Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Глава 8

Добре, що він перейнявся взяти цього воїна з собою. Ван багато речей зміг пояснити, що не піддавалися логічним висновкам сяйвого вельможі. В іншому світі принц не міг диктувати свої правила, тому доводилося слідувати місцевим. Він швидко пристосувався все зустрічати з притаманною йому розсудливістю та спокоєм, і лише опісля діяти.

Лише одне позбавляло його душевної рівноваги його жінка. Дракон навіть думки не припустив, що вона може втекти від нього назавжди. У своєму житті він ще жодного разу не спасував перед жодними труднощами, пройшовши стільки війн і битв. І тільки вона спромоглася порушити його спокій.

Серце щоразу відгукувалося болем від усвідомлення того, що вона вирішила його забути. Раз і назавжди викреслити зі свого життя. Це було тяжке покарання для блискучого принца, який завжди сам з легкістю розлучався з представницями прекрасної статі, і ніколи більше не згадував кинутих їм жінок.

Тепер становище змінилося до протилежного. Дракон, скріпивши зубами, терпів її холодність і байдужість.

Зовні він зберігав спокій, одного лише не міг зрозуміти, чому не можна вбити людину, яка робила замах на її честь. Якби не властива йому витримка і холоднокровність, принц давно б уже пронизав мечем цього невігласа, що так вільно торкався до неї.

Той вискочка має бути вдячний братові його коханій, що лишився живий.

Принц вперше вчинив не так, як диктував йому кодекс честі, дарувавши життя нікчемному чоловічку, що прийшов до його коханої. І те, що він лише трохи підправив тому думки, стало для того благом.

Як йому хотілося гарненько струсити цю вперту жінку, що так необачно його забула.

Одне дарувало надію, тепер він міг чути її думки. Еліксир дарував знання того світу, де його пили. Нехай сенс багатьох слів залишався йому незрозумілим, але він вловив загальне захоплення його зовнішністю. Вона раз у раз поглядала на нього з-під вій, оцінюючи, наче племінного жеребця. Принц і це стерпів, був радий хоч і такому вияву інтересу до своєї персони. Асгард був твердо впевнений, що вона обов'язково його згадає, він неодмінно розбудить у ній забуте.

Їх зв'язок він уловлював у русі її тіла, по прискореному диханню, коли він підходив до неї близько, по киданих крадькома поглядах. Нехай розум її не пам'ятає принца, але серце не могло забути і воно б'ється так само з його серцем у такт.

Коли вона зникла в порталі, Дракон несподівано відчув, що втратив щось більше, ніж жінку. Він втратив частку своєї душі, без якої життя втрачало сенс. Бої, інтриги, протистояння, перемоги та поразки - все, без чого він раніше не уявляв свого життя, стало порожнім і непотрібним.

Як тільки він зрозумів, що єдиним його бажанням стало повернути свою кохану, одразу подався до палацу.

Ризикувати по полях у пошуках стихійного входу в інший світ – це не його шлях.

Принц поскакав прямісінько до храму до Видячих. Навіть, якби йому довелося вбити половину з них, ті, хто залишився живими, відкрили б для нього портал. Тільки на нього чекав сюрприз. Ті люди похилого віку, яких він знав з дитинства, давно покинули це місце і пішли в гори. На той момент це здалося йому дивним, але принц не надав всьому значення, мало що могло спасти на думку цим дивакуватим провидцям.

На його радість, сам настоятель зголосився відкрити портал в інший світ. І його високість не замислюючись, скористався б ним, та тільки надто все виходило просто. Скріпивши договір і розпрощавшись із настоятелем, хоч час і поспішав, Дракон звернув до гор.

Те, що він там дізнався, змусило принца побачити багато речей по-іншому.

Наступним кроком він вивчив усе, що міг знати про його жінку лікар, благо той уже перебував під вартою, і його високості не потрібно дозволу, щоб покопатися в мізках цілителя. Багато його здогадів підтвердилися, залишився лише жаль, що не зробив цього раніше.

По дорозі назад він згадав, що дівчина була надто добра до одного з воїнів, стверджуючи, що знає хлопця з дитинства. Хижо посміхнувшись, Дракон направив коня до казарм.

- Розповідай! - наказав принц, приставивши меч до горла Вана.

- Що розповідати? - перепитав про всяк випадок Ванька, злегка відсуваючи від себе гостре лезо.

- Все! - крижаним тоном додав Асгард, щось у його тоні підказало любителю пригод, що жарти скінчилися, і йому не залишилося нічого іншого, як викласти всю правду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍