Читати книгу - "Нескорена імператриця. Протистояння, Аманді Хоуп"

Глава 9

Нарешті, зрозумівши, що вона привертає забагато уваги, наперсниця відпустила дівчину.

- Ідіть! Я велю слугам нагородити вас! Ви чудово співали! - вимовила вона на одному диханні.

І, повернувши обличчю непроникний вираз, сіла знову, щоб дивитися наступну п'єсу.

Виступи, що залишилися, тяглися для наложниці нестерпно довго. Її ніби катували весь цей час.

Насилу дочекавшись закінчення, Агата Лобу швидко попрощалася з усіма і пішла до себе.

Герцог Лабонт здивовано дивився їй услід. Тітонька стала болісною, наче привида побачила.

Через свої молоді роки Його Світлість не міг знати історії улюбленої наложниці імператора.

І з тих, хто міг її розповісти, нікого в палаці не залишилося. Багатьох прибрав сам імператор, щоб ніщо не могло нагадати його наперсниці про колишню любов.

Вистави закінчилися надвечір. Глядачі потихеньку розходилися. Ліннея, залишившись на самоті, теж вирушила на вихід.

- Пані Белтрам! - зупинив її третій принц. Це було так несподівано, що дівчина не відразу зрозуміла, хто її покликав.

- Як вам сьогоднішні вистави? - довідався принц Гордор Крегаст світським тоном.

«Що йому потрібно? - у Ліни вся шкіра вкрилася мурашками при наближенні цієї людини. - Він же передав мене на піклування герцогу? Навіщо ця ввічливість?»

- Дякую за турботу, Ваша Високість! – її відповідь була, як завжди бездоганна. – Я приємно провела час! Актори були на висоті! Та й сюжети п'єс цікаві!

- Правда? - його погляд раптом став холодним. – А як вам гарячі джерела?

Ліннея відчула небезпеку, що йшла від нього.

- Дякую за запрошення, Ваша Високість! - знову присіла вона в поклоні. – Кажуть, вода в них має цілющі властивості…

- Так, ви з того часу погарнішали! - перебив несподівано третій принц і продовжив змінивши тон на легковажний. - А зі мною, уявляєте, трапився дивний казус. Мою карету хтось підпалив!

Випаливши останнє, Крегаст почав свердлити Ліну пильним поглядом, чекаючи на відповідь.

- Яка неприємність! - здивовано простягла дівчина, настільки щиро дивлячись йому в очі, що будь-хто повірив би її словам. – Ваша карета згоріла?

- Зовсім ні! – несподівано втрутився у їхню розмову герцог. - Так, трохи зіпсувалася обшивка!

Ліннея за розмовою не помітила, коли він підійшов.

- Хтось постраждав? – тепер Ліна переадресувала своє запитання пану Лабонту.

І її погляд був такий чистий і наївний, що герцог міг лише позаздрити такому таланту перевтілень.

"Ті, хто сьогодні грав на сцені, і мізинця цієї підступної леді не варті!" - подумав він, ховаючи усмішку.

- Ні! – весело розповів Домінік. - На щастя, все обійшлося!

- Я рада! - зітхнула пані Белтрам і повернулася до принца, - Вашій Високості варто бути обережніше! У наші небезпечні часи стільки розбійників на дорогах.

– Це сталося не на дорозі! – вирішив уточнити Гордор Крегаст. - Інцидент трапився прямо біля таверни, поряд із джерелами!

Розмова неймовірно бавила Його Світлість. Він давно з'ясував, хто винен у підпалі карети і розповів про це третьому принцові. Наразі той намагався хоч якось вивести з рівноваги пані Белтрам, але дівчина була кремінь. У цей момент, нарешті, і Крегаст усвідомив, що вона зовсім не така проста, як йому здавалося.

У той день за її допомогою зірвалася дуже серйозна угода з наперсницею. Сьогодні вони з'явилися, щоб знову укласти союз. Але якимось таємничим, дивним чином все пішло прахом. Наложниця просто не захотіла ні з ким розмовляти, сказавшись втомленою.

- Яка неприємність! – холодно відповіла принцові Ліна.

- А ви нічого не чули про підпал? - запитав він з глузуванням.

«Це дівчисько!» - Його Високість був дуже злий, не розуміючи, чому дочка генерала грає проти нього. Зрештою, це саме він її витяг із глушини, в якій би вона животіла все своє життя.

- Я? – пані Белтрам округлила очі. - Його Світлість вже ставив мені це питання. Я схожа на розбійника?

Вона посміхнулася, ніби говорила жартома, але очі залишалися байдужими.

Герцог знову повторив про себе: «Ніби вкрилися кіркою льоду!»

- Ви схожі на чудову розбійницю! — Домінік став так, щоб заслонити своєю широкою спиною її від злих поглядів принца.

- Мені пора! Прошу вибачення! - ввічливо-крижаним тоном повідомила Ліннея і попрямувала на вихід.

Третій принц ще хотів затримати її, але герцог зупинив його.

- Ваша Високість, - сказав трохи чутно. – Зараз ми нічого від неї не досягнемо. Залишіть! Цей раунд вона виграла. Але наступний буде за нами.

- Ви так спокійно про це кажете, - обурився принц Гордор, - ніби вже знаєте рішення.

- Все може бути! – багатозначно простягнув герцог.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍