Читати книгу - "У полоні Еміратів, Zhelizna"

- Де зараз ця пані Латіфа? 

- Господар її вигнав. Вони з донькою поїхали з цього дому. Щоправда, пан милостивий і допомагає своїй єдиній донечці, яку любить всім серцем - ну хоч доньку пожалів, можливо у нього не таке погане серце?

Хоча… хороша людина не купує юних дівчат. 

- А хто зараз живе в цьому домі? 

- Тільки пан Аль-Біші та прислуга. Час від час на порозі може з'явитися пан Халім. Це молодший брат вашого чоловіка, який через роботу більшість часу проживає в США. 

- Зрозуміла.

- Але це тепер ваш дім, пані. Ви наша нова господиня і ми раді будемо вам допомогти з будь-чим.

- А якщо я попрошу допомогти мені втекти? - слова сказані необдумано. Я бачу як очі Маліки збільшуються, коли вона розуміє зміст сказаного - ця скриня з коштовностями буде вашою. Також я спробую вам заплатити, якщо ви погодитися мені допомогти. 

- Пані, що ви таке кажете? Побійтеся Аллаха! - Маліка підривається з ліжка і відходить від мене на два кроки - Якщо пан Аль-Біші почує щось подібне, то буде лихо. 

- Що може бути гірше, ніж те, що мене купили у торговців людьми, як якусь іграшку? Що може бути гірше, ніж лягти під 58 річного чоловіка, якого я не бачила жодного разу? У мене забрали документи, накачали транквілізаторами і привезли до цього дому. 

- Забудьте все, що з вами трапилося до цього моменту. Забудьте своє минуле і те, що з ним пов’язано. Бо це ваше нове життя, яке ви маєте усвідомити, пані - я негативно хитаю головою. 

- Ви навіть не можете уявити, що я пережила. 

- Ні, це ви не можете уявити, що вас чекає, якщо ви озвучите подібне вашому чоловікові - по емоціях Маліки я бачила, що вона занепокоєна моїм станом - Пані, благаю вас, послухайте мене уважно. Я не маю права вам казати подібні слова, але… Зрада пані Латіфи сильно вдарила по его пана Аль-Біші. Останні місяці він дуже дратівливий і емоційно нестабільний. Коли він у гніві, то не контролює себе, а ми завжди не можемо бути поруч, щоб допомогти - це вона зараз натякає на те, що мене можуть чекати побої та приниження? 

- І що ви мені пропонуєте? Чекати його сьогодні у спальні з посмішкою і словами: “Яка я щаслива, що ви мій чоловік”?

- Так, саме так. 

- Але…

- Ніяких “але”. Якщо ви говорили правду про своє викрадення, то маєте розуміти хто ваш чоловік. Будьте мудрою і тоді ваше життя не стане пеклом. 

- Маліка, чому ви мені допомогли? Ви могли промовчати або розповісти пану про мою істерику.

- Тому що ви надто юна, пані. Я вас попрошу тільки одне: усвідомте те куди ви потрапили. Назад дороги немає. Якщо ви хочете вижити в цьому домі, то маєте навчитися мовчати. 

Це була остання настанова, яку я почула у цей вечір. 

***

Усвідомлення… мій мозок відмовляється здійснювати цей процес. 

Я у пастці, у золотій клітці, з якої немає виходу. 

Сьогодні моя перша шлюбна ніч з чоловіком, який старший від мене на 36 років. Він купив мене, як іграшку і тепер я маю йому догоджати. 

Мені сказали, що якщо я хочу вижити у цьому домі, то мушу мовчати. Але я жива людина, яка має свої емоції та переживання. 

Коштовності у скрині залишаються незайманими. Мені байдуже на дорогі подарунки, адже цей чоловік ними так просто не відкупиться. Я ніколи не пробачу його за те, що він зі мною зробив. 

Чекати неминучого було нестерпно. Я не могла знайти собі місця у цих чотирьох стінах, а тому намотувала кола по кімнаті. Мені жахливо хотілося зірвати з себе цю кляту весільну сукню і змити грим, що слугував макіяжем.

Я так втомилася.

Щоб хоч якось себе опанувати, я вирішила вийти на балкон, який був при моїй кімнаті. Спека нарешті трохи спала, адже на вулиці стояв глибокий вечір. 

Вуличне повітря приємно вдарило обличчя і я на мить заплющила очі. У голові винирнули спогади того, як ми з Артемом гуляли в парку теплим літнім вечором і насолоджувалися тихим співом пташок. Тоді я сказала братику про свій від'їзд. Як же він гірко плакав і благав не залишати його. Та тільки він не розумів, що я це роблю для нього. 

Очі повільно розплющуються, а разом з цим по щоках знову течуть сльози. Щоб хоч трохи спинити їх і не зіпсувати макіяж, я задираю голову до неба та роблю те, що немає ніякого сенсу. 

- Боже милостивий, якщо ти є, якщо чуєш мене… благаю, допоможи мені. Допоможи прокинутися від цього жахіття та повернутися додому. Більшого мені і не треба. 

А у відповідь тиша… 

P.S. Графік виходу розділів: ми дійши до цікавих подій, які у кожному розділі ставатимуть динамічнішими. Розділи будуть виходити стабільно через день приблизно о 12:00, вчора я дописала епілог і тепер займаюся редагуванням. Наступний буде у середу). Щиро сподіваюся, що Ви будете очікувати