Читати книгу - "Том 9"

чорні штани,— Диб, диб на село,

А в Гантосі чорні гочі,— Кив, морг на його.

38

Ой то мені догодило,

Що прядиво не вродило,— Не вкурюся, не впилюся І пороху не нап’юся.

39

Чи ти бачив, чп ти чув,

А хто в мене вночі був? Були в мене уночі Хорошії паничі.

40

Катерина винна,

Що перина зимна?

Яку мати дала,

Таку доня брала.

Коло гаю походжаю,

Коло ліщиноньки,

Чи хто бачив, чи не бачив Мої дівчиноньки.

Чи хто бачив, чи не бачив, Нічого питати,

Сідай, сідай на коника Та й поїдь шукати.

Що вже ходив, то вже ходив, То вже доходився,

Коли б мені кінь вороний,

То б я оженився.

Коли б мені кінь вороний,

Я сідельце маю,

Поїхав би на Вкраїну,

Там дівчину знаю.

Одну маю на Вкраїні,

Другу на Волині,

Розкраяли мені серце На дві половині.

Котру ж бо я вірне люблю,

Не скажу нікому,

Бо то люди порозносять,

Як вітер солому.

42

Ой шуміла ліщинойка,

Як я пізно їхав,

Ой плакала дівчинойка,

Що я не заїхав.

Ой не шуми, ліщинойко,

В зеленому гаю,

Не плач, не плач, дівчинойко, Я ж тебе кохаю.

43

Погоріли болота,

Зосталися купи,

Женітеся, парубойки,

Аби не рекрути. Женітеся, парубойки, Слава богу буде,

Беріть сестри за жінки, Густіша кров буде.

44

Широкії шаровари Сліди замітають,

Три таляри у кишені,

І ті заважають.

Один таляр на танець, Другий на горілку,

А за третій куплю меду, Пошаную дівку.

45

— Ой на горі, на горі Криничейку рублять.

Ой щось мене, моя мати, Дівчата не люблять.

— Ой напийся, синочку,

З криниці водиці,

Ой то будуть любити Дівки й молодиці.

46

А вже в мене ребер нема, Головка побита,

Унадився до дівчини,

Як веприк до жита.

47

Ой ти, тату, рубай дрова, Я буду ліщину,

Ой ти, тату, люби маму,

Я буду дівчину.

Ой ти, тату, рубай дрова, А я ліщинойку,

Ой ти, тату, люби маму, А я дівчинойку.

Тобі, тату, дивитися — Сіяти, горати,

Мені, тату, дивитися, Кого мені брати.

Тобі, тату, дивитися,

Де горана нивка,

Мені, тату, дивитися,

А де чорнобривка.

1

Та й наша пані не пишна,

До своїх женчиків та й вийшла Із білейкими ручками, (bis)

Із пшеничними пирожками, (bis) Із ясненькими свічками, (bis)

Із маленькими дітками,

Із чорнейкими точками.

ІПла наша пані через двір,

На ній суконька в дев’ять піл. Стала суконька сяніти,

Стала діброва горіти,

Стали дівоньки гасити. Склянками водицю носити.

— Гасіте, дівоньки, гасіте, Склянками водицю носіте.

2

Весело панові, весело,

Що ми й віночок несемо,

Ой а ще буде веселій,

Як положимо на столі. Застилайте столи обруси, Щоб наш віночок не струсив, Бо як наш віночок іструсіпь, Все подвір’я іскрасить.

Не жалуйте, пане, жеребця, їдьте по горілку для женця.

Леся Українка і Ольга Кобплянська. Фото 1901

Варвара Йосипівна Дмитрук, від якої Леся Українка записувала пісні. Фото. 1953

з

— Гочиняй, панойку, ворота, Несемо віночок з золота,

Ой не з золота — із жита,

Суди вам. боже пожити.

Ой здоров, панойку, поживай,

ІІа той рік ще й більше насівай.

— Здорові, женчики, гуляли,

Щоб на те літечко дождали.

— Дзінькуємо пану за привіт,

Щоб ви-те були зо сто літ,

Що до нас хороше привітав,

Ой як сам господь з неба приказав.

4

Одчиняй, панойку, кватиру, Подивітеся на ниву,

Кілько в небі зорочок,

Тілько на полі копочок;

На небі зорочок не злічити,

На полі копочок не звозити.

Ой наш панойко рано встав,

Багато женчиків назбирав,

Вижали житечко в троє стай.

Ой чужії пани ліниві,

Бо стоїть житечко на ниві.

Йа чужії пани — недбайло,

То захопить житечко Михайло. Дожинали житечка з зорою, Поживай, панойку, з жоною,

Ой із зорою, з зірками,

Поживай, панойку, з дітками.

5

Бо наш панойку коханий,

Под ним коничок Й убраний,

П убрали його дівочкп У золотії квіточки.

То й він по полю виїжджає,

До двору женчики збирає:

— До двору, женчики, до двору,

Годі вже гуляти по полю.

— Ой ми, паночку, не гуляли,

Густе житечко зжинали, (bis) Дівочкам на віночок давали.

У чистому полі садочок,

Плели дівочки віночок,

Плівши віночок, заснули,

Приїхав панич,— не чули.

На воронім 10 конику вигукнув,

Три червінчики й викинув:

— Нате вам, дівойки, за вінок,

А вам, молодиці, на танок,

Ой ви-те, дівойки, співайте,

Ви-те, молодиці, гуляйте.

(З

Ой ясно, ясно, де ясний місяць сходить,

А ще там ясній, де наш панойко ходить. Ой наш панойко коло женчиків ходить,

В своїх ручейках золотий кубок носить, Своїх женчиків на горілойку просить:

— Пийте, женчики, йа горілойку цюю,

А я ввечері другої наготую.

Пийте, женчики, йа горілойку пийте,

Ой оно моїх кубочків не побийте.

Мої й кубочки срібнії й золотії,

Мої й женчики хороші й молодії.

Ой ясно, ясно, де ясна зірка сходить,

Ой а ще ясній, де наша пані ходить, і т. д.

7

Ой наш господар бардзо рад,

Що на полі є виноград,

То не виноград,— то женці Йа все дівойки-молодці,

Хорошая дівойка у вінці.

Котився віночок по полю, Просився женчиків в стодолю:

— Візьміте з собою,

Ой занесіте в стодолю, (bis) Положіте мене в сторону,

Нехай я в стодолі погощу,

Поки знов на ниву прилечу. Нехай я спочину годину,

Бо я зараз вийду на ниву.

Вже я на полі набувся,

Буйпого вітройку начувся, Дрібного дощику напився,

На хороші женчики надивився.

9

Маяло житечко, маяло,

Поки па полі стояло,

Як буде житечко в стодолі,

Вже не буде маяти на полі.

Йа тепер житечко у копі,

Нам горілойка на столі.

Нам горілойка немила,—

Широка нивойка втомила.

Ой заріж, панойку, качура,

Щоб була женчикам вечера.

Ой заріж, панойку, гиндика,

Щоб була женчикам музика.

Я вашой вечері не хочу,

Найміте нам музики охочі, Найміте нам музики з Олики, Найміте нам цимбали з Варшави, Щоб ми, молодейкі, гуляли.

10

Йдіте, дівойки, в долину По червоную калину,

Наламаємо квіточок Та й обтичемо віночок.

Йдіте, дівойки, до рядка,

Котора здатна до вінка.

Котора не здатна под вінок,

То ту викиньте за рядок.

Ой а ти, паничу, уважай,

На которую