «Кишенькової блакитної книжечки номер 1534» Гельдемена-Джуліуса, під назвою якої — «Як перевірити свою сечу в домашніх умовах» — було додруковане червоним «і веселого різдва!» та ім'я Ларрі в обрамленні тернового вінчика), численні телефонограми й одна телеграма з Філадельфії:

«Нью-Йорк, готель «Номенді», Ніку Чарлзу.

Прошу Вас зв'язатися з Гербертом Маколеєм і обговорити Вашу участь у розслідуванні вбивства Вулф крп Я дав йому необхідні інструкції крп З найкращими побажаннями

Клайд Міллер Уайнент».

Я поклав телеграму в конверт, написавши, що щойно її отримав, і передав посильним до поліцейського управління у відділ карного розшуку.

10

У таксі Нора спитала:

— Ти справді почуваєш себе добре?

— Цілком.

— Чи не буде ця поїздка важкою для тебе?

— Я нормально почуваюсь. Як тобі розповідь дівчиська?

Нора завагалась:

— А ти їй знову не віриш?

— Боронь боже — принаймні доки сам не пересвідчусь.

— Ти на цьому тямишся краще, — зазначила Нора, — але мені здалося, що дівчина спробувала розповісти правду.

— Такі спроби і породжують якнайхимерніші