Читати книгу - "Знак Єдинорога"

Ці думки були куди страшніші самих вершників, хоча я не міг сказати, що поява останніх привело мене в дикий захват. Я прийшов до висновку, що пора скоріше переговорити з ким-небудь в Амбері і відправитися через Карту додому.

Порядок. Я відразу вирішив, що найкраще зв'язатися з Жераром. Він досить відвертий і нейтральний. Майже завжди чесний. І зі слів Джуліана я зрозумів, що на всі ці справи йому наплювати. Тобто він не збирається активно пручатися Еріку, не хоче піднімати шум. Але це не означає, що Жерар на його стороні. Цілком можливо, що консервативність і небажання ризикувати у старовини Жерара просто в крові. Прийнявши рішення, я поліз за Картами і мало не завив. Карт не було!

Я перерив усі кишені одежинки, яка була на мені. коли я відлітав з Тексорамі, вони були зі мною. У вчорашній колотнечі я міг легко втратити або в будь-яку секунду упустити їх. Мене гамселили з ранку до вечора і жбурляли, як попало. Та й взагалі, в цей день у мене все пропадало. Я смачно вилаявся і ткнув п'ятами під ребра коневі. Тепер доведеться швидко їхати і ще швидше думати. Для початку було б чудово потрапити в якесь цивілізоване містечко полюдніше, де примітивним вбивцям буде не так легко розвернутися…

Я мчав по схилу горба, прямуючи до однієї з доріг і посилено працював з тканиною Відображення, цього разу дуже обережно використовуючи це мистецтво. У цей момент мені найбільше хотілося остаточно розправитися зі своїми переслідувачами і скоріше виявитися в безпеці.

Світ замиготів, в останній раз підстрибнув і перетворився в Каліфорнію, яку я шукав. Я почув скрегіт і гуркіт. Мій останній штрих. Озирнувшись, я побачив, що частина скелі зірвалася і немов в уповільненій зйомці поповзла прямо на вершників. Трохи пізніше я спішився і пішки попрямував до дороги. Мій одяг була ще кращий і більш новий. Я не знав, яка стояла пору року і мене дуже цікавило, яка погода зараз в Нью-Йорку.

Незабаром з'явився автобус, якого я чекав. Я зупинив його, всівся біля вікна, покурюючи і став розглядати пейзаж. Незабаром я задрімав.

Прокинувся я лише ввечері, коли ми прибули на кінцеву зупинку. Страшно хотілося їсти, і я вирішив перекусити, а потім попрямувати на таксі в аеропорт. На свої колишні тексорамські зелененькі я взяв три «чізберги» і пару пива. Поки мене обслуговували, поки я їв, минуло хвилин двадцять. Вийшовши із закусочної, я побачив, що на стоянці стоять кілька вільних машин. Але перед тим, як сісти в машину, я вирішив зробити важливу зупинку в туалеті.

І тут, у найвідповідальніший момент, двері шести кабінок за моєю спиною відчинилися і їх мешканці накинулися на мене. Шпори на їх руках, величезні щелепи, палаючі очі — помилки бути не могло. Вони не просто догнали мене, їх одяг тепер нічим не відрізнялася від одягу будь-якої людини навколо. На щастя, один з них випередив інших. До того ж, по моїх діях раніше вони навряд чи могли здогадатися про мою силу. У мене зникли останні сумніви в тому, що вони теж мали владу над Відображеннями. Ухилившись від багнетів, дарованих йому природою, я схопив його за руки вище ліктів, підняв цього мерзотного типа над головою і пожбурив його в інших. Потім я просто розвернувся і дав дьору, висадивши при цьому двері туалету. Я навіть ширінку не застебнув до тих пір, поки не влетів у таксі і не наказав шоферові мчати так, щоб у нього гума задимілася.

Все, з мене досить. Мені потрібно було не просто опинитися в безпеці. Я хотів знайти Колоду Карт і розповісти про цих хлопців комусь із сімейства. Якщо це люди Еріка, то про це повинні дізнатися інші, якщо ж ні, то й Еріку треба про них розповісти. Раз вони можуть без труднощів переміщатися по Відображеннях, то можливо, це вміють і інші? Звідки б вони не взялися, але в один прекрасний день звідти могла виникнути загроза і для самого Амбера. А раптом… ні, просто так уявімо собі, що ніхто з домашніх не пов'язаний з ними. Що якщо батько і Бранд стали жертвами ворога, про якого ми і не підозрюємо? Тоді затівалося щось велике і небезпечне для нас, і я опинився в самій середині подій. У такому випадку у них є всі підстави полювати за мною. Я їм конче потрібен. У мене розігралася уява. Може вони заготовили для мене якусь пастку? Може ті, кого я бачив, тут не одні?

Я приборкав свої емоції. Не поспішай, сказав я собі, будемо діяти по обставинах. Більше нам нічого не залишається. Відділимо почуття від думок, принаймні, спробуємо це зробити. Це — Відображення сестриці Флори. Вона живе на іншому краю континенту, у місці, яке називається Вестчестер. Дістатися до телефону, довідатися номер і подзвонити їй. Сказати, що справа не терпить зволікань, і попросити притулку. Вона не зможе відмовити, хоча й на нюх мене не переносить. Потім — в літак і скоріше до неї. По дорозі можеш думати скільки хочеш, а зараз — спокійніше, спокійніше.

Я подзвонив з аеропорту, але трубку підняв ти, Корвін. Ця зміна пустила за вітром всі мої рівняння — щоб ти ні з того ні з сього появився саме в цьому місці, в цей час, під час такої заварухи! Коли ти запропонував мені захист, я обома руками вхопився за твою пропозицію, і не тільки тому, що захист мені зовсім не завадив би. Можливо, я і сам би справився з тою шісткою. Справа була не в цьому. Я вирішив, що це твої люди! Я уявив, що весь цей час ти чекав свого часу. Тепер, подумав я, ти готовий. Це пояснює все. Ти упорався з Брандом, а тепер з допомогою своїх маріонеток збираєшся повернутися і зловити Еріка на місці злочину. Я хотів бути на твоєму боці, тому що ненавидів Еріка, так як знав, як ретельно ти все підготовлюєш. Зазвичай ти добиваєшся того, чого хочеш. Щоб перевірити твою реакцію, я ввернув, що мене переслідують якісь типи з Відображення. Правда ти нічого не сказав, але що це доводило? Я вирішив, що або ти був обережним, або не знаєш, де я був. Можливість того, що я лізу прямо в пастку, я теж враховував, але у мене і так був клопоту повна голова, та і не настільки я важливий птах, щоб тобі знадобилося позбуватися від мене. Особливо, якщо я запропоную