Читати книгу - "Серце Змії через 200 років"

візок. Айра влаштувалася поряд з ним. Фрой ґалантно підсадив Стрілу, піднявши її за опуклі краї тіла (октиянка виявилася легкою, біля 25 кілоґрамів ваги), і вліз на візок слідом за нею. 6. ДВА КАПІТАНИ ДІЛЯТЬСЯ ДУМКАМИ

Тим часом, на висоті 400 кілометрів, де знаходилися обидва зорельоти, відбувалося наступне. Півтори годин Нґен курсував на шатлі між кораблями, внаслідок чого п’ять октів, тобто всі, окрім капітана й десантників, зробили візити на «Ліґерон», покрутилися там і познімали відео на пам’ять.

Останнім на екскурсію прибув октиянський капітан і делікатно висловив бажання побути на «Ліґероні» подовше, щоб обговорити різні речі зі своїм террянським колеґою. Гольм тут же оцінив цю ідею й відповів довгим, майже поетичним запрошенням, що виражало всі мислимі відтінки дружелюбності й зацікавленості.

Таким чином, коли Нґен і Рамі відправилися з екскурсією у відповідь на октиянський корабель, на «Ліґероні» залишилися лише два капітани…

— Лихо з цією молоддю, — бурчав Гольм, відсьорбуючи холодну каву з корицею, — поводяться, як на пікніку.

— Молодь — завжди молодь, — філософськи відповідав Шаман (таке було прізвисько октиянського капітана), — я на дозвіллі прочитав одну книжку про погані звичаї молоді, а потім подивився, коли вона написана. Знаєш коли?

— Років триста тому, — припустив Гольм.

— Ні, Бос. Кілька тисячоліть тому. Мабуть, у всіх розумних істот так заведено, що люди похилого віку бурчать. Може, це наша головна соціальна роль.

— Поки що наша соціальна роль — стояти зайві вахти, поки молодь пустує, — зауважив Гольм, — ось у тебе, Шаман, скільки вахт було підряд?

— Чотири, — признався октиянин, роблячи ковток синього, пахнучого каніфоллю напою, балон якого він передбачливо притягнув зі свого корабля.

— От і в мене йде четверта… Тобі не дискомфортно від надлишку кисню?

— Ні. 17 відсотків і 20 — не така велика різниця. Але я б не відмовився від деякого збільшення концентрації водяної пари й вуглекислого ґазу. Якщо тобі це не шкідливо.

— Нема проблем, колеґо, — відгукнувся Гольм, торкаючись сенсорної панелі, — зараз, я сподіваюся, тобі буде комфортніше.

Через пару хвилин у рубці встановився клімат амазонської сельви.

— Дякую, — сказав октиянський капітан, і по його черевцю пробігли звивисті лілові хвилі, — так набагато затишніше. На мій погляд, у молоді є цінна властивість: спілкуватися відкрито й безпосередньо. Ми філософствуємо, а вони, навіть не замислюючись, створюють емоційну основу майбутньої співпраці.

— Атож, не замислюючись! — вигукнув Гольм, з силою плеснувши долонею по пульту, — Якого біса вони розкрили шоломи без дозволу?

— Думаю, немає небезпеки, — зауважив Шаман, — тести показують, що середовище хімічно й біолоґічно неаґресивне для вас і для нас.

— За хартією, на такі речі потрібно санкцію капітана, — заперечив террянин, — за вашою хартією теж, якщо я правильно пам’ятаю.

— Так, — погодився окт, — але молодь погано вміє дотримуватися інструкцій.

Пискнув датчик увімкнення голосового зв’язку, потім пролунав голос Айри:

— Бос, доповідаю, тест придатності середовища підтверджений. Тут можна дихати. Непогане повітря, тільки пахне дивно. Мабуть, місцевими водоростями.

Капітан зітхнув:

— Вуха надрати вам обом треба. Наступного разу, перш ніж робити такі досліди, запитуйте дозволу, зрозуміло?

— Так, Бос. Але ж усе нормально.

— А якби виявилося ненормально? Чим ви там думаєте?! Якщо вам свою голову не жаль, пожалійте хоча б мої нерви. Сто разів вам це говорив!

— Ми більше не будемо, — жалібно сказала дівчина.

— Сподіваюся. Гаразд, Оса, ви молодці. Але хартії потрібно дотримуватися. І майте на увазі: якщо я мовчу, це не означає, що я не бачу ваших витівок. Загалом, поакуратніше там.

— Ясно, Бос. Ми працюватимемо над цим.

Шаман дочекався, поки террянин покладе мікрофон, і обережно зауважив.

— Колеґо, я читав в одному трактаті з психолоґії, що надмірна опіка не сприяє зібраності, а навпаки. Співробітникам здається, що раз начальство спостерігає, то воно витягне їх з будь-якої ситуації. А в експедиції їм краще розраховувати тільки на себе.

— Знаю, — коротко відповів Гольм і демонстративно відвернувся від монітора зв’язку, — так правильно?

Октиянський капітан розсунув у боки очні стеблинки, а потім зсунув назад.

— Так. Вважаю, що правильно.

— І поговоримо про щось інше?

— Із задоволенням, — сказав Шаман.

— Можу я поставити кілька запитань по вашій астронавтиці? Зокрема — про серійні кораблі. Адже твій корабель — це серійна модель?

— Так. І вже стара. Цій серії біля… — окт ненадовго замислився, — …близько 4 ваших років. Зараз іде ширококорпусна серія з поліпшеним розташуванням вантажних терміналів. У нас величезна проблема з транспортним обслуговуванням колоній.

Гольм розуміюче кивнув.

— Нас це ще чекає. Футуролоґи кажуть, років через 15–20. А як ви орґанізовуєте серійне виробництво таких великих кораблів? Я маю на увазі, матеріали, запуски.

— Це якраз просто. Беремо звичайний планетоїд, що обертається по сильно витягнутій орбіті… — Шаман схопив цукорницю, потім пересунув на середину столу кавову чашку і обвів її акуратним еліпсом з цукрового піску, — …якщо в цій точці траєкторії засіяти його реплікантними нанороботами відповідного типу, то…

…До моменту повернення Рамі і Нґена, стіл у рубці виглядав так, немов на нього вивалили вміст сміттєвого кошику і задекорували усіма приправами, які були в корабельному буфеті. Важко було повірити, що це неподобство може штовхнути технолоґію Терри на чверть століття вперед, хоча саме так справа і йшла.

7. СТРІЛЬБА ПОВЗ РУХЛИВІ МІШЕНІ

Поки два капітани захоплено спілкувалися, експедиція закінчила перший етап бурхливої дослідницької діяльності. Кузов візка наполовину заповнився контейнерами зі зразками місцевої природи, а учасники вимазалися від ніг до голови усіма видами місцевої твані. Коли була досягнута остання ґеоґрафічна точка маршруту, усі дружно вирішили, що ось тепер-то самий час трішечки підкріпитися.

Екстремальна четвірка розташувалася на плоскій вершині ніздрюватого язика