Читати книгу - "Споріднені душі: Розірваний зв'язок, Яра Крихта"

Розділ 3.

Наступна їхня зустріч була приблизно очікувана. 

Це був приїзжий з Італії аукціон, і Айдас з сестрами був радий спустити трішки грошей на унікальні дрібнички. Захід проходив в тому ж театрі, де він зірвав перший концерт Мії.

Він сидів на другому поверсі, на балконі. Сестри пішли за сцену раніше, щойно викупили те, що й планували, і за кілька хвилин з трофеями повернулися до брата, щоб попрощатися та ще встигнути в ательє до закриття. Він планував досидіти до кінця. 

– Ти прийдеш до нас в ресторан на вечерю після аукціону? – запитала Селін.

– Ні, дякую, люба, але немає апетиту для вечерь вже кілька днів. 

– Гаразд, бувай. Зустрінемося аж за тиждень.

Він кивнув:

– Передавайте вітання чоловікам.

– Ох, – почала Кларісса, сміючись, – з такими дорогими покупками, – вона припідняла свою торбину, – можеш передати їм тільки співчуття. 

Дівчата пішли, задоволені уловом, і Айдас нахилився, щоб виглянути з балкону. 

Мія сиділа в кінці – в самісінькому кінці, в лівому крилі зали. Одна, ніхто не сів поруч з нею. 

Айдас міг спостерігати за нею зі свого темного кутка крізь бінокль.

Ведучий аукціону оголосив наступний лот:

– Наступний лот, панове, – його голос звучав голосно і впевнено, з італійським акцентом – місцевий італієць, який часто проводив захід, якщо товари прибували з Італії,  – це унікальні парфуми графині Вітторії Делла Скала, флакону рівно сто років сьогодні, використаний лише на третину. Їхній аромат залишається неймовірно насиченим і тонким, з нотами жасмину, бергамоту та амбри. Ідеальний вибір для тих, хто цінує справжню розкіш і вишуканість. Досі ніхто не зумів повторити цей аромат. Кожна нота – витримана століттям.

Айдас бачив, як Мія підвела догори руку, роблячи ставку, яка була вдвічі вищою за початкову ціну. 

У залі на мить настала тиша, а далі глядачі та учасники аукціону почали перешіптуватися, але ведучий, наче навмисно, проігнорував ставку дівчини:

– Невже ніхто не хоче придбати ці дивовижні парфуми? – його голос звучав з легким підсміюванням, і зал почав посміхатися. – Раз...

Мія знову підняла руку:

– Я подвою свою ставку!

Але ведучий навіть не поглянув у її бік:

– Не чую ставок, – він мовив далі, знову сміючись, і його сміх підхопили інші, перетворюючи ситуацію на явний глум. – Два... Хто ж забере ці парфуми?

Айдас бачив, як Мія дивилася прямо на ведучого, її погляд був рішучим, але ніхто з глядачів не наважився втрутитися. Це була мовчазна змова, що дозволяла всім насолоджуватися приниженням дівчини.

– Два, два… Ставки, пані та панове?

Зал сміявся, ніхто навіть не намагався торгуватися за парфуми, навіть якщо й хотів їх собі, просто щоби Мія отримала добрячу порцію приниження, щоб її ставка так і лишилася непочутою, а лот відставили на задній план.

Мія тихо підвелася, взяла свою чорну сумочку, обмотала червоний теплий шарф кругом шиї, і вийшла. До виходу від ряду, де вона сиділа, було якраз близенько. 

Зал вибухнув сміхом. 

Він навіть уявити собі не міг, наскільки сильно Мія його зараз ненавиділа…

– Ох, яке ж ти нещастя, – похитав головою, дивлячись на дівчину, яка чкурнула крізь двері на вихід.

Айдас більше не міг терпіти це видовище. Його обурення досягло межі. 

Він рішуче підняв руку догори, його низький глибокий голос розрізав шум зали:

– Три тисячі! – оголосив він, голосно і чітко, затьмаривши всі інші звуки.

Його ставка була значно вищою, ніж та, яку назвала Мія, і це миттєво зупинило всі жарти та сміх.

Зал занімів, всі погляди звернулися до чоловіка на балконі. Ведучий зупинився на мить, його обличчя зблідло. Він не очікував такого повороту.

– Три тисячі від пана з балкону, перший ряд, – сказав ведучий з тремтінням у голосі. 

– Айдас де Рієн, – уточнив чоловік.

– Два... Три! Лот продано!

Браслет досі не був настільки холодним, як зараз. Цей холод охопив все тіло чоловіка, заставляючи руки тремтіти. В голові паморочилося.

Мабуть, все-таки варто було повечеряти. 

Чоловік, більше не слідкуючи за наступними лотами, дивився на чорний браслет на руці, розуміючи, що той наставляє його почуватися кепсько, наче отрута, щойно десь поруч з’являється Мія. Здається, так це працює?  

То, може, краще з нею ніколи не перетинатися? 

Він пробував шукати відповідь в тій книзі, єдиній, що була вдома про споріднену душу, але відповідь на кожне питання була одна: кожен випадок унікальний. І після цієї фрази він не читав далі, так і залишивши старий квиток до театру на концерт Мії у ролі закладки між сторінками. Не хотів дочитувати, хотів клеїти дурня, наче нічого не сталося. 

Випивши склянку холодної води та заспокоївши пришвидшене серцебиття, він спустився за сцену в кінці аукціону, щоб забрати парфуми. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍