Читати книгу - "Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Розділ 5. Все йде не за планом.
Після ігрищ всі прийшли втомлені, а дехто - злющим, як мигера. Власне кажучи, це були Ляна зі Стьопкою. Вони як прийшли під ранок надутими, так і надутими до обіду лишилися.
Скільки Таня і Андрій не допитувалися, який ґедзь укусив друзів, що вони так собі надумали не розмовляти одне з одним - нічого витягти з них не вдалося.
-Цирк-шапіто, ну далебі, Ляно! - сердилася Таня. - Що Стьопа міг такого встругнути, що ти з ним говорити перестала?
-А ти хіба Стьопи не знаєш, - буркотіла та, вдаючи, що читає книжку, яку тримала догори-дригом - я вже тобі казала, що Богу душу не винна! Він сам так навирішував, якого милого ви до мене вчепилися?
-Шо м знала, то м сі довідала, - зітхала Таня і пішла до Андрія.
***
-Та Стьопа теж добрий, - жалівся Андрій, - я до нього: ,,Чого ти з Ляною заївся?’’, а він - нуль на масу. А відмовки його просто сміховинні! Каже: ,,Я не я і хата не моя’’ або ,,Нічого не знаю - це все Ляна’’. Я вже запехався з ним сперечатися, що він має піти і вибачитися…
Раптом Андрій зупинився і усміхнувся.
-Слухай, - звернувся він до Тані, - а, може, ти зі Стьопкою поговориш, а я з Роксоляною? Так ми хоча б розговорити їх зможемо.
Таня задумалася.
-Казанок в тебе нівроку варить, Андрійку, - посміхнулася вона, - добре, тоді я потюпачила, - і, теж усміхнувшись від думки про те, що Андрієві Ляна довго опиратися не буде, як і Стьопа їй, пішла до будиночка хлопців.
***
Андрій зайшов у Лянину кімнатку. Дівчина сиділа на ліжку і стежила за тим, як по вікнах безшумно стікають малесенькі крапельки дощу.
-Hello, периферія! - привітався хлопець.
Ляна з несподіванки аж підскочила. Вона різко розвернула голову і зустрілася з глузливим поглядом друга.
-А ти у нас хто? Посланець від Тані чи від Стьопи? - буркнула Ляна, знову відвертаючись до вікна.
-Я сам по собі, - насмішкувато мовив Андрій і, одним кроком перетнувши кімнатку, всадився на Лянине ліжко.
-Сам по собі, кажеш? Ну, і чого бажає ваша самотність, що зволила завітати у нашу скромну, невеличку оселю? - іронічно спитала Ляна.
-Ти ж знаєш, правда?
Роксоляна зміряла його недовірливим поглядом.
-Знаю, - муркнула вона, знову відвернувшись, - і навіть дам тобі відповідь! - несподівано додала. - Пан Степан - такий квадратовий дурень, якого ще світ не бачив!
-Не бачив - то побачить, - усміхнувся Андрій, - ви обоє недоумкуваті, якщо можете через якусь дурницю отак без дайрації одне на одного злитися!
-Це не дурниця, - відрізала Ляна.
І раптом Андрій зрозумів, як вивідати в Роксоляни причину конфузу і примирити її з Степаном.
-Я б зрозумів все, якби…
Ляна цікаво дослухалася.
-Якби що?
-Ну, якби він сказав щось погане про мене.
Ляна похитала головою.
-Чи про Таню.
Тут Ляна вже не хитала.
-Тільки от що він міг про неї такого сказати - не уявляю. - радісно і водночас здивовано зауважив хлопець.
-Не про неї, а про те, що її стосується. - виправила Андрія Ляна.
-Це ж про що?
Роксоляна трималася, але несподівано, навіть для себе, істерично випалила:
-Я від Стьопи такого не чекала! Він… Він… спражній мудак! - крикнула вона. - Це ж очевидно, що він подобається Тані? Я теж думала, що Таня йому не байдужа, а позавчора, після того, як вони разом перестрибнули вогнище, він підходить до мене і каже: ,,Допоможи з дівчиною’’, я йому: ,,З якою’’, - А він: ,,Ти її не знаєш!’’. Це подвійна зрада! Спершу він підвів Таню, а потім мене, коли не довірився!
Ляна це все проторохкотіла на одному подиху. Андрій спочатку просто сидів. Декілька разів він поривався щось сказати, але не знаходив слів.
Нарешті вимовив:
-То ви через це не говорите? - і він дзвінко розсміявся. - Я думав, щось невиправне сталося. Так, лахи під пахи і чухай перепрошувати.
-Я!? - Ляна аж з ліжка підвелася. - Це з якої радості?
-Я не смію ся питати: а ви скільки ще в мовчанку грати збираєтеся?
-Скільки буде треба. - невдоволено пробурмотіла дівчина. - Я йому до песьої мами! Він і не спробував вибачитися!
-Так само, як і ти. - терпляче стояв на своєму Андрій. Він ще трохи помовчав, чекаючи, поки Роксоляна щось скаже, а тоді збуджено підвівся і крикнув. - Все, підіймай свої благородні кості і ,,бендзє здрове, грайтє марша!’’. Досить вам вже окуня рубати! Зараз ідемо до Степана і будемо розгрібати те, що ви наколобродили!
Андрій вхопив Ляну за руку і потяг до дверей. Ляна якийсь час опиралася, але потім слухняно пішла за Андрієм, бо сили стримати його у неї не було.
Тож так Роксоляна допленталась до будиночка, з якого вийшла засмучена Таня.
-Він мовчить. - невесело почала вона, аж тут побачила Ляну, потім хитрувато зиркнула на їхні з Андрієм сплетені руки і відступила, щоб подруга зайшла.
-А мені ти нічого не хотіла розповісти, - докірливо, але не без радості промовила Таня, впустивши Ляну в дім.
Стьопа сидів на ліжку і шкрябав щось у зошиті. Він любив малювати, а нерідко в нього навіть виходили дивовижні картини та портрети.
Він підвів голову і здивовано глянув на Ляну.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дністер і смарагдовий медальйон. Перще випробування!, Анастасія Лобойко», після закриття браузера.