Читати книгу - "Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Дозвольте з вами станцювати - я спочатку подивилася на руку, потім підняла очі на його усмішку, тоді на очі. Які ж вони гарні.
- Чому б і ні. - я відразу поклала свою долоню в його, другу йому на плече. Свою він ніжно поклав мені на талію, від його дотиків було дуже приємно.
- Чому не хотіли йти? - невимушено запитав чоловік.
- Не дуже люблю такі заходи. Велике скупчення людей. - пожала плечима я. Він трохи сильніше стиснув мою долоню. Я весь цей час, всіма силами намагалася запобігати зорового контакту. Мені було дуже комфортно в компанії цього чоловіка, і це мене лякало.
- Ви дуже красива. - я відразу поглянула йому в очі. Він був спокійний.
- Дякую - трохи засоромившись відповіла. Ні, з самооцінкою в мене все чудово, я люблю себе. Але отримувати компліменти саме від цього чоловіка, мені було мега приємно. Але потім я згадала про Олену.
- А Олена, що не прийшла? - мій настрій відразу змінився в негативну сторону.
- Не знаю, до чого вона тут? - чоловік або й справді не розумів, або добре грав.
- Ну ви їй явно подобаєтесь. - я старалася ніяк не показувати зміни свого настрою.
- В мене в офісі діє заборона. - все тим же спокійним тоном промовив. І де ти береш такі нерви?
- Цікаве правило. Навмисно таке створили?
- До чого ви клоните?
-Ні до чого, просто запитання. - звісно, що просто запитання. І коли музика вже почала закінчуватися.
- Не навмисно, просто так легше працювати - сказав, відпустив, розвернувся та пішов.
- Ти шо з босом танцювала? - до мене підбігла Маша.
-А? що? а, так. - я все ще була в ступор, але бистро відійшла. - хто він?
-хто? а, той? - вона махнула головою в сторону чоловіка, з яким щойно танцювала. - Якись бізнесмен, теж приїхав сюди з своєю фірмою.
- Цікаво, і скільки йому? - продовжувала допитуватися я.
- 30 - сказала та і глибоко зітхнула.
- А тобі?
- 22
-Нууу, не така вже і велика різниця. - якщо не рахувати 8 років, то взагалі супер.
- А тобі?
- Теж.
- Він мені сподобався - казала Маша, все ще дивлячись на того чоловіка, такими очима..
- Справді? тоді в чому проблема? познайомся. - відразу запропонувала я дівчині. Невже я побачу як створюється сім'я? - він тут на довго?
- Два місяці. - вона дивилася на мене, очима повними надії. Ніби й справді хотіла це зробити, але не наважувалася.. до моїх слів.
- Давно приїхав?
- Тиждень назад.
- Чудово. Як його звати?
- Марат.
- Гарне ім'я. - Мирослав краще. Так, щось не то.
- Так в тому і справа. Катю, він мені шалено подобається. - вона дивилася на мене благаючи очима, кажучи, щоб я щось придумал.
- Ну в нас ще є час. Зможемо щось придумати.
- Дякую тобі, ти найкраща. - вона швидко мене обійняла.
- Я ще нічого не зробили - сміючись сказала я.
- Все одно - а далі пішов допит. - ти танцювала з Мирославом Антоновичом
- Оййй, не починай. - відразу зрозуміло, що починається щось не чисте.
- Про що ви говорили? - хижо усміхаючись, сказала та.
- Та ні про що такого. Спитав чому я не хотіла сюди іти, тай все.
- Та нуу, пісня була довша, це не може бути все. - не заспокоюючись розпитувала Маша.
- Машо я тобі більше нічого казати не буду.
- Ну, чомууу? - у відповідь я тільки засміялася.
- Секрет.
- Ти що в нього закохалася?
- Що? ні, не вигадуй дурниць.
- Тааак, в тебе все на лиці написано.
- Що написано? - ззаду до нас підкралася Олена.
- Не твоє діло, Олено, іди куди йшла. - відразу програла її Маша.
- Ой, не дуже то й потрібно.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочеш я буду твоєю?, Мері Рейн», після закриття браузера.