Читати книгу - "Пас до серця, Sallattik"

Глава 9

Я вже сиділа на парі, і молилась шоб вона побистріще закінчилась. Це була остання на сьогодні і Емілі запропонувала мені знову підвезти мене до спортзалу а я тільки була рада що можу із нею поговорити.

– Ти сьогодні якась загадкова – каже мені Емілі.
– Та як завжди, не дуже виспалась, іще скоро змагання, тому зараз всі у нас на нервах – відповідаю їй і виходжу із аудиторії.

– О, змагання, можна і я прийду? – питає вона у мене.
– Звичайно можна, ти іще питаєш – кажу я їй усміхаючись, і прочісуючи своє волосся пальцями. Сьогодні заїжджати до мене додому не потрібно, я взяла свою форму із собою – тільки ці змагання будуть не один день, там приїдуть 5 команд разом із нами і якщо ми виграємо поїдемо грати кудись там, не пам'ятаю – доказую я їй і позіхаю, закриваючи рот долонею.

– Ну тоді я на всі прийду – каже вона мені і усміхається.
– Я буду дуже вдячна – і ми йдемо до її машини. Ми під'їхали до спортзалу я попрощалась із нею і пішла у роздівалку.
                                      ***    
Мені Лілія накидає м'яч, я біжу і вдаряю але блок на протилежній стороні відбиває цей м'яч і летить він мені прямо в лице. Я пробую ухилитись але одну половину обличчя задіває м'ячем.                                                                       

– Боже Алі вибач – виходить із сітки Томас і дає мені руку щоб я встала.
– Зі мною все гаразд – відповідаю і приймаю руку щоб встати. Цей день пішов не тієї ноги.
Сьогодні день невдач, ніякі прийоми, подачі, атаки не піддаються мені. Можливо із-за точно що я не виспалась. Бо вчорашня прогулянка тільки більше мій сон розігнала.

– Може тобі треба перепочити? Ти вже який м'яч нам псуєш – каже Віка,  Своїм противним голосом, за ці всі дні вона не раз мене виводила із себе.  Я зціплюю зуби щоб нічого не видать їй поганого.
– Вона права, посидь трошки а за тебе пограє Трейсі – каже містер Дуглас. Трейсі вона заміна в основному составі. Іще є такі 2 дівчини Діана і Нора.

 

Вони також у запасних але сьогодні їх немає. Я йду до лавочки щоб сісти перепочити, беру свою воду і п'ю її. Наче від неї у мене підніметься настрій

.

Змагання вже через кілька днів. А точніше через 3. І завтра ми будемо не на полі а підемо в зал і будемо займатися. Як казав містер Дуглас підтримувати нашу форму а то ми розкреїлись.

 

За ці всі дні мене не тільки Віка бісив, так само виводив Раян, завжди мене чимось піддівав. Якимись гострими словечками. Завжди бив атаку на мене, наче перевіряв чи зможу я відбити. Не розумію його дій але за ці дні мої руки натерпілись всього.

 

Тренування закінчилось і ми пішли у роздягальню. Я вийшла із неї коли із роздягальні виходить і Раян.
– Шось принцеса наша не у формі сьогодні – каже Раян. Я на це закочую очі.

– Можливо тобі на змаганнях посидіть на лавочці запасних? – зрівнюється зі мною і Раяном, Віка.
– А може не тобі вирішувать що мені робить? – відповідаю я їй.

– я твій капітан, тому я теж можу вирішувати хто може сидіть на лавочці запасних – звужує очі на мене.

– Мені начхати хто ти, я буду грать у основі – кажу я і йду на вихід де стояло моє таксі, сідаю в нього кажу адресу і ми рушаємо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍