Читати книгу - "На перехресті простору та часу, Сніжана Федорова"

     Ті кілька днів тісного спілкування з нею, прожиті на божевільному адреналіні, як і раніше, не давали йому спокою. Він не говорив про це Говорову. Але йому досі іноді снилися похмурі картини гір над містом-тінню, шосе, що тяглося під ними нескінченним серпантином і сірі очі Лізи, в яких завмер страх того, що вони ніколи не виберуться звідси.

     І зараз він розумів, що має два виходи. Перший – влаштувати втечу із Центру. Другий - зробити так, щоб вона теж опинилася тут. Кожен варіант був по-своєму поганим та добрим. Поганим було те, що Лізу теж довелося б викрасти. Чи справилася б вона в такому разі з таким стресом, якщо він сам досі не може забути, як опинився тут? Якщо втекти із Центру, їх все одно знайдуть. Він уже зрозумів, що для спецслужби їхнього центру немає нічого неможливого.

   Ось він тепер і ламав голову над вирішенням цього питання. А, крім того, йому іноді закрадалася думка, що Ліза може зовсім не хотіти таких спогадів. Найгіршим у цій ситуації було те, що він не міг порадитись з цього приводу навіть з новими приятелями. Все-таки вони виросли у Центрі та були його вихованцями. Тому він трохи їм не довіряв.