Читати книгу - "Пес Баскервілів"

ваше життя або ваш розум, ви повинні триматися далеко від болота..

Тільки слова цінне і болота були написані чорнилом.

— Тепер, — сказав Генрі Баскервіль, — ви, може скажете мені пане Голмз, що це значить і який біс так цікавиться моїми справами?

— Що ви про це думаєте, пане Мортімер? Ви мусите припустити, що в цьому вже, в усякому разі, немає нічого надприродного.

— Звичайно. Але цей лист можна було одержати від людини, що певна в надприродності цієї справи.

— Якої справи? — прикро спитав сер Генрі. — Мені здасться, що ви знаєте про мої власні справи далеко більше ніж я.

— Ми поділимося з вами всіма нашими відомостями раніше, ніж ви вийдете з цієї кімнати, сер Генрі. Ручуся вам, за це, — сказав Шерлок Голмз. — А поки що, з вашого дозволу, ми обмежимося цим дуже цікавим документом, який, десь, певно, складено і здано на пошту учора ввечері. Чи немає у вас учорашнього Таймс, Ватсоне?

— Ось тут, в кутку.

— Чи можу я вас попрохати розгорнути сторінку з передовими статтями?

Він швидко пробіг очима шпальти газети і сказав:

— От стаття про вільну торгівлю. Дозвольте вам прочитати вступ з неї:

Коли вам зроблять похвалу, ви гадатимете, що охоронним тарифом повинні бути заохочені ваша торгівля і ваше ремесло; але розум каже, що від такого законодавства добрий лад країни далеко не полишиться: наш імпорт буде менш сильним і життя на острові в його загальних умовах буде триматися на низькому рівні.

— Що ви думаєте про це, Ватсоне? — вигукнув радісно Голмз, потираючи задоволено руки. — Чи не вважаєте ви, що тут висловлено чудову ідею?

Лікар Мортімер подивився на Голмза з виразом професійного інтересу, а сер Генрі Баскервіль непорозуміло поглянув на нього своїми чорними очима і сказав:

— Я трохи розуміюся на тарифах і такому іншому, але мені здається, що ми віддалились від пояснення цього листа.

— Навпаки, сер Генрі, ми йдемо найгарячішими слідами. Ватсон більш за вас знайомий з моєю методою, але я побоююсь, що й він не цілком зрозумів значення цієї сентенції.

— Признаюсь, я не розумію, яке воно має відношення до листа.

— А тим часом, любий мій Ватсоне, між ними є щільний зв’язок: одно взято з іншого. Коли, вам, від, ваше, розум, далеко, життя, триматися. Бачите ви тепер, звідки ці слова взято?

— Отаке! Ви маєте рацію! Ну, хіба ж це не чудово? — вигукнув сер Генрі.

— Справді, пане Голмз, це перебільшує все, що я міг уявити, — промовив лікар Мортімер, дивлячись здивовано на мого приятеля. — Я міг би догадатися, що слова взято з газети, але сказати з якої, і додати, що їх узято з передової статті, — справді дивно. Як ви до цього додумались?

— Я вважаю, лікарю, що ви відрізните череп негра від черепа ескімоса?

— Звичайно.

— Але яким чином?

— Тому що це моя спеціальність. Різниця впадає в очі. Надочна опуклість, кут обличчя, вигин щелепів …

— Ну, а це моя спеціальність, і різниця теж впадає в очі. На мій погляд, між розбитим на шпони шрифтом боргесом, яким друкуються статті Таймз і неохайним збитим шрифтом дешевої вечірньої газетки така ж сама різниця, як і між вашим негром та ескімосом. Пізнавання шрифтів — одно з найелементарніших знань експерта в справі злочинів, хоч признаюсь, що коли я ше був молодий, я змішав Лідз Меркурій з Морнинґ Нуз, щільний кеґел дев ять на пунктових шпонах з вузьким корпусом без шпон. Але передову статтю Таймз дуже легко відрізнити, і ці слова не могли бути взяті більш ні звідкіль. А що це зроблено вчора, то ймовірність скаже за те, що слова вирізано з учорашньої газети.

— Оскільки мені удається стежити за вашими думками, пане Голмз, — сказав сер Генрі Баскервіль, — хтось вирізав цього листа ножицями.

— Ножицями для нігтів, — додав Гомс. — Видно, що ножиці були дуже короткі, бо слово триматися вирізано за два рази.

— Це так. Отже, хтось вирізав листа короткими ножицями і наклеїв їх клейстером …

— Клеєм, — поправив Голмз.

— Клеєм на папері. Але мені хочеться знати — чому слова цінні та болото написано чорнилом?

— Тому, що не знайшли їх в газеті. Решта слів дуже прості, і їх можна знайти в першому — ліпшому числі газети, але цінне та болото менш звичайні.

— Так, звичайно: це цілком зрозуміло. Чи не довідались ви ще про будь — що з цього листа, пане Голмз?

- Є одна або дві вказівки, а тим часом той, хто писав, ужив усіх заходів, щоб заховати сліди. Ви помітили, що адресу надруковано нерівними літерами? Але Таймз така газета, яку зрідка можна знайти в будь — чиїх руках, крім освічених людей. А тому ми мусимо визнати, що листа склала освічена людина, яка бажала, щоб її визнали за неосвічену. І її намагання сховати свій почерк, наводить на думку, що цей почерк вам знайомий або може стати знайомим. Ще помітьте, що слова не наклеєно ретельно в одну лінію, що деякі далеко вище наклеєні за інші. Слово життя, приміром, зовсім не на своєму місці. Це свідчить, можливо, про недбалість, а можливо, про хвилювання та поспішність з боку складача. Я схильний пристати на другу думку, бо раз справа була така важлива, то не можна думати, що складач листа був такий недбалий. А коли він поспішав, то тут постає цікаве питання — чого він поспішав, бо всякий лист, кинутий у поштову скриньку до сьогоднішнього ранку, дійшов би до сер Генрі раніш, ніж він вийде з готелю. Чи не побоювався складач письма, що йому перешкодять, і хто саме?

— Тут уже ми входимо в царину догадок, — сказав лікар Мортімер.

— Певніше мовити, — в царину, у якій ми зважуємо можливості і вибираємо найімовірнішу з них. Це — наукове застосування уяви, але ми не завжди